Постанова від 01.06.2010 по справі 2а-77/10

Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362)26-59-17

справа 2с-10

2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року Рівненський міський суд

Рівненської області в особі судді - Дужича С.П.

при секретарі - Прокопчук Л.М.

з участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стяг­нення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповід­но до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", -

встановив:

Позивач просить його позовні вимоги задоволити і стягнути з від­повідача 1515,7 грн. недоплаченої щомісячної державної соціальної до­помоги до пенсії яка складає 30% мінімальної пенсії за віком у період 2007-2008 років.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і, посилаючись на те, що відсутня затверджена величина мінімальної пен­сії за віком, від якої має обраховуватись 30% надбавка до пенсії ді­тям війни. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, пе­редбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни" не пе­редбачено. Порядок реалізації ст. б Закону України „Про соціальний захист дітей війни" відсутній. Крім того, у 2008 році позивачу було виплачено підвищення до пенсії у відповідності, до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких за­конодавчих актів України" в таких розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,1 грн., з 01 липня 2008 року - 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року - 49,8 грн. Також відповідач зазначив, що у Державному бюджеті України на 2006-2008 роки не було передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законами про Державний бюджет на відповідний рік. Крім того, відповідач напо­лягає на тому, що позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України. Просить суд в позові відмо­вити .

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач народив­ся 17 березня 1943 року, є громадянином України, на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) йому було менше 18 ро­ків, а тому він, відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", є дитиною війни. Даний факт підтверджується пас­портом громадянина України виданий на ім'я позивача та відповідною відміткою в його пенсійному посвідченні. Виходячи із наведеного, по­зивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни", який вступив в силу з 01 січня 2006 року. Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії підвищується на 30% мінімаль­ної пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет Укра­їни на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" знову було зупинено на 2007 рік на підставі ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на рік", яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії, від­повідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру над­бавки, встановленої для учасників війни. Проте, положення ст.111 втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N6-pn/2007 від 09 липня 2007 року, а то­му 09 липня 2007 року дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі і позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про со­ціальний захист дітей війни" з 09 липня по 31 грудня 2007 року в роз­мірі 735,3 грн. (406 грн. мін. пенсії х 30% х 3 міс. + 411 грн. мін. пенсії х 30% х 3 міс.).

Також, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції Укра­їни положення п. 41 розділу II Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, а тому, позивач, також, має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. б Закону України „Про соціальний захист дітей вій­ни" з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 1170,6 грн. (481 грн. мін. пенсії х 30% х 2 міс. + 482 грн. мін. пенсії х 30% х 3 міс. + 498 грн. мін. пенсії х 30% х 3 міс.).

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавст­вом величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обрахова­но 30% підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.І ст.28 Закону України „Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для ви­значення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не під­лягає застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій осо­бам, які мають статус „дитина війни" відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", судом не приймаються до уваги, оскільки згідно з ч.З ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, ма­ють забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом, з якого, відповідно до ч.І ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум" встановлюється розмір мі­німальної пенсії.

Пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня

2007року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій грома­дян", встановив, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,1 грн., з 01 липня 2008 року - 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року - 49,8 грн. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом і, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі виникнення колізії між законом та підза­конним нормативно-правовим актом, застосовуються норми закону. Крім того, відповідно до ст. З Закону України „Про соціальний захист дітей

війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Зако­ном, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правови­ми актами.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року не отриму­вав підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому не отримав 2568,4 грн. соціальних виплат,,передбачених ст. 6 За­кону України „Про соціальний захист дітей війни", хоча мав на це пра­во .

Відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передба­чених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За Указом Президента України №121 "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 01 березня 2001 року - Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує своєчасне і в по­вному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів цього фо­нду України, а тому саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону Украї­ни „Про соціальний захист дітей війни" у 2007-2008 роках.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залеж­ність від бюджетних асигнувань

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що від­сутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", тому що ви­ходячи з практики Європейського Суду з прав людини, рішення якого є і джерелом права, не дозволяється державі посилатися на відсутність пе­вного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Відповідно до ст.87 Закону України „Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому строк позовної давності судом не застосовується.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати пози­вачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, в періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, в''протиправними'/' відповідач не довів правомірність його дій а тому“ позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні ж вимоги в частині стягнення підвищення до пенсії за ін­ші періоди 2006-2008 років не ґрунтуються на вимогах чинного законо­давства і задоволенню не підлягають.

Вірними способом відновлення порушеного права позивача є покла­дення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та випла­ту позивачу підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з урахуванням випла­чених сум ї у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 163, 167, 186 Ко­дексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсій­ного фонду України в Рівненській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" задоволити частково.

Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Рів­ненській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з_09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд шляхом подання про­тягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне ос­карження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскар­ження, якщо скарга подана у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку по­дання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне ос­карження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскар­ження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 171 ЦПК України, постанова суду набирає законної сили після закінчен­ня цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеля­ційним судом.

Суддя С.Дужич