04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" жовтня 2017 р. справа№ 910/29775/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Власова Ю.Л.
секретар: Ковальчук Р.Ю.
за участю представників: позивача - Богданевич Ю.В.
відповідача - Німак О.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравиця"
на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 р.
у справі № 910/29775/15 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравиця"
про стягнення 49322,66 грн
У листопаді 2015 року (далі - позивач) Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравиця" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32 590,48 грн за договором оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 від 01.10.2009 р., 1 629,65 грн 3% річних, 15 102,53 грн інфляційних втрат.
В процесі розгляду справи місцевим судом позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравиця" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 32 590,48 грн заборгованості з орендної плати, 1 518,73 грн 3% річних та 15 149,20 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/29775/15 від 14.01.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Здравиця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 від 01.10.2009 р. закінчився ще у 2009 році, а тому у нього відсутні правові підстави для сплати заборгованості за таким договором.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/29775/15, а розгляд справи призначено на 17.10.2017 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.10.2009 р. між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської державної районної у м. Києві державної адміністрації) (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Здравиця" (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 697 від 01.10.2009 р. передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: вул. Полярна, 15 для сходової клітини.
Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 13,70 кв.м. згідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Як передбачено з п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району м. Києва, затвердженої рішенням Оболонської районної у м. Києві ради та на дату підписання договору становить 695,03 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах і порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Згідно з п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.
Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.10.2009 р. по 29.09.2010 р. (п. 9.1 договору).
Рішенням комісії з припинення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради «Про припинення самостійних структурних підрозділів виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради» від 22.12.2010 р. № 1 Управління коммунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Киві ради (оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) - ліквідовано.
04.01.2011 р. до договору оренди було укладено додаткову угоду про зміну орендодавця - Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської державної районної у м. Києві державної адміністрації) на Комунальне підприємство "Житлосервіс "Куренівка".
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 р. № 1112 "Про питання організації управління в місті Києві" нежиле приміщення в будинку № 15 на вул. Полярній у м. Києві закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємство "Київжитлоспецексплуатація", який передано на баланс позивача за актом № ОЗ-1 від 01.08.2011 р.
На виконання умов укладеного договору оренди орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: вул. Полярна, 15 для сходової клітини, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2009 р.
30.10.2015 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 1551103-6749 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 32 590,48 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 02.11.2015 р.
Однак, відповіді на вказаний лист відповідач не надав, заборгованість за договором не сплатив.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконував умови укладеного договору оренди в частині сплати орендних платежів у період з 01.02.2013 р. по 30.09.2015 р., внаслідок чого утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" в розмірі 32 590,48 грн.
Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як передбачено ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передавання наймачеві, зокрема, будівлі (окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: вул. Полярна, 15 для сходової клітини, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2009 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без жодних зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.10.2009 р. по 29.09.2010 р.
Згідно зі ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що чинне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і орендаря. При цьому бажання орендаря продовжувати відносини за договором оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку дії договору оренди. Отже, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень від жодної із сторін, договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 від 01.10.2009 р. продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені умовами договору.
Крім того, факт користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Здравиця" нежитловим приміщенням загальною площею 13,70 кв.м. (частина сходових клітин) за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 15 також підтверджується актом обстеження нежилих приміщень від 10.12.2015 р.
Враховуючи те, що відповідач, в порушення зазначених норм права та умов укладеного договору оренди свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконував належним чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 від 01.10.2009 р. у розмірі 32 590,48 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 518,73 грн 3% річних та 15 149,20 грн інфляційних втрат за загальний період з 16.02.2013 р. по 30.09.2015 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № 3/350.
Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 518,73 грн 3% річних та 15 149,20 грн інфляційних втрат за період з 16.02.2013 р. по 30.09.2015 р. є обргунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно доводів скаржника про те, що договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 від 01.10.2009 р. закінчився ще у 2009 році, а тому у нього відсутні правові підстави для сплати заборгованості за таким договором, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.1 укладеного договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.10.2009 р. по 29.09.2010 р.
Згідно з ч. 2 ст. 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, оскільки станом на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку від сторін не надійшло заяв про припинення цього договору, договір оренди вважається продовженим.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно з актом прийому-передачі.
В матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами акт прийому-передачі орендованого приміщення від відповідача позивачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 14137 від 01.10.2009 р. є продовженим, а тому у позивача є підстави для нарахування орендної плати відповідачу.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравиця" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравиця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2016 р. у справі № 910/29775/15 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/29775/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
Ю.Л. Власов