Справа № 591/3298/17
Провадження № 2-а/591/446/17
26 жовтня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Бурда Б.В,
при секретарі - Сітало Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Суми Польського Олексія Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Заявник свої вимоги мотивує тим, що 16 червня 2017 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КпАП України за те, що він у м. Суми на вул. Кооперативній здійснив поворот праворуч на Покровську площу та в порушення вимог п. 9.2 б ПДР України не подав сигнал світловим покажчиком правого повороту. Зазначив, що він правил дорожнього руху не порушував. Окрім того, відповідач порушив вимоги закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не забезпечив дотримання процедури розгляду справи, позбавив його права на ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Тому, вважаючи дії відповідача з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними, просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що він не пам'ятає увімкнув він покажчик повороту чи ні, але його прохання ознайомити з відеозаписом було проігнороване відповідачем. Після цього він заявив клопотання про відкладення розгляду справи, але в цьому було також відмовлено.
Представник відповідача позов заперечив та зазначив, що 06.06.2017 року відповідачем був виявлений факт порушення позивачем правил дорожнього руху, які виразилися у здійсненні повороту праворуч без включення покажчику повороту. Дане порушення було допущено позивачем під час руху в м. Суми вулицею Кооперативній та здійснюючи поворот праворуч на прощу Покровська. Зазначив, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута з дотриманням вимог закону, а тому підстав для задоволення позову не має.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 9 КпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КпАП).
Положення ст. 22 КпАП встановлюють право органу (посадової особи), які уповноважені вирішувати справу, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КпАП.
Статтею 258 КпАП встановлено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 70, 77, ч. 3 ст. 85, ст. 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ч. 1 ст. 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ст. 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в ч. 3 ст. 238), ч. 3 ст. 109, ст.ст. 110, 115, ч.ч. 1, 3 і 5 ст. 116, ч. 3 ст. 116-2, ч.ч. 1 і 3 ст. 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), ст.ст. 118, 119, ст.ст. 134, 135, 185-3, ст. 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), ст. 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається (ч. 1 ст. 258).
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 258).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення (ч. 3 ст. 258).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 ст. 258).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258).
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 6 ст. 258).
За приписами ст. 278 КпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно із ст. 279 КпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу (ч. 1 ст. 279).
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ч. 2 ст. 279).
За змістом ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Нормами ст. 280 КпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КпАП України), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10).
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (п. 12).
Відповідно до п. 9.2 Правил дорожнього руху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку встановлена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, а ст..283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Однак під час розгляду справи про адміністративне правопорушення наведені вище норми закону дотримані не були.
Судом встановлено, що постановою відповідача серії АР № 609955 від 16.06.2017 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України).
Із тексту оскаржуваної позивачем Постанови вбачається, що 06 червня 2017 року о 16-31 годині відповідачем було встановлено, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Мітсубісі д/НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Кооперативній та здійснюючи поворот праворуч на Покровську площу не подав сигнал світловим покажчиком правого повороту, чим порушив п. 9.2б Правил дорожнього руху України.
З відеозапису перебігу процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення наданого суду відповідачем вбачається, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем було заявлене клопотання про те, що він бажає ознайомитися з матеріалами адміністративної справи (відеозаписом з фіксацією порушення ним вимог ПДР), але замість того, щоб забезпечити дотримання прав позивача гарантованих Конституцією України та ст. 268 КпАП України відповідач безпідставно його відхилив та продовжив розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху під час здійснення повороту.
З відеозапису процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення свою вину фактично заперечив.
Посилання представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень на відеозапис з нібито фіксацією факту вчинення правопорушення позивачем не може бути взяте судом до уваги.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото і відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частиною 3 та 4 статті 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Як встановлено під час судового розгляду, оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення і як наслідок, в силу вище зазначених положень ч.3,4 ст. 70 КАС України даний відеозапис є недопустимим доказом, оскільки дані, зафіксовані за допомогою останнього, одержані з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права.
Окрім того, як встановлено судом вказаний запис не досліджувався під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також суд суддів вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки відповідачем не надано суду безспірних доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ним виконані вимоги закону, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана Постанова АР №609955 від 16 червня 2017 року відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КпАП України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 72, 94, 160-163, 171-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову АР №609995 від 16 червня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її повного тексту.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2017 року Суддя