18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/6024/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Богдан А.О.
представника третіх осіб ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної архітектурно - будівельної інспекції України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 в справі №813/8388/13-а за позовом Державної архітектурно - будівельної інспекції України до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Державна архітектурно - будівельна інспекція України (надалі - позивач, ДАБІ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач, ОСОБА_5, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, у якому просила суд зобов'язати відповідача за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем та третіми особами у справі подані апеляційні скарги, в якій останні зазначають, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні представник апелянтів - третіх осіб підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.
Перевіркою 10.07.2013 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 розпочав будівництво індивідуального житлового будинку. Будівництво будинку розпочато на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що зареєстроване в інспекції ДАБК у Львівській області за № ЛВ 060130510740 відповідно до Порядку виконання будівельних робіт затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 466 на підставі інформації зазначеної замовником: - найменування об'єкта будівництва - будівництво індивідуального житлового будинку; - адреса: АДРЕСА_1; - проектна документація розроблена - ФОП ОСОБА_17 ЄДРПОУ НОМЕР_1; -головний інженер проекту - ОСОБА_18 (наказ про призначення від 14.02.2013 № 01, сертифікат АР 005906); - відповідальна особа за здійснення авторського нагляду - ОСОБА_18; - земельна ділянка використовується на підставі - державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.03.2004 серія НОМЕР_2 (площа ділянки 0,0629 га).
Під час перевірки ФОП ОСОБА_17 зазначив, що він не виготовляв проектну документацію на замовлення ОСОБА_5 щодо будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та не укладав угоди для введення авторського нагляду. Таким чином, гр. ОСОБА_5 вніс недостовірні дані у повідомленні про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2013 № 466. На час перевірки влаштовано фундамент на відстані 1,3 м від господарської будівлі (сарай) на АДРЕСА_2, чим порушено вимоги додатку 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень."
На підставі встановлених порушень складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.07.2013 № 64/07-з та припис від 10.07.2013 № 64/07-з.
Приписом від 10.07.2013 № 64/07-з відповідача зобов'язано у 60-денний термін з дня отримання вказаного припису, з метою усунення порушень містобудівного законодавства знести об'єкт самочинного будівництва - фундаменту, влаштованого для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Інспекцією ДАБК у Львівській області 25.09.2013 проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 10.07.2013 № 64/07-з та встановлено, що на час перевірки вказаний припис відповідачем не виконано, порушення у сфері містобудівної діяльності не усунуто. За результатами перевірки складено акт проведення позапланової перевірки від 25.09.2013 № 90/09-з.
З огляду на невиконання відповідачем у строк, встановлений для добровільного виконання вимоги припису від 10.07.2013 № 64/07-з, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.
У пункті 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Так, згідно із частиною 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Разом з цим, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт:
1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;
3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України).
Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
При цьому, на думку колегії суддів, за змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.
З урахуванням норм частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом ДАБІ про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак, його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 року у справі № 21-1959а16.
Відповідно до статті 2442 висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, повинен враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачу слід роз'яснити про право звернення з позовом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції суду першої інстанції щодо наявності у переданому на вирішення суду ознак публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційні скарги Державної архітектурно - будівельної інспекції України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 в справі №813/8388/13-а та провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя М. В. Костів
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст ухвали складено 23.10.2017.