Справа № 234/12335/17
Провадження № 2-н/234/657/17
02 жовтня 2017 року суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2,
ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" роз'яснено наступне: наявність спору про право (п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК ( 2947-14 ) аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Аналізуючи матеріали заяви встановлено, що заявником не підтверджено факт проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 та перебування останнього на її утриманні.
Також, як вбачається з матеріалів заяви, заявник мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкуріна, 59, проте, відповідно до довідки № 4529 від 06.09.2017 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, де і зареєстрований боржник, що підтверджується довідкою № 4528 від 06.09.2017 про реєстрацію місця проживання особи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, оскільки з наданих доказів до заяви не вбачається, що ОСОБА_3 мешкає разом із своєю матір'ю ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 100-101, 122, 210 ЦПК України,
Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2.
Одночасно заявнику слід роз'яснити, що відповідно до ст. 101 ч. 2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до ст. 99 ч. 2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.М. Пікалова