02 жовтня 2017 року Справа № Б3/128-11
(в порядку ст. 47 ГПК України)
судді Вищого господарського суду України Куровського С.В.
на постанову Вищого господарського суду України від 02.10.2017 у справі господарського суду Запорізької області №Б3/128-11
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2016 (суддя Лопатін А.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівни про визнання недійсними результатів проведення аукціону від 16.05.2014 та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014 задоволено; визнано недійсними результати проведення аукціону від 16.05.2014 з продажу майна ТОВ "Автодом"; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014, який укладений між ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора - Богомазова П.С. та товариством з обмеженою відповідальністю "ТАО-2013"; стягнуто з ТОВ "ТАО-2013" на користь ТОВ "Автодом" - 2436, 00 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (колегія суддів: Разіна Т.І., Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2016 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ТАО-2013" залишено без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що аукціон від 16.05.2014 з продажу майна банкрута, проведений з порушеннями вимог закону, зокрема, ст.ст.58, 65, 66, 60, 61 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому результати такого аукціону та договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014 мають бути визнані недійсними.
02.10.2017 Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № Б3/128-11, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 залишено без змін.
Постанова Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у цій справі була прийнята більшістю голосів суддів.
Згідно зі ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.
Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.
Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням - будь-який суддя цієї колегії.
Мною, суддею Куровським С.В. при прийнятті зазначеної постанови Вищого господарського суду України 02.10.2017 було висловлено окрему думку, суть якої полягає у наступному.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Автодом" за процедурою, передбаченою ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999).
Постановою господарського суду Київської області від 15.11.2011 ТОВ "Автодом" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого - Дранченко Валентину Михайлівну.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2013 повноваження ліквідатора ТОВ "Автодом" арбітражного керуючого Дранченко В.М. припинено, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Богомазова Павла Сергійовича.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодом" в особі арбітражного керуючого Куделі М.О. подано до місцевого господарського суду заяву про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014.
Однак, на момент розгляду вказаної заяви вже була прийнята постанова Вищого господарського суду України від 11.06.2015 по справі № 911/4443/14 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Автодом", ліквідатора ТОВ "Автодом" арбітражного керуючого Богомазова П.С., ПП "Торги.УА", ПП "ТАО-2013", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича", ТОВ "Артур-К", якою залишено в силі рішення господарського суду Київської області від 24.12.2014 року у справі №911/4443/14 про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Автодом" від 16.05.2014 року і договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах від 16.05.2014 року між ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора Богомазова П.С. та ТОВ "ТАО-2013" .
Постанова мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, яким встановлено дотримання вимог Закону про банкрутство під час процедури проведення оспорюваного аукціону організатором аукціону з належним оформленням протоколу про проведення аукціону та передавальних актів, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Дана постанова прийнята більшістю голосів колегією суддів у складі: головуючий - П.К. Міщенко, судді: Л.Й. Катеринчук, В.Ю. Поліщук.
При цьому, суддею Поліщуком В.Ю. в порядку ст. 4-7 ГПК України було висловлено окрему думку про неможливість вважати правомірним висновок господарського суду першої інстанції саме про те, що реалізація майна банкрута була на аукціоні проведена з дотриманням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою від 10.09.2015 Верховний Суд України відмовив у допуску справи № 911/4443/14 до провадження Верховного Суду України.
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу геs judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Цьому принципу відповідають також приписи ст. 35 ГПК України, за якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа.
Однак, не зважаючи на вказане судові рішення у справі № 911/4443/14, господарський суд Київської області у справі № Б3/128-11 повторно розглянув вимоги про визнання недійсними результатів проведення аукціону від 16.05.2014 та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014, задовольнив заяву та визнав недійсними результати проведення аукціону від 16.05.2014 з продажу майна ТОВ "Автодом"; визнав недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014, який укладений між ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора - Богомазова П.С. та ТОВ "ТАО-2013".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2016 у справі № Б3/128-11 залишено без змін.
Вищий господарський суд України на дані обставини уваги не звернув, вдався до повторної оцінки обставин щодо дотримання вимог Закону про банкрутство при проведенні спірного аукціону з реалізації майна банкрута.
Тобто, Вищий господарський суд України повторно оцінював обставини, встановлені Вищим господарським судом України, викладені у постанові від 11.06.2015 у справі №911/4443/14 з окремою думкою судді Поліщука В.Ю. по обставинах попередньої справи.
Вказані обставини, на мою думку, призвели до двох протилежних висновків, викладених у справах №911/443/14 та № Б3/128-11, що свідчить про недотримання принципу правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Посилання в постанові Вищого господарського суду України на різний суб'єктний склад сторін та різні підстави позовів у справах №911/4443/14 та №Б3/128-11 вважаю помилковими, з огляду на те, що підставами позовів є недотримання вимог Закону про банкрутство при проведенні спірного аукціону. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у інших справах (позивачів, відповідачів, третіх осіб, кредиторів, тощо), обставини в яких встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
При цьому, головними вимогами у даній справі було визнання недійсними результатів проведення аукціону від 16.05.2014 та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 16.05.2014, з питань якого вже було прийнято рішення господарським судом Київської області від 24.12.2014, підтримане постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015, у справі №911/4443/14.
Відтак, вважаю, що суд касаційної інстанції у постанові від 02.10.2017 у даній справі, на мій погляд, вийшов за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, припустивши порушення норм процесуального права та прийшов до помилкових висновків про залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі № Б3/128-11. Вважаю, судова колегія Вищого господарського суду України повинна була застосувати положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Суддя
Вищого господарського
суду України Куровський С.В.