79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.10.2017р. Справа № 914/1788/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірськолижний комплекс «Волосянка», с.Волосянка
До відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортні машини», м. Харків
До відповідача-2 : Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийбудкераміка», с.Грабовець
Про стягнення грошових коштів в сумі 107 986,00 грн.
Суддя Березяк Н.Є
Секретар судового засідання Кравець О.І.
В судове засідання з'явились:
від позивача: ОСОБА_1 - представник
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2 : не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірськолижний комплекс «Волосянка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортні машини» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийбудкераміка», про стягнення грошових коштів в сумі 107986,00 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2017 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.09.2017 р.
Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в ухвалах суду.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в засіданнях поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач-1 не виконав свої договірні зобов'язання по договору купівлі-продажу, а саме не поставив позивачу вироби відповідно до специфікації та не повернув на вимогу позивача оплачений ним авансовий платіж. З огляду на викладене позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя суму авансового платежу та неустойку.
Відповідач -1 в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними доказами доданими до справи.
Відповідач-2 в судове засідання участь представника не забезпечив, проте подав письмовий відзив на позовну заяву в якій проти заявлених щодо нього вимог заперечує з тих підстав, що термін дії договору поруки, по якому він відповідав за зобов'язаннями ТзОВ «Підйомно-транспортні машини» закінчив свою дію 15 квітня 2017 року, а відтак порука припинилася . З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо нього.
В судовому засіданні 23.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
17.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірськолижний комплекс «Волосянка» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортні машини» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №4/2015 відповідно до якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця вироби відповідно до специфікацій, викладених в додатках , а Покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його в строки і порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до умов п.3.1 договору , у випадку здійснення передоплати, поставка товару здійснюється протягом 60 днів після отримання передоплати Продавцем.
Згідно п.5.2 договору Покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від суми рахунку протягом 20 календарних днів після виставлення рахунку-фактури Продавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2016 року на підставі виставленого Відповідачем-1 рахунку позивач здійснив передоплату за зажим до канату в кількості 20 шт. у розмірі 100000,00 грн.
Проте, як стверджує позивач, відповідач-1 свого обов'язку щодо поставки оплаченого товару протягом 60 днів так і не виконав.
Станом на час подання позову товар поставлений не був.
Відповідно до п.9.2 Договору за порушення строків поставки товару позивачем нарахована неустойка в розмірі 5% від загальної вартості непоставленого товару в сумі 7986,00 грн., яку просить стягнути з відповідача-1.
17.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірськолижний комплекс «Волосянка» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийбудкераміка» (Поручитель) було укладено договір поруки відповідно до п.1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати по зобов'язаннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортні машини» (Боржника), що випливають з договору купівлі-продажу №4/2015 від 17.11.2015 року, укладеного між ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» та ТзОВ «Підйомно-транспортні машини» . Пунктом 2 Договору поруки передбачено обсяг відповідальності в розмірі 10000,00 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 10000 грн., та стягнути з відповідача-1 на його користь 97 986,00 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Також, згідно з ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець
має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ст. 665 ЦК України).
Як вже зазначалося раніше, що підтверджується матеріалами справи, 04.11.2016 року на підставі виставленого Відповідачем-1 рахунку позивач здійснив передоплату за зажим для канату діаметром 30.5 в кількості 20 шт. у розмірі 100000,00 грн.
Доказів поставки товару у визначений договором строк відповідач-1 суду не надав.
Пунктом 9.2 Договору купівлі-продажу №4/2015 від 17.11.2015 року передбачено, що Продавець за прострочення передачі товару сплачує неустойку в розмірі 0,1 вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості недопоставленого товару.
За порушення строків поставки товару позивачем нарахована неустойка в розмірі, що не перевищує 5% від загальної вартості непоставленого товару в розмірі 7986,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача-1.
Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на ті обставини, що у визначений в договорі термін відповідач-1 не здійснив поставки товару, а з моменту здійснення авансового платежу пройшло понад 6 місяців, 31.07.2017 року позивач надіслав відповідачу-1 лис-відмову від зобов'язання, передбаченого умовами договору та вимагав повернути сплачені позивачем кошти в розмірі 100000,00 грн.
Вимога позивача залишена без відповіді і задоволення.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Як вже зазначалося раніше, 17.11.2015 року між ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» (Кредитор) та ТзОВ «Стрийбудкераміка» (Поручитель) було укладено договір поруки відповідно до якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати по зобов'язаннях ТзОВ «Підйомно-транспортні машини» (Боржника), що випливають з договору купівлі-продажу №4/2015 від 17.11.2015 року, укладеного між ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» та ТзОВ «Підйомно-транспортні машини» в розмірі 10000,00 грн.
Проте, слід зазначити, що термін дії договору поруки від 17.11.2015 року.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку , встановленого в договорі поруки.
З огляду на викладене, позовні вимоги до поручителя про стягнення з нього солідарно 10 000,00 грн. необґрунтовані і не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, позов не заперечив, не подав суду докази поставки товару та докази повернення авансового платежу станом на день розгляду справи, а відтак суд вважає, що позовні вимоги щодо нього обґрунтовані та підлягають до задоволення.
В задоволенні позовних вимог щодо відповідача-2 слід відмовити.
Судові витрати слід віднести на відповідача-1 в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортні машини» (61092, м.Харків, вул.Полтавський шлях, будинок 188-А, офіс 42 , ідентифікаційний код 32094423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірськолижний комплекс «Волосянка» (82663, Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка вул. Богдана Хмельницького, 1 ідентифікаційний код 38740587) 100 000,00 грн. боргу, 7986,00 грн. неустойки та 1619,79 грн. судового збору.
3.В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийбудкераміка» відмовити.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.10.2017 року.
Суддя Березяк Н.Є.