13 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Сімоненко В.М., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Ужгородської філії АБ «Украгазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Украгазбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору,
встановила:
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Украгазбанк») в особі Ужгородської філії АБ «Украгазбанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 27 травня 2008 року в сумі 1 млн 30 тисяч доларів США та судові витрати в розмірі 1 тис. 700 грн та 120 грн. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено: визнано недійсним кредитний договір зі змінами і доповненнями, укладений між позивачем та відповідачем; стягнуто з відповідача на користь позивача 551 грн 20 коп. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року скасовано, у задоволенні позову АБ «Украгазбанк» в особі Ужгородської філії АБ «Украгазбанк» та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 липня 2007 року № 168 (далі - Правила).
На підтвердження зазначеної підстави заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня та 22 жовтня 2014 року, 3 червня та 4 листопада 2015 року й 23 січня та 22 червня 2017 року, в яких, на його думку, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, установивши, що оспорюваний за зустрічним позовом кредитний договір із внесеними до нього змінами укладений у належній письмовій формі, підписаний уповноваженими на те особами, містить усі істотні умови, передбачені законом, які мають суттєве значення та які сторони узгодили, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, для визнання такого договору недійсним.
Суд також установивши, що: перед укладенням сторонами кредитного договору банк у письмовій формі надав позивачу в повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; сторони узгодили всі істотні умови договору з додатками (графіком погашення кредиту та відсотків), а саме суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, порядок нарахування та сплати відсотків, сплати кредиту, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання; позивач особисто підписав заяву позичальника - фізичної особи на отримання кредиту, дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору не було порушено вимог Правил.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня та 22 жовтня 2014 року, 3 червня та 4 листопада 2015 року, 23 січня та 22 червня 2017 року суд касаційної інстанції на підставі оцінених судами попередніх інстанцій доказів та встановлених обставин у справах дійшов висновків про задоволення позовних вимог про визнання кредитних договорів недійсними з огляду на те, що банки на порушення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не надали позивачам як споживачам фінансових послуг повної інформації про умови кредитування перед укладенням кредитних договорів; під час укладення договору банки приховали від позичальників повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту.
Отже, у справах, за результатами розгляду яких постановлено судові рішення, надані заявником для порівняння та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суди встановили різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Ужгородської філії АБ «Украгазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Украгазбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 червня 2017 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Сімоненко
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук