17 жовтня 2017 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Владичана А.І., Міцнея В.Ф.,
секретар Чубрей І.І.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року,
встановила:
19 квітня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до Повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_3 просила поновити її на посаді заступника керівника відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №76»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 гривень.
ОСОБА_5 просив поновити його на посаді оцінювача-експерта відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №76»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиплачені лікарняні; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до
Справа №724/681/17-ц Провадження№22-ц/794/1170/17 Категорія 30
Головуючий у 1-й інстанції Стоцька Л.А. Доповідач Кулянда М.І.
Повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу. Просять її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом товариства № 121-76-к від 12 червня 2015 ОСОБА_3, заступника керівника відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №82» за сумісництвом, прийнято на посаду заступника керівника відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №76» за суміщенням, з правом першого підпису та повноваженнями, згідно Положення про відокремлений підрозділ «Ломбардне відділення №76», з доплатою 150 гривень на місяць, з 12 червня 2015 року. Цього ж дня, із позивачем та Повним товариством «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» було укладено трудовий договір.
Враховуючи те, що заступник керівника відділення безпосередньо уповноважена на управління відділенням, і в її обов'язки входить забезпечення збереження матеріальних цінностей та грошових коштів відділення, а також ОСОБА_3, як заступник керівника відділення, безпосередньо обслуговує матеріальні цінності (приймає, повертає предмети закладу та здійснює звернення стягнення на майно в установлених випадках) та грошові кошти (безпосередньо видає фінансові кредити споживачам, приймає від споживачів грошові кошти та відсотки за користування) з нею, 12 червня 2015 року, укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а. с.78).
Забезпечення ОСОБА_3 збереження матеріальних цінностей та грошових коштів відділення зазначено у посадовій інструкції заступника керуючого відділенням, а саме, пунктах 6, 12-22 (а.с.80).
На підставі заяви позивача, наказом № 121-76-к від 30 червня 2016 року її прийнято на посаду заступника керівника відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення № 76», за основним місцем роботи, з правом першого підпису та повноваженнями, згідно Положення про відокремлений підрозділ, на умовах повного робочого дня, з посадовим окладом, згідно штатного розкладу, з 01 липня 2016 року.
Судом також встановлено, що згідно наказу № 123-76-к від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду оцінювача-експерта відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення № 76» за сумісництвом, на умовах неповного робочого дня, з посадовим окладом, згідно штатного розкладу, з 01 липня 2016 року. Цього ж дня, між ним та Повним товариством Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» було укладено трудовий договір, а 01 липня 2016 року - договір про повну матеріальну відповідальність оцінювача-експерта. Відповідно до вказаного договору позивач ОСОБА_1 несе відповідальність по обслуговуванню та зберіганню матеріальних цінностей. Вказані обов'язки також передбачено посадовою інструкцією оцінювача-експерта.
Підставою для звільнення позивачів стала доповідна записка директора Товариства ОСОБА_4. про результати службового розслідування відокремленого підрозділу «Ломбардного відділення № 76», яке проводилось згідно наказу №76-СР від 10 січня 2017 року.
За результатами роботи комісії з проведення службового розслідування, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вчинили умисні дії, які виразились у порушенні правил проведення та оформленні операцій з грошовими коштами та матеріальними цінностями, введенні облікової та реєструючої систем ломбарду.
Крім того, ОСОБА_3 ухилялась від виконання наказів Товариства та його керівництва щодо проведення інвентаризації матеріальних цінностей, предметів закладу та грошових коштів відділення. Вказані порушення підтверджується висновком службового розслідування щодо діяльності відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №76» Повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» від 15 березня 2017 року (а.с.124-127).
Вищезазначені порушення з боку заступника керуючого ОСОБА_3, яка фактично здійснювала оперативне управління Ломбардним відділенням та оцінювача-експерта ОСОБА_1, а також їх ставлення до порушень, призвели до втрати довіри до них з боку власника і були підставою для звільнення ОСОБА_3, з посади заступника керівника відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення № 76», за основним місцем роботи, за втратою довіри, згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, з 16 березня 2017 року, що підтверджується наказом №47-к від 16 березня 2017 року. Аналогічно був звільнений і ОСОБА_1, що підтверджується наказом №46-к від 16 березня 2017 року. Зазначені накази, а також повідомлення щодо прибуття до центрального офісу Товариства для отримання остаточного розрахунку із заробітної плати та вручення трудових книжок були направлені позивачам 16 березня 2017 року і отримані ними 22 березня 2017 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.120, 140).
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі суд першої інстанції виходив з того, що видаючи накази про звільнення ОСОБА_3, з посади заступника керівника відокремленого підрозділу «Ломбардне відділення №76» та ОСОБА_1, з посади експерта-оцінювача вказаного відділення, у зв'язку із вчиненням ними винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до них як працівників, що безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності (на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України), товариство Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Виходячи зі змісту вказаної статті, можна виділити три основні складові (умови), за наявності яких працівник може бути звільнений, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України:
- ця стаття застосовується не до всіх працівників, а лише до тих, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності;
- винні дії можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності;
- винні дії працівника повинні давати підстави для втрати довіри до нього.
Втрата довір'я може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він зробив усвідомлено або з необережності, що дає підставу роботодавцю не довіряти такому працівникові.
Відповідно до п. 28 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 N 9роз'яснив, що звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, котрий безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушив правила проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року № 6-104 цс 14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Оскільки, ОСОБА_3 займала посаду до посадових обов'язків якої входить обслуговування операцій з грошовими коштами та матеріальними цінностями і контроль за діяльністю підлеглих осіб, а ОСОБА_1 займав посаду оцінювача-експерта до посадових обов'язків якого входить обслуговування та зберігання матеріальних цінностей. Їх винні дії встановлені комісією товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» та зафіксовані у висновку службового розслідування щодо діяльності вказаного товариства від 15 березня 2017 року (а.с.124-127), із вказаними працівниками були укладені договори про повну матеріальну відповідальність, а тому, видаючи накази про звільнення позивачів з роботи у зв'язку з учиненням ними винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до них як працівників, що безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності (на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України), Повне товариство «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про поновлення на роботі, оскільки досліджені та перевірені в ході судового розгляду справи докази свідчать про порушення позивачами положень посадових інструкцій, а також, про наявність підстав для втрати до них довір'я.
Крім того, структурним підрозділом Державної служби України з питань праці, яка реалізує державну політику в сфері охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, під час перевірки Товариства, порушень з приводу звільнення позивачів на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів існування недовіри або втрати довіри з боку відповідача до позивачів є безпідставними та спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.
Посилання апелянтів на порушення Товариством порядку накладення дисциплінарного стягнення, у зв'язку із їх звільненням, на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України є необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам трудового законодавства.
Так, зокрема пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, шо пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, шо мають значення для правильного вирішення спору.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що із наказами про звільнення їх ознайомлено не особисто, а шляхом надсилання поштою, оскільки вказані доводи не були предметом доказування.
Безпідставними є доводи апелянтів про те, що протягом проведення службового розслідування у них не відбиралися пояснення щодо виявлених порушень.
Судом встановлено, що позивачам неодноразово пропонувалося відповідачем надати письмові пояснення щодо порушень правил Положення про ведення касових операцій у національній валюті та трудової дисципліни, однак останні відмовились від надання пояснень, що підтверджується актами про відмову. Також вони неодноразово запрошувались до центрального офісу Товариства для особистої участі у роботі Комісії із наданням пояснень. Вказані листи знаходяться в матеріалах справи, отримання їх не заперечувалося апелянтом ОСОБА_1, в суді апеляційної інстанції.
Апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції не дав оцінку щодо порушень відповідачем вимог ст. 117 КЗпП України. Однак, як вбачається з матеріалів справи, з таких правових підстав позов не заявлявся, а вимоги про стягнення заробітної плати у зв'язку з незаконним звільненням (ст. 235 КЗпП України) є похідними від вимог про поновлення на роботі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Отже, твердження апелянтів про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального права та процесуального права є необґрунтованими, а обставини, на які вони посилаються - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Кулянда М.І.
Судді: Міцней В.Ф.
Владичан А.І.