Суддя - доповідач: Желтобрюх І.Л.
18 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Парінова А.Б. ,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року ухваленої за результатами апеляційного перегляду постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язання Міноборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, через отримання інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби; стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі та зобов'язати подати звіт про виконання рішення суду у 7-денний строк.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов'язано здійснити нарахування та виплату відповідної допомоги на дату встановлення інвалідності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково: постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 12.04.2016 року. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних те резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. В решті постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року залишено без змін.
23 Червня 2017 року позивач звернувся із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, в якій заявник просив роз'яснити, чи має Міністерство оборони України при розгляді питання щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, враховувати встановлені фактичні обставини та висновки суду, викладені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду.
Заперечуючи проти задоволення заяви представник Міністерства оборони України послався на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду наразі вже виконана.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Зазначена стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення саме з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, досліджуючи правомірність відмови Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, судом було встановлено, що така відмова була зумовлена відсутністю документів про причини та обставини поранення.
В свою чергу, за результатами судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 749 від 23.02.2016, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками, що настали, та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №387/Ж від 22.02.2016 року підтвердили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними і допустимими документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії).
В судовому засіданні представник заявника підтримав заявлені вимоги і наполягав, що виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року триває, про що надав відповідні документи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на те, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року було виконано в повному обсязі 30.06.2017 шляхом прийняття Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, рішення про відмову у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3
Аналізуючи наведені доводи вище заяви про роз'яснення, пояснення та надані докази на їх підтвердження, колегія суддів виходить з такого.
Статтями 124 Конституції України та 14 КАС України закріплено принцип обов'язковості судового рішення.
Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.
Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.
Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.
Не зважаючи на закріплений як міжнародним, так і національним законодавством принцип обов'язковості судового рішення, відповідачем в ході виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року було проігноровано встановлені фактичні обставини та висновки суду, викладені в означеній постанові, чим порушено право позивача на судовий захист.
Колегія суддів вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви щодо роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року з метою її належного виконання.
Стосовно посилань представника відповідача на те, що фактично постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року на сьогодні є виконаною, а тому не підлягає роз'ясненню, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження вважається завершеним лише після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ст.39 Закону).
Водночас, з наданого заявником витягу з реєстру виконавчих проваджень вбачається, що станом на 18.10.2017 виконавче провадження №54142899 з виконання виконавчого листа від 09.06.2017 по справі №760/17945/16-а, є відкритим та жодних відомостей щодо фактичного повного виконання рішення суду реєстр не містить.
Вказана обставина спростовує вищенаведені твердження відповідача та, як наслідок, наявність підстав до відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що Міністерство оборони України при розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, враховувати встановлені фактичні обставини та висновки суду, викладені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 165, 170, 197, 205, 206 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_3 про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року задовольнити.
Роз'яснити, що Міністерство оборони України при розгляді питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, має враховувати встановлені фактичні обставини та висновки суду, викладені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23 жовтня 2017 року.