04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" жовтня 2017 р. Справа№ 910/23120/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Ткаченка Б.О.
Мартюк А.І.
при секретарі Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Шайтура О.М.- генеральний директор;
від відповідача 1: Комар А.Ю.- за довіреністю №220/430/д від 24.12.2016;
від відповідача 2: Наливайко О.М..- за довіреністю №33/5-1944 від 13.03.2017;
від третьої особи-1: не з'явився.
від третьої особи-2: не з'явився.
від третьої особи-3: Глазунов М.Ю. - за довіреністю №300/1/С/684 від 28.02.2017;
від третьої особи-4: Скрипніков Д.С.- за довіреністю №22/1362-Д від 10.07.2015;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2017
у справі № 910/23120/16 (головуючий суддя Якименко М.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"
до 1) Міністерства оборони України
2) Антитерористичного центру при Службі безпеки України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сватівська міська рада (третя особа-1) та Державна казначейська служба України (третя особа-2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 - Генеральний штаб Збройних Сил України (третя особа-3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 - Служба безпеки України (третя особа-4)
про відшкодування матеріальної шкоди 29 541 956,20 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ" звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної шкоди 29 541 956,20 грн., завданої внаслідок того, що у зв'язку з виною службової особи, виконуючого обов'язки начальника польового складу боєприпасів майора ОСОБА_7 у невиконанні ним наказу керівництва Міністерства оборони України, 29.10.2015 року близько 19 год. 30 хв. на території майданчику №3 польового складу боєприпасів сектору "А" у м. Сватове, Луганської області відбулося загоряння дерев'яних ящиків з боєприпасами та подальше поширення полум'я на інше ракетно-артилерійське озброєння, яке перебувало на території польового складу боєприпасів, що спричинило їх подальшу детонацію в процесі пожежі, яке є наслідком завдання матеріальних збитків позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року у справі №910/23120/16, за клопотанням Міністерства оборони України, залучено до участі у справі Антитерористичний центр при Службі безпеки України у якості відповідача 2.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі №910/23120/16 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства"АГРОХІМ" - 5 608 грн. 00 коп. - витрат на проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж та складання звіту, 13 426 911 грн. 00 коп. - матеріальної шкоди, що завдано ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"" в результаті пошкодження (знищення) внаслідок надзвичайної події 29.11.2015 року комплексу будівель та споруд, 49 896 грн. 00 коп. - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку, що склали; 1 894 872 грн. 23 коп. - матеріальної шкоди, що спричинена ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"", як власнику транспортних засобів, внаслідок надзвичайної події 29.10.2015 p., 11 753 грн. 28 коп. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та складання експертного висновку, 811 590 грн. 42 коп. - нестачі основних засобів ТОВ "Луганської фірми по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"", що були знищенні внаслідок надзвичайної події 29.10.2015р., 13 296 418 грн. 87 коп. - розміру матеріальної шкоди, що спричинена ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"", як власнику товарних запасів (Продукції), що знаходились на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд. 28А та були знищенні унаслідок вибуху складу боєприпасів ЗСУ в м. Сватове в ніч з 29 на 30 жовтня 2015 року, 44 906 грн. 40 коп. - витрат на проведення товарознавчого дослідження та складання експертного висновку, 206 700 грн. 00 коп. - судового збору. В частині стягнення з Антитерористичного центру при Службі безпеки України матеріальної шкоди - в позові відмовлено повністю
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до Міністерства оборони України.
Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вина Міністерства оборони у завдані шкоди не доведена, майор ОСОБА_7 не є службовою особою Міністерства оборони, вибухи ймовірно стались внаслідок терористичного акту і відшкодування шкоди має стягуватись з осіб, визнаних судом винними у вчиненні терористичного акту.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Сітайло Л.Г,, Смірнової Л.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 31.07.2017.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/23120/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Смірнової Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
31.07.2017 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
31.07.2017 від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 року розгляд справи відкладено на 14.08.2017 року.
10.08.2017 відповідач 2 подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити без змін оскаржуване рішення в частині відмови у позові до відповідача 2.
10.08.2017 третя особа 3 подала письмові пояснення, у яких просить апеляційну скаргу задовольнити та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 року розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року.
11.09.2017 представник відповідача 2 подав письмові пояснення щодо обставин справи.
11.09.2017 представник відповідача 1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи листа слідчого.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 року розгляд справи відкладено на 12.10.2017 року.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.10.2017 р., у зв'язку із виходом судді Смірнової Л.Г. з 12.10.2017 у відпустку, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/23120/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
12.10.2017 в судове засідання представники Сватівської міської ради (третя особа 1) та Державної казначейської служби України (третя особа 2) не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників третіх осіб 1, 2.
Представник відповідача 1 (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.
Представник позивача у судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін в частині відмови у позові до відповідача 2.
Представник третьої особи 3 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Представник третьої особи 4 у судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача 2.
Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб 3, 4, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
29.10.2015 року близько 19 год. 30 хв. у місті Сватове Луганської області по вул. Ново-Старобільська сталася пожежа на об'єднаних польових складах ракетно-артилерійського озброєння Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), яка призвела до детонації боєприпасів, які зберігалися на території складу.
Вказані обставини підтверджується наказом Міністра оборони України від 28.12.2015 року №282 КП ДСК "Про результати службового розслідування", листом заступника начальника штабу Антитерористичного центру при СБУ від 20.08.2016 року №33/2/2-8938, вироком Сватівського районного суду Луганської області від 28.10.2016 року, а також довідками Сватівської міської ради № 822/7 від 02.06.2016 року та 1368/7 від 01.09.2016 року, довідкою Сватівського міськрайонного відділу ГУ ДСНС України в Луганській області № 656 від 05.11.2015 року, довідками Сватівського міськрайонного відділу ГУ ДСНС України в Луганській області № 13/45/858 від 03.11.2015 року, № 13/45/86 від 04.11.2015 року.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. №368 рішенням Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій зазначена подія класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів службового розслідування (наказ від 28.12.2015 року №282 КП ДСК) виникнення та поширення пожежі 29.10.2015 року на об'єднаних польових складах ракетно-артилерійського озброєння Збройних Сил України Міністерства оборони України, що призвело у подальшому до детонації боєприпасів, повного знищення складу, ураження озброєння і військової техніки, загибелі та поранення людей, знищення майна та нанесення значних матеріальних збитків прилеглій інфраструктурі, відбулося внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами Міністерства оборони України, які в період створення та функціонування складу відповідали за стан і збереження озброєння боєприпасів, бойової та іншої техніки.
Вироком Сватівського районного суду Луганської області від 28.10.2016 року у кримінальному провадженні № 426/13206-16-к за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 403 КК України було встановлено вину військової службової особи, виконуючого обов'язки начальника польового складу боєприпасів майора ОСОБА_7 у невиконанні ним наказу керівництва, внаслідок чого 29.10.2015 року близько 19 год. 30 хв. на території майданчику №3 польового складу боєприпасів сектору "А" у м. Сватове, Луганської області відбулося загоряння дерев'яних ящиків з боєприпасами та подальше поширення полум'я на інше ракетно-артилерійське озброєння, яке перебувало на території польового складу боєприпасів, що спричинило їх подальшу детонацію в процесі пожежі.
Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що внаслідок зазначеної пожежі та детонації боєприпасів, які зберігались на складах, позивачу - ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ", яке здійснювало господарську діяльність за адресою м. Сватове Луганської області, вул.Ново-Старобільська, 28а, та відповідно потрапило у зону ураження, було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 29 541 956,20 грн., яка складається із втрат, яких позивач зазнав у зв'язку зі знищенням та пошкодженням його нерухомого майна, транспортних засобів, товарно-матеріальних цінностей, а також через понесені ним витрати на проведення необхідних досліджень.
Розмір завданої шкоди підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи:
- відомостями Сватівського районного бюро технічної інформатизації про реєстрацію за ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ" нерухомого майна (адміністративна будівля, реммайстерня, котельня, будівлі трансфоматорної підстанції, КПП, склад отрутохімікатів, приміщення вагової) за адресою м. Сватове Луганської області, вул. Ново-Старобільська, 28а та відповідними договорами купівлі-продажу даного нерухомого майна з експлікаціями приміщень;
- експертним звітом ТОВ "Антипюр 2007" від 16.11.2015 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, що належать позивачу; платіжним дорученням № 1400 від 13.11.2015 року про оплату вартості такого обстеження на суму 5608 грн.;
- висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 12350 від 29.04.2016 року складеного експертом Харківського НДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого установлена неможливість подальшого використання комплексу будівель та споруд позивача за адресою м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд.28а у зв'язку з його аварійним станом, а також документально підтверджено розмір матеріальної шкоди в розмірі 13426911 грн., яку завдано ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"" в результаті пошкодження та знищення його нерухомого майна унаслідок вибухів складів боєприпасів в ніч з 29 на 30 листопада 2015 року; платіжним дорученням №45 від 23.12.2015 року, згідно якого позивачем за проведення вищевказаного будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку сплачено 49 896 грн.;
- довідками Сватівського міськрайонного відділу ГУ ДСНС України в Луганській області № 656 від 05.11.2015 року та відповіддю Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Сватове, Кремінського, Сватівського та Троїцького районів при УДАІ ГУМВС України в Луганській області (вих. №2365 від 04.11.2015 року) про знищення та пошкодження транспортних засобів позивача;
- висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 12728 від 06.04.2016 року, відповідно до якого експертом Харківського НДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса визначено загальний розмір майнової шкоди в сумі 1894872,23 грн., яку завдано ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"" в результаті пошкодження та знищення його транспортних засобів унаслідок вибухів складів боєприпасів в ніч з 29 на 30 листопада 2015 року; платіжним дорученням № 46 від 23.12.2015 року відповідно до якого позивачем за проведення даного автотоварознавчого дослідження та складення експертного висновку сплачено 11753,28 грн.;
- довідками Сватівського міськрайонного відділу ГУ ДСНС України в Луганській області № 13/45/858 від 03.11.2015 року, № 13/45/86 від 04.11.2015 року про пошкодження товаро-матеріальних цінностей позивача (меблі, обладнання, комп'ютерна техніка, торгівельне та виробниче обладнання, інвентар, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, насіння сільськогосподарських культур, запчастини до сільгосптехніки), а також матеріалами інвентаризацій, якими встановлена нестача 1788 одиниць на загальну суму 811590,42 грн. (Інвентаризаційний опис № 1 на 05.11.2015 року основних засобів);
- висновком експертного товарознавчого дослідження № 12729 від 26.02.2016 року, складеного експертом Харківського НДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого вартість товарних запасів (продукції), які належали ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"" та знаходились на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд. 28А і були знищенні унаслідок вибуху складу боєприпасів в м. Сватове в ніч з 29 на 30 жовтня 2015 року складає 13 296 418,87 грн.; платіжним дорученням № 47 від 23.12.2015 року відповідно до якого позивачем за проведення даного дослідження та складення експертного висновку сплачено 44 906,40 грн.
У зв'язку із викладеним, позивач просив стягнути з Міністерства оборони України на свою користь: 5 608,00 грн. - витрат на проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж та складання звіту, 13 426 911,00 грн. - матеріальної шкоди, що завдано ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"" в результаті пошкодження (знищення) внаслідок надзвичайної події 29.11.2015 року комплексу будівель та споруд, 49 896,00 грн.. - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку, що склали; 1 894 872,23 грн. - матеріальної шкоди, що спричинена ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"", як власнику транспортних засобів, внаслідок надзвичайної події 29.10.2015 p., 11 753,28 грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та складання експертного висновку, 811 590,42 грн. - нестачі основних засобів ТОВ "Луганської фірми по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"", що були знищенні внаслідок надзвичайної події 29.10.2015р., 13 296 418,87 грн. - розміру матеріальної шкоди, що спричинена ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "АГРОХІМ"", як власнику товарних запасів (Продукції), що знаходились на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд. 28А та були знищенні унаслідок вибуху складу боєприпасів ЗСУ в м. Сватове в ніч з 29 на 30 жовтня 2015 року, 44 906,40 грн. - витрат на проведення товарознавчого дослідження та складання експертного висновку
Заперечуючи проти позову Міністерство оборони посилалось, у тому числі, на те, що воно є неналежним відповідачем, у зв'язку із чим місцевий господарський суд залучив до участі у справі Антитерористичний центр при Службі безпеки України у якості відповідача 2.
За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги до відповідача 1 (Міністерства оборони України) є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення, а у позові до відповідача 2 (Антитерористичного центру при Службі безпеки України) слід відмовити.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Правовідносини сторін у даній справі виникли у зв'язку із завданням шкоди майну позивача внаслідок виникнення та поширення пожежі 29.10.2015 року на об'єднаних польових складах ракетно-артилерійського озброєння Збройних Сил України Міністерства оборони України, що призвело у подальшому до детонації боєприпасів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Вироком Сватівського районного суду Луганської області від 28.10.2016 року у кримінальному провадженні № 426/13206-16-к встановлено факт того, що пожежа та вибухи боєприпасів сталися з вини відповідної посадової особи Міністерства оборони України.
Також вказаним вироком встановлено, що в порушення вимог Методичних рекомендацій щодо обладнання польового артилерійського складу боєприпасів, розроблених ЦРАУ Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України та доведених до органів військового управління телеграмою від 09.03.2014 № 342/2/1786, "Керівництва по роботі фронтових і армійських артилерійських складів" (видання друге, виправлене та доповнене), затвердженого начальником ГРАУ 06.04.1976 (Військове видавництво, 1984 рік), рекогносцировочною групою під час вибору ділянки розміщення польового складу боєприпасів сектору "А" не встановлено відповідність призначеної ділянки для розміщення і роботи складу, для розміщення управління складу, відділень зберігання, евакуації, майданчиків і місць стоянки завантаженого і порожнього транспорту, умови для організації охорони і оборони території складу.
При цьому учасниками рекогносцировочної групи не враховано встановлені зазначеними керівними документами положення щодо заборони розташування польових складів ближче 3 км від хімічних складів, якщо на них зберігаються вибухові, легкозаймисті та інші небезпечні речовини, ближче 800 м від складів з невогненебезпечним майном, ближче 500 м від житлових будівель.
Незважаючи на це, керівником сектору "А" генерал-лейтенантом ОСОБА_10 прийнято рішення про розташування польового складу боєприпасів сектору на визначеній рекогносцировочною групою земельній ділянці.
У період з вересня 2014 року до лютого 2015 року керівництвом та військовими службовими особами сектору "А" заходів щодо обладнання складу не здійснювалось, план оборони та охорони не складено, периметр складу не визначено та не огороджено, дотримання на ньому заходів пожежної безпеки не забезпечувалось, а варта для охорони не призначалась.
Крім цього, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 28.12.2016 №282КП "Про результати службового розслідування" до відповідальності було притягнуто більш п'ятдесяти посадових осіб Міністерства оборони України та Збройних Сил України, що спростовує доводи відповідача 1 про непричетність посадових осіб Міністерства оборони України до розташування боєприпасів у вказаних складах.
За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
На Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов'язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління
Згідно Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 № 671 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном.
За приписами ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси.
Статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Отже, обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.
При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є, у тому числі, Міністерство оборони України.
Статтею 5 вказаного Закону, встановлено, що Міністерство оборони України, органи військового управління, з'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об'єктів та майна Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України; в разі залучення до проведення антитерористичної операції - забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; беруть участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров'ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб - їх знешкоджують.
Згідно зі ст. 19 зазначеного Закону відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом
Стаття 111-28 ГПК України передбачає обов'язковість судових рішень Верховного Суду України. Так, згідно вищевказаної процесуальної норми висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Місцевим господарським судом, відповідно до зазначених положень ст. 111-28 ГПК України, враховані висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року №3-86гc14, відповідно до яких обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України) збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, відшкодування збитків.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, який полягає у відшкодуванні завданої шкоди державою в особі Міністерства оборони України, відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Щодо посилань скаржника, як на підставу для скасування рішення, на те, що суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, які не залучені до участі у справі (майора ОСОБА_7.), то вони не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки резолютивна частина оскаржуваного рішення суду містить рішення лише щодо прав та обов'язків позивача і відповідача 1.
При цьому, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.
Незалучення судом до участі у справі третьою особою ОСОБА_7 не призвело до прийняття неправильного рішення.
Також не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення судом першої інстанції принципу рівності сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір розглядався у дев'яти судових засіданнях, всім сторонам була забезпечена можливість надавати свої доводи та заперечення, які були оцінені судом в їх сукупності при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог до відповідача 1 та відмову у позові до відповідача 2.
Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/23120/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Б.О. Ткаченко
А.І. Мартюк