Дата документу 12.10.2017 Справа № 554/6446/17
12 жовтня 2017 року
Октябрський районний суд м. Полтави:
головуючого - судді Микитенка В.М.,
з участю: секретаря - Різник А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Андрієвської І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Нацполіції України про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
17.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Нацполіції України про визнання протиправною і скасування постанови серії БР № 018807 від 11.08.2017 року про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про накладення адміністративного стягнення в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що Правил дорожнього руху не порушувала. 11.08.2017 року близько 21 години 20 хвилин вона дійсно керуючи автомобілем TOYOTA COROLLA, д. н. з. НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Монастирській в м. Полтава на перехресті з вулицею В. Козака пристрій оптичної сигналізації не працював, на ньому не відображався жоден сигнал світлофору, після чого вона зупинилась, пропустила автомобілі, впевнилась в безпеці руху та у тому, що не створює аварійної ситуації і продовжила рух в напрямку вулиці В. Козака. Через кілька хвилин її зупинили працівники патрульної поліції, яким вона намагалась пояснити той факт, що світлофор не працював, але її ніхто навіть не слухав, натомість почали погрожувати, що заберуть автомобіль на штраф майданчик і склали оскаржувану постанову.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримала з підстав у ньому зазначених та просила його задовольнити.
Представник відповідача заперечили проти позову та прохали в його задоволенні відмовити за безпідставністю.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до постанови серії БР № 018807 від 11.08.2017 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що вона, 11.08.2017 року о 20.35 годині, керуючи автомобілем TOYOTA COROLLA, д. н. з. НОМЕР_1 у м. Полтаві на перехресті вулиць В. Козака та Монастирській здійснила проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3. ПДР (а. с. 3, 17). Крім того, не мала при собі страхового поліса обов'язкового цивільного страхування, чим порушила п. п. 2.1 ПДР.
У вказаній постанові не конкретизовано на який саме заборонений сигнал світлофора проїхала позивач та який саме підпункт пункту 8.7.3 ПДР вона порушила, тоді як з'ясування цієї обставини має значення для правильної оцінки її дій в даній дорожній обстановці.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України: «У адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
З огляду на те, що позивачем оскаржується рішення відповідача, має бути перевірено, в тому числі, чи прийнято воно обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Під час судового розгляду установлено, що цих вимог відповідач не дотримався, тому протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Так, відповідач не надав суду відеозапису переїзду позивачкою перехрестя.
Показання свідка ОСОБА_4, який підтвердив вчинення правопорушення саме ОСОБА_1 судом не приймаються до уваги в якості достовірних, допустимих та достатніх доказів правопорушення, оскільки він є зацікавленою в результатах розгляду справи особою та при цьому не заперечував, що позивачка зупинилась перед перехрестям та переконавшись, що не заважає дорожньому руху поїхала далі. При цьому підтвердив, що світлофор по напрямку її руху не працював. Водночас, не представив суду точних відомостей про сигнал світлофора, який знаходився перед перехрестям, у момент коли до нього наближалась позивачка.
Пункт 16.8 Правил дорожнього руху України зобов'язує водія, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Крім того, згідно з п. 8.11 Правил дорожнього руху України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатись далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суду не представлено беззаперечних доказів на який саме сигнал світлофора позивач проїхала світлофор перед перехрестям, що також не вказано і в оскаржуваній постанові, однак з урахуванням пояснень позивача, що пристрій оптичної сигналізації не працював, на ньому не відображався жоден сигнал світлофору, і вона зупинилась, пропустила автомобілі, впевнилась в безпеці руху, тому не створила аварійної ситуації і продовжила рух в напрямку вулиці В. Козака.
Також п серії АР №700129 від 03.02.2017 року ставиться у провину те, що вона не мала при собі відповідний страховий поліс.
Відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП передбачена лише у випадку, коли особа цього поліса або «не має при собі», або «не пред'явила для перевірки».
Відповідачем не ставиться в провину позивачці «не пред'явлення полісу для перевірки», а відсутність у неї при собі страхового полісу відповідачем не доведено належними і допустимими доказами. Зокрема, не представлено жодних письмових пояснень з цього приводу самої позивачки, свідків чи очевидців події, відео-звукозаписів, документів відповідних страхових реєстрів, протоколів огляду, інше.
Водночас, позивачкою надано суду поліс №АК/7232141 від 03.01.2017 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 00.00 год. 04.01.2017 року до 03.01.2018 року, страхувальником по якому є ОСОБА_1, а забезпеченим транспортним засобом - TOYOTA COROLLA, д. н. з. НОМЕР_1 (а.с.18).
Викладене свідчить, що позивач на час складення щодо нього постанови про адміністративне правопорушення у мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що спростовує формулювання його звинувачення, викладене відповідачем у оспорюваній постанові та підтверджує пояснення позивачки, що вона мала при собі вказаний поліс, але одразу не могла його знайти в автомобілі через спілкування з поліцією.
Суд при цьому зазначає, що, з урахуванням Конституційних принципів законності та індивідуалізації відповідальності, обов'язковою передумовою накладення на особу адміністративного стягнення є точний виклад обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення, прямо передбаченого законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях є неприпустимим.
Відповідачем указані обставини не спростовані та не доведено належними засобами доказування (ч.4 ст.70 КАС України). Його припущення є неприпустимими і не можуть обґрунтовувати ставлення у провину позивача вчинення правопорушення.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності свого рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає, зокрема вимоги про визнання дій відповідача протиправними не конкретизовані. Вимоги про закриття провадження у справі виходять за межі повноважень суду при вирішенні адміністративних позовів у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову серії БР №018807 від 11.08.2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП визнати протиправною та скасувати.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави.
Суддя В.М. Микитенко