23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9535/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Носа С.П., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.
за участі представника позивача - ОСОБА_1
за участі представника відповідача - Арендарчук О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 24.01.2017 року №00000249-40.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта від 07.10.2016 року №03/160/40-01/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, оскаржуваним рішенням від 24.01.2017 року №00000249-40 до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії. Позивач не погоджується із вказаним рішенням, оскільки роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснювалася нею за наявності ліцензії від 31.12.2014 року серії АЕ №542844, яка була дійсна з 25.01.2015 року по 25.01.2016 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що у позивача наявна ліцензія на реалізацію алкогольних напої. Проте, слід з'ясувати її строк дії. Поскільки, спеціальне законодавство подібного не передбачає, то слід застосовувати ЦК України (аналогія закону, права). Відтак, суд дійшов висновку, що річний строк дії ліцензії, виданої позивачу на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 25.01.2015 року по 25.01.2016 року закінчився 25.01.2016 року, а не як вважає представник податкового органу 24.01.2016 року, позаяк перебіг строку відповідно до ст. 253 ЦК України починається з наступного дня після відповідної календарної дати, атому в останній строк дії ліцензії підприємець має право здійснювати ліцензійну діяльність.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, де вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін. Вказане рішення від 24.01.2017 року було надіслане позивачу та ним отримано 28.01.2017 року ( виходячи з повідомлення про вручення), отже строк звернення до суду закінчився 28.02.2017 року, однак позов подано до суду з порушенням ч. 5 ст. 99 КАС України.
Щодо суті, то при реалізації алкогольних напоїв 25.01.2016 року, ліцензії мались у позивача зі строком дії з 25.01.2015 року по 25.01.2016 року та з 29.01.2016 року по 29.01.2017 року. Відтак, з 25.01.2016 року по 28.01.2016 рік не було придбаної ліцензії. Подібне вбачається з листа ДПА від 24.09.2009 року № 8654/7/32-0117 та ухвали ВАС України від 13.03.2014 року в справі № К/800/9991/20922/11, від 05.03.2015 року в справі № К/800/9991/78262/11.
В ході апеляційного розгляду апелянтом подано клопотання про зміну апеляційних вимог, шляхом скасування судового рішення першої інстанції із залишенням без розгляду позовних вимог із-за пропуску строку звернення до суду без поважних причин.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін.
Подібне зроблено апелянтом після строку на апеляційне оскарження, відтак предметом апеляційного розгляду є первинні вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в торговому павільйоні, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, який знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Нова, 27, було придбано згідно фіскального чека №6206 одну пляшку 0,25 л горілки «Люботин Царський» міцність 40% об. спирту по ціні 30,00 грн. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється згідно ліцензій: АЕ №542844 термін дії з 25.01.2015 до 25.01.2016; АЖ №004320 термін дії з 29.01.2016 до 29.01.2017. У період з 25.01.2016 до 29.01.2016 на думку податкового органу не було ліцензії у позивача на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Перевіркою контрольних стрічок РРО за період з 25.01.2016 до 29.01.2016 встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями 25.01.2016 без наявності ліцензії. А саме 25.01.2016 було продано: одну пляшку 0,25 л горілки «Немирів» за ціною 30,00 грн. (чек №5360), одну пляшку 0,5 л горілки «Немирів українська особлива» - 60,00 грн. (чек №5362), одну пляшку горілки «Немирів делікат» - 45,00 грн. (чек №5363), по одній пляшці 0,25 л горілки «Люботин» за ціною 30,00 грн. (чек №5366 та чек №5366), одну пляшку горілки «Віват Антарктида» за ціною 42,00 грн. (чек №5369), одну пляшку горілки «Наша марка» за ціною 60,00 грн. (чек №5370).
24.01.2017 на підставі акта перевірки від 07.10.2016 №03/160/40-01/НОМЕР_1 заступник начальника ГУ ДФС у Волинській області прийняв рішення №00000249-40 про застосування фінансових санкцій, згідно з яким до позивача на підставі статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії (а.с.14-15), яке було надіслано позивачу листом від 24.01.2017 №61/фоп/03-20-40-01-23 (а.с.45), та отримано останнім 28.01.2017 року (а.с.30).
Спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не встановлено норми яка б визначала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування цього Закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно із ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Частиною 1 ст. 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач здійснюючи торгівлю алкогольними напоями 25.01.2016 року не порушив вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому застосування відповідачем санкцій за порушення вимог ст. 15 цього Закону у розмірі 17000 грн. є безпідставним.
Тобто, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття відносно позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у вказаній частині про застосування санкцій за порушення, факт вчинення якого не доведено належними та допустимими доказами.
Судова практика наведена апелянтом зі спірних відносин спростовується позицією Вищого адміністративного суду, зокрема в ухвалах від 15.06.2017 року справа №К/800/28035/16 та від 27.06.2017 року справа №К/800/27175/16.
Що стосується строку звернення позивача до суду, то колегія суддів звертає увагу апелянта на ст. 102 ПК України де визначено, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення. Таким чином, адміністративний позов подано в межах спеціального строку звернення до адміністративного суду.
Вказана позиція базується на тому, що пункти 56.18 та 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України на які покликаються сторони, по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.
Виходячи з того, що вказані норми містяться в одному і тому самому нормативно-правовому акті, прийняті одночасно і регулюють ті самі відносини, тому суперечність між ними не може бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною). Отже, вони припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов'язань у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження.
У цій ситуації слід керуватися пунктом 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань слід вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).
Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у справі № 803/926/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді С. П. Нос
В. П. Сапіга
Повний текст судового рішення виготовлено 24.10.2017 року.