ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2017Справа №910/13121/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Р ЕНД С КОРПЗ»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «А.В.А.-Лайн»
простягнення 365 018,79 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Кибало А.Я. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Р ЕНД С КОРПЗ» (далі - позивач, ТОВ «Р ЕНД С КОРПЗ») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.А.-Лайн» (далі - відповідач, ТОВ «А.В.А.-Лайн») про стягнення грошових коштів за невиконання зобов'язання у розмірі 180 000, 00 грн., 3% річних у розмірі 16 214, 79 грн. та інфляційних витрат у розмірі 168 804, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації № КП-03/07 від 25.07.2014 року, а тому повинен повернути позивачу сплачені кошти відповідно до п. 6.3. договору
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2017 р. порушено провадження у справі № 910/13121/17, розгляд справи призначено на 29.09.2017 р.
Відповідач в дане судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача наполягав на позові, надав усні пояснення по справі, а також звернувся до суду із клопотанням про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 20.10.2017 року.
Через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету та підстав позову, відповідно до якої він просить суд змінити позовну заяву шляхом доповнення вимогою немайнового характеру про розірвання договору «Про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації за № КП-03/17 від 25.07.2014 року та вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Безпосередньо у судовому засіданні 20.10.2017 року представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову шляхом надання поданої раніше через канцелярію суду заяви.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був ознайомлений належним чином.
Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до вказаної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Пунктом 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Як вбачається із матеріалів наявних у справі, позивач не відмовлявся від раніше заявлених вимог у позовній заяві.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну предмету та підстав позову та розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.10.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.А.-Лайн» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНД С КОРПЗ» (замовник) укладено договір № КП-03/07 про надання консультаційних та представницьких послуг з отримання дозвільної документації, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на свій розсуд надати консультаційні та представницькі послуги з отримання дозвільної документації щодо оформлення в оренду земельної ділянки під комплекс деталізованого уходу за автомобілем строком дії оренди до 10 років (згідно додатку № 1), та з правом послідуючого викупу, або оформлення права власності земельної ділянки відповідно до законодавства України за окремий рахунок замовника, який не включений в даний договір.
Конкретні терміни (етапи) виконання робіт (надання послуг), а також вартість кожного етапу, визначаються в технічному завданні (п. 1.2. договору).
Виконання робіт виконавцем проводиться на підставі технічного завдання замовника. Замовник передає виконавцю всю первинну документацію, необхідну для виконання завдання згідно Акту прийому-передачі документа. Після закінчення робіт по договору виконавець поштою (цінним листом з повідомленням про вручення) або особисто направляє замовнику Акт здачі-приймання робіт (додаток № 4) (п. п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).
У четвертому розділі договору сторони погодили, що вартість та форма оплати за виконані роботи визначається сторонами у Протоколі узгодження вартості робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Оплата робіт замовником здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому вигляді.
Відповідно до Протоколу № 1 узгодження вартості робіт до договору від 25.07.2014 року, загальна вартість робіт з договором згідно технічному завданню № 1, визначається як сума етапів робіт і складає 1 800 000, 00 грн., що є еквівалентом 150 000, 00 дол. США.
Оплата замовником робіт виконавця здійснюється поетапно, згідно вказаних сум у технічному завдані, відповідно для кожного етапу робіт, тобто, за кожен етап сплачується передоплата у розмірі 100% від вартості даного етапу, на підставі виставленого рахунку-фактури, в якому буде вказаний відповідний термін його сплати.
Як вбачається із доводів позивача, на виконання умов договору, замовник, в особі директора ТОВ «Р ЕНД С КОРПЗ» передав 24.07.2014 року представнику відповідача узгодженого договором гр. ОСОБА_2 грошові кошти з каси ТОВ «Р ЕНД С КОРПЗ» сумою 180 000, 00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 24.07.2014 року.
Факт отримання грошових коштів у розмірі 180 000, 00 грн. підтверджується підписаною власноруч розпискою від 24.07.2014 року. Вказані кошти були передані на виконання першого етапу технічного завдання.
Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо надання послуг.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за Договором на суму 9 743, 96 грн.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вказує позивач, свої обов'язки щодо оплати за перший етап він виконав у повному обсязі та належним чином. Проте, як вбачається із матеріалів наявних у справі, а саме із технічного завдання № 1 до договору, загальна сума першого етапу складає 336 000, 00 грн. Натомість, відповідачем сплачено лише 180 000, 00 грн., що не є 100% передоплати.
Більше того, умовами договору та Протоколом № 1 узгодження вартості робіт сторони визначили порядок проведення розрахунків. Із вказаних письмових доказів встановлено, що передоплата перераховується на підставі виставленого рахунку-фактури, в якому буде вказаний відповідний термін його сплати.
Однак, в обґрунтування своїх доводів щодо проведення оплати, позивачем надано лише копії розписок. А будь-які рахунки-фактури чи платіжні доручення, які б стали підтвердженням дійсного перерахування коштів у розмірі 180 000, 00 грн. позивачем до справи долучено не було.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Р ЕНД С КОРПЗ» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 25.10.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко