ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/2794/17
Провадження № 2/210/1632/17
іменем України
"11" жовтня 2017 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Літвіненко Н. А.,
при секретарі Севанян М. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на ті обставини, що він є власником однокімнатної квартири загальною площею 33,20 кв.м, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Медична (колишня назва - Семашко)АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло № 964 від 08.10.1999 року , а також право власності на квартиру підтверджується і технічним паспортом .
У зазначеній вище квартирі зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою від 05 липня 2017 року. Відповідач доводиться йому сином, однак підтвердити дану обставину він не маю можливості, так як свідоцтво про народження відповідача та інші необхідні документи перебувають у нього. Маючи зареєстроване місце проживання у належній йому квартирі, відповідач фактично в ній не проживає з 2013 року, що підтверджується актом від 05 липня 2017 року.
У зв'язку з тим, що відповідач у вказаній квартирі не проживає, але при цьому в ній зареєстрований, нарахування комунальних платежів здійснюється згідно кількості зареєстрованих осіб, і при цьому він зобов'язаний сплачувати комунальні послуги нараховані в тому числі і на відповідача, що значно впливає на його матеріальний стан.
Зазначає, що він має намір отримати право на субсидію, і при цьому розрахунок такої субсидії буде здійснюватись з урахуванням того, що відповідач зареєстрований та проживає у належній йому квартирі. Однак відповідач там фактично не проживає, що призведе до не справедливого розрахунку субсидії.
Самостійно відповідач не бажає знятись з реєстрації у належній позивачу квартирі, не надаючи жодних обґрунтувань такої відмови. Зв'язок між позивачем та відповідачем втрачено, сторони вже давно не спілкуються.
Просить визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме однокімнатною квартирою, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Медична (колишня назва - Семашко)АДРЕСА_1.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. З наявного в матеріалах справи зворотного поштового повідомлення вбачається, що повістки про виклик до суду надсилались відповідачу за адресою його реєстрації, зазначеною в позовній заяві, проте повернулись без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Виходячи з положень ч. 4 ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вважається, що судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Крім того, Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд, взявши до уваги заяву позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Так, згідно положень ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав, це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира загальною площею 33,20 кв.м, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Медична (колишня назва - Семашко)АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло № 964 від 08.10.1999 року , а також право власності на квартиру підтверджується і технічним паспортом.
У зазначеній вище квартирі зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби від 05 липня 2017 року та довідкою адресно - довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області від 24.07.2017 р.
Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується Актом від 05.07.2017 р., складеним мешканцями сусідніх квартир будинку № 9 по вулиці Медичній у м. Кривому Розі.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу позивач не чинив. Відповідач добровільно визначив собі інше місце проживання і даною житловою квартирою не користуються. Будучи зареєстрованим у зазначеній житловій квартирі відповідач не набуває за фактом реєстрації ніяких майнових прав відносно володіння та розпорядження, відповідно, будучи знятим з реєстрації з квартири, ніяких майнових прав не втрачає.
Натомість, подальша формальна реєстрація відповідача в житловій квартирі є порушенням права на безперешкодне користування квартирою позивачем.
Факти викладені в позовній заяві підтверджуються письмовими доказами, актом з місця проживання, іншими довідками.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 15 ЦК України у частині 1 визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч.1, ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Так, судом встановлено, що відповідач у справі, не будучи власником житлового приміщення, залишається зареєстрованим у ньому, однак тривалий час не проживає у спірній квартирі, поважні причини його відсутності за місцем реєстрації судом не встановлені, що свідчить про вчинення ним перешкод у користуванні власністю для позивача, при цьому між сторонами відсутня домовленість щодо збереження права на житло, тому суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та задовольняє їх.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Таким чином, само по собі рішення суду про визнання відповідача таким що втратив право користування жилим приміщенням, у відповідності до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є підставою для подальшого зняття останнього з реєстрації в цьому приміщенні.
При цьому, у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог, зокрема: про позбавлення права користування житловим приміщенням.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, з підстав викладених вище, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст.15, 60, 212, 215-218, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме однокімнатною квартирою, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Медична (колишня назва - Семашко)АДРЕСА_1.
Рішення суду є підставою для зняття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Медична (колишня назва - Семашко)АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги в десятиденний строк з моменту проголошення рішення.
Суддя: Н. А. Літвіненко