28 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3485/13-а
Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті про визнання дій протиправними, скасування постанови про застосування фінансових санкцій та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року про відмову у прийнятті додаткового рішення,
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та, посилаючись на порушення відповідачем ч.1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», просив суд:скасувати постанову №015060 управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області (надалі - Управління) від 27 березня 2013 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1В.) фінансових санкцій у сумі 1700 грн.
02 вересня 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив: визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо перевірки 11 березня 2013 року автобуса перевізника та стосовно складення акту №025331 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також щодо винесення постанови №015060 про застосування до перевізника фінансових санкцій; скасувати постанову Управління №015060 від 27 березня 2013 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 1700 грн.
За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 19 вересня 2013 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, Суд першої інстанції скасував постанову Управління №015060 від 27 березня 2013 року про застосування до фізичної особи - підприємця фінансових санкцій у сумі 1700 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що інформаційний лист щодо здійснення нерегулярних пасажирів, що є додатком до договору перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньо обласних маршрутах протяжністю понад 50 км. Було надіслано ОСОБА_1 на адресу відповідача за допомогою електронної пошти, своєчасно. Тобто, вимоги п.3.3 Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом позивачем були виконані. А, оскільки, Управлінням не було проставлено і надано позивачу реєстраційного номеру, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за відсутність цієї позначки.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на ту обставину, що суд першої інстанції не дослідив Інформаційний лист від ОСОБА_1 щодо здійснення нерегулярного перевезення пасажирів 11 березня 2013 року був отриманий на офіційну електронну скриньку Управління 11 березня 2013 року о 9 годині 13 хв., тоді як, перевезення пасажирів розпочалося, згідно до того ж листа ОСОБА_1 о 05 год. 00 хв.
26 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про визначення розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення де просив: визначити грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані стороні позивача, а також представнику позивача з урахуванням добових, витрат на правову допомогу, а також витрат, пов'язаних із прибуттям до суду; вирішити питання щодо розподілу судових витрат окремою ухвалою, в порядку ст. 168 КАС України.
10 жовтня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову позивачу у задоволенні його клопотання. Приймаючи означене рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 з позовом про відшкодування судових витрат до суду не звертався, докази щодо цих вимог суду не надавав.
Не погоджуючись з наведеним вище рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та, посилаючись на ст. 91, ч.1 ст. 94, п.3 ст. 106 КАС України, вважає, що питання розподілу судових витрат суд повинен вирішувати автоматично, якщо це питання не було вирішено одразу ж в постанові.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року підлягає задоволенню. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року необхідно відмовити.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2013 року на автомобільному шляху Одеса-Рені співробітниками Управління було здійснено перевірку транспортного засобу «Неоплан» реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався під керуванням водія ОСОБА_2 При перевірці було встановлено, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 Водієм перевіряючим було надано реєстраційну картку АА№731155 зі строком дії до 16 березня 2022 року, згідно якої власник мав право на використання транспортного засобу для надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів. Співробітниками Управління було встановлено, що відповідач здійснює нерегулярні пасажирські перевезення по маршруту Одеса - ОСОБА_2 без оформлення документів, визначених ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт», а саме, в порушення п.2 наказу Міністерства Інфраструктури України від 20 червня 2012 року №331 «Про затвердження типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньо обласних маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах». У водія був відсутній належним чином оформлений договір з замовником транспортних послуг - Інформаційний лист, який є невід'ємною частиною договору.
За вказане порушення співробітниками Управління, які проводили перевірку транспортного засобу, було складено акт №025331 від 11 березня 2013 року.
За результатами розгляду матеріалів відповідачем 27 березня 2013 року винесено постанову №015060 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Статтею 39. Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови) визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення: «Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України».
Наказом Міністерства інфраструктури України №331 від 20 червня 2012 року «Про затвердження типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішніх маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах» зареєстрованого Міністерством Юстиції України 09 липня 2012 р. за N 1130/21442, затверджено типову форму договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах. Пунктом цього наказу визначено 3.3.: «Перевізник: готує Інформаційний лист (на кожний автобус); перед початком виконання перевезень пасажирів завчасно подає факсограмою, на електронну адресу або нарочно копію Інформаційного листа за формою, наведеною в додатку до Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 20 червня 2012 року N 331, відповідному територіальному органу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті за місцем проведення державної реєстрації Перевізника та отримує реєстраційний номер Інформаційного листа, який проставляється в Інформаційному листі».
З наданої до суду роздруківки з офіційної електронної скриньки Управління вбачається, що інформаційний лист від перевізника ОСОБА_1 щодо здійснення нерегулярного перевезення пасажирів 11 березня 2013 року транспортним засобом марки «Неоплан» реєстраційний номер НОМЕР_1, був зареєстрований відповідачем 11 березня 2013 року о 9 год. 13 хв. При цьому, в інформаційному листі зазначено, що виконання перевезення розпочато о 05 год. 00 хв.
Тобто, в порушення ст. 39. Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови), наказу Міністерства інфраструктури України №331 від 20 червня 2012 року «Про затвердження типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішніх маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах» зареєстрованого Міністерством Юстиції України 09 липня 2012 р. за N 1130/21442, інформаційний лист завчасно, перед початком виконання перевезень пасажирів, на адресу електронної пошти Управління не був надісланий.
Вказану обставину суд першої інстанції не перевірив та не дав їй належної правової оцінки.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції визнає правильним та обґрунтованим рішення Одеського кружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року стосовно відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визначення розміру судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 168 КАС України: «Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати».
З адміністративного позову та доповнення до нього вбачається, що позивачем не ставилося питання та не надавалися докази щодо судових витрат. Виходячи з цього, клопотання ОСОБА_1 про визначення розміру судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення після того, як справа була розглянута та за результатами її розгляду було прийнято рішення, є безпідставним та не може бути задоволене.
Згідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».
Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 19 вересня 2013 року Одеським окружним адміністративним судом неповно з'ясовано обставини відправлення інформаційного листа від перевізника ОСОБА_1 щодо здійснення нерегулярного перевезення пасажирів 11 березня 2013 року транспортним засобом марки «Неоплан» реєстраційний номер НОМЕР_1, вважає за необхідне скасувати це рішення та ухвалити нову постанову суду про відмову ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись: ст.. ст.168, 185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області - задовольнити повністю.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про застосування фінансових санкцій - відмовити повністю.
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - відмовити повністю, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року про відмову у прийнятті додаткового рішення, залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: