Справа № 755/13209/14-к
"26" вересня 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 перевіривши виконання вимог Закону України "Про амністію у 2016 році", Закону України "Про застосування амністії" № 392/96-ВР від 01.10.1996 за клопотанням засудженої ОСОБА_2 про застосування до неї амністії,
У провадження Дніпровського районного суду м. Києва 25.09.2017надійшло дане клопотання заявника.
Згідно з ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду, було визначено головуючого суддю ОСОБА_1 та передано матеріали 26.09.2017, тож, суд, перевіривши виконання вимог норм КПК України та вказаних Законів, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 КК особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи покарання законом про амністію. Також правові засади застосування амністії регламентуються Законом України від 01.10.1996 № 392/96-ВР «Про застосування амністії в Україні» та законами про амністію.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11.02.2016 по справі № 5-331кс16, амністія в Україні оголошується спеціальним законом (стаття 92 Конституції України) і в кримінальному праві є складовою частиною інституту звільнення від покарання та його відбування (розділ ХІІ КК), отже, питання застосування амністії підлягає вирішенню в межах кримінальної процедури.
Порядок і процедура застосування амністії регулюються відповідним законом, із урахуванням положень Закону України від 01.10.1996 № 39296-ВР «Про застосування амністії в Україні». Згідно з ч. 2 ст. 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається не лише з цього КПК, але й з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, що обов'язкові для України, та інших законів.
За змістом положень Закону України "Про амністію у 2016 році", вирішення питання про територіальну підсудність розгляду клопотання про застосування амністії залежить від процесуального статусу особи, яка притягується до кримінальної відповідальності та заявила клопотання про амністію, а також від стадії кримінального провадження та органу в провадженні якого перебуває кримінальна справа.
Так, під час виконання вироку питання застосування Закону України " Про амністію у 2016 році", враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році", має вирішуватися у порядку передбаченому ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році"місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, що також витікає з положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України.
У період між ухваленням обвинувального вироку та набранням ним законної сили, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК України, такого типу клопотання, має вирішуватися судом, який ухвалив такий вирок (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК).
Аналогічні правові висновки щодо підсудності клопотань даного характеру надано і у роз'ясненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування амністії у 2014 році з урахуванням останніх законодавчих змін" від 21 травня 2014 року, які враховуються судом при прийнятті судового рішення у цьому провадженні на підставі ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також, у відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
А, як убачається з клопотання заявника, остання просить суд застосувати амністію за вироком Дніпровського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2016, якими її засуджено до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
При цьому дані судові рішення відносно заявника набрали законної сили, згідно розпорядження суду, та звернуті до виконання, згідно даних автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» - 03.10.2016.
Тобто, починаючи з часу звернення вироку до виконання, а саме 03.10.2016 заявник вважається засудженим та фактично відбуває покарання поза межами Дніпровського району м. Києва, у зв'язку з чим, дане клопотання, яке подане заявником 25.09.2016 не підсудне Дніпровському районному суду м. Києва.
З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 року в справі № 5-7149впс15 слідує, що зміна підсудності розгляду клопотання поданого заявником в порядку статей 537, 539 КПК України процесуальним законом не передбачена, тож суд встановивши, що клопотання подане у такому порядку з порушенням територіальної юрисдикції, повинен роз'яснити заявнику право відповідного звернення за місцем відбування покарання.
За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання заявника повернути останньому, оскільки розгляд порушених у ньому питань не віднесений до юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва, у зв'язку з чим його розгляд по суті не забезпечить ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 369-372, 376, 537, 539, Законом України "Про амністію у 2016 році", Законом України "Про застосування амністії" № 392/96-ВР від 01.10.1996, суддя
Клопотання ОСОБА_2 про застосування до неї амністії, - повернути заявнику.
Повернення клопотання не є перешкодою для повторного звернення до суду в порядку Кримінального процесуального Кодексу України.
Ухвала, яка набрала законної сили в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України, є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.
С у д д я : ОСОБА_1