12 вересня 2017 р. Справа № 804/3660/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засіданняКонєвої С.О. Воробйовій П.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -
08.06.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2017р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.02.2017р. засобами електронного зв'язку ТОВ «РАФТОЛА» направило податкову декларацію за податковий період січень 2017р. на електронну адресу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та того ж дня позивач отримав Квитанцію №1, якою було відмовлено у прийнятті податкової декларації, а підставою було зазначено, що підприємство не було платником ПДВ за цей період. Позивач зазначає, що відмова у прийнятті податкової декларації є протиправною, оскільки суперечить положенням ст.ст. 48, 49 Податкового кодексу України та положенням пункту 7.6 Розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПАУ від 10.04.2008р. №233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011. Зокрема, на думку, позивача податкова декларація з ПДВ за січень 2017р. була заповнена у відповідності до вимог ст. 48 Податкового кодексу України, а підстава, вказана для не прийняття зазначеної податкової декларації, не передбачена ст. 48 Податкового кодексу України. Крім того, у додаткових поясненнях позивач зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/2285/16 адміністративний позов ТОВ «РАФТОЛА» задоволено частково та визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №371 від 29.02.2016р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «РАФТОЛА». Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016р. постанова суду у справі №804/2285/16 залишена без змін та постанова набрала законної сили з 18.10.2016р., а отже позивач є платником ПДВ з 04.06.2014р. з урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08.12.2009р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до канцелярії суду клопотання, у якому просив про розгляд справи за відсутністю представника ТОВ «РАФТОЛА» у порядку письмового провадження (а.с. 77).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 03.08.2017р. подав до канцелярії суду клопотання, у якому про розгляд справи за відсутністю представника ТОВ «РАФТОЛА» у порядку письмового провадження (а.с. 70).
Також, 10.07.2017р. представником відповідача до канцелярії суду було подано заперечення на позов, в якому відповідач у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що порядок подання податкової декларації до контролюючих органів врегульовано статтею 49 Податкового кодексу України, а імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що Квитанція №1 лише фіксує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді, а Квитанція №2 засвідчує факт приймання або неприймання податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС, остання засвідчується електронно-цифровим підписом органу ДФС України та містить причини не прийняття податкової звітності, а отже, саме Квитанція №2 є тим документом, у якому у відповідності до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган ДФС України вказує про відмову у прийнятті податкової звітності та зазначає причини такої відмови згідно додатку 6 до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, які затверджено наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 року № 516. Також відповідач зазначає, що відповідно до Квитанції №1 документ (податкову декларацію з ПДВ) доставлено до центрального рівня ДПС України, документ не прийнято, виявлені помилки, відправником є: Автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України, а тому вважає, що саме під час оброблення електронної звітності ДФС України було видано Квитанцію №1 за якою позивача повідомлено про неприйняття податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. Проте, ні Податковим кодексом України, ні Наказом ДПА України №233 не зазначено право ДФС України під час здійснення процедури отримання електронної звітності вирішувати питання щодо прийняття такого рішення, відповідні дії повинні здійснюватися тільки органами податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наведене, подані позивачем та відповідачем клопотання про розгляд справи без участі їх представників у порядку письмового провадження, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе клопотання сторін задовольнити та здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих сторонами документів судом встановлені наступні обставини у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. 25, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є платником ПДВ з 04.06.2014р., що підтверджується копією статуту позивача, а також витягом №1704674500060 з реєстру платників ПДВ (а.с. 8-16, 45).
25.04.2013р. між Державною податковою інспекцією у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби) та позивачем укладений договір №3360 про визнання електронних документів, що підтверджується копією цього договору (а.с. 17-20).
17.02.2017р. на підставі вказаного договору засобами електронного зв'язку позивачем на електронну адресу відповідача було направлено податкову декларацію з ПДВ за січень 2017р., що підтверджується копією декларації та роздруківкою з програми «M.E.Doc» (а.с. 21-24).
Того ж дня, позивачем було отримано електронну Квитанцію №1, в якій зазначено, що «Документ не може бути прийнятий - порушено вимоги п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді січень 2017р.» (а.с. 25).
Позивач оспорює дії відповідача, що полягають у відмові у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2017р., просить визнати протиправними такі дії відповідача, з огляду на те, що норми ст. 48,49 Податкового кодексу України та Інструкції №233 не містять таких підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, такі обставини, як те, що позивач не був платником ПДВ у цей період з урахуванням того, що вказане не відповідає дійсності, так як позивач є платником ПДВ з 04.06.2014р., що підтверджується витягом з відповідного реєстру з ПДВ.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Згідно до п. 48.1, п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
- індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період;
- дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
- ознака неприбутковості організації;
- повне найменування нерезидента;
- місцезнаходження нерезидента;
- назва та код держави резиденції нерезидента.
У відповідності до п. 49.8, п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Також і згідно з положеннями п. 7.6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233 (далі - Наказ №233) встановлено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЄЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.
Аналізуючи вказані норми податкового законодавства можна дійти висновку, що наведені вище норми не передбачають таких підстав для відмови у прийнятті податкової звітності платника податку засобами телекомунікаційного зв'язку як та обставина, що підприємство не є платником ПДВ, при цьому, п. 7.6 розділу ІІІ Наказу №233 передбачає у разі відмови у прийнятті податкової звітності надіслання на адресу такого платника другої квитанції про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин її неприйняття.
Разом з тим, як свідчать надані сторонами документи, на адресу позивача органами ДФС друга квитанція про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. не направлялась згідно вимог п. 7.6 розділу ІІІ Наказу №233, а органами ДПС була надіслана позивачеві Квитанція №1, у якій зазначено про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. та вказана причина неприйняття зазначеної декларації та обставина, що позивач не був платником ПДВ у січні 2017р., що підтверджується змістом копії відповідної Квитанції №1 від 17.02.2017р. (а.с. 25).
Вказані дії відповідача щодо відмови позивачеві в прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. є такими, що не відповідають вимогам вищенаведених норм ст. 49 Податкового кодексу України та п. 7.6 розділу ІІІ Наказу №233, оскільки як встановлено судом вказаними нормами не передбачено таких підстав для відмови у прийнятті податкової звітності платника податку ту обставину, що позивач не є платником податку з ПДВ у січні 2017р.
Також вказане не відповідає дійсності, оскільки факт того, що позивач у січні 2017р. був зареєстрованим платником ПДВ підтверджується і копією витягу із Реєстру платників ПДВ №1704674500060 зі змісту якого видно, що позивач зареєстрований платником ПДВ з 04.06.2014р. (а.с. 45).
Також судом враховуються в якості доказів і постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016р. у справі №804/2285/16 за якою визнано протиправним та скасовано рішення ДПС №371 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 29.02.2016р., яке набрало законної сили 18.10.2016р. та вказане рішення ДПС є скасованим з моменту його прийняття з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 08.12.2009р. у справі №21-1573во09 (а.с. 32-40, 66-68).
За змістом ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності вчинення відповідачем дій щодо відмови позивачеві у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, які не спростовані відповідачем.
Судом враховується і те, що відповідач у своїх запереченнях визнав фактично факт протиправності відмови у прийнятті у позивача податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. органом ДПС, яка викладена у Квитанції №1 та зазначив, що така відмова може бути надана органами ДПС лише шляхом надсилання платнику податків другої квитанції, яка не надсилалась ДПС позивачеві, що підтвердив відповідач у своїх запереченнях.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача у запереченнях про те, що відповідач не відмовляв позивачеві у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р., а така відмова була надана ДФС України, з огляду на те, що вказане не відповідає дійсності, так як повноваження по відмові у прийнятті податкової звітності покладені саме на органи ДПС у якому платник перебуває на обліку, що також підтверджено і відповідачем у його запереченнях.
Є безпідставними і посилання відповідача на позицію Верховного Суду України в ухвалі від 09.12.2013р. (номер у ЄДРСР 36155657) та позицію Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №804/6731/16, №804/8643/16 у даній справі, оскільки вказані судові рішення не були надані суду відповідачем, вказані судові рішення не стосуються прав і обов'язків позивача, а тому не мають преюдиційного значення у цій справі у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача щодо правомірності відмови позивачеві у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що вказані дії відповідача вчинені не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії, а тому дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2017р. слід визнати протиправними.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачені у сумі 1 600,00 грн. за платіжним дорученням №96 від 31.05.2017р. (а.с. 2).
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за січень 2017р.
Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, вул. Театральна, 1-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» (49017, м. Дніпро, вул. Возз'єднання, буд. 25, код ЄДРПОУ 37006977) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва