4 жовтня 2017 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
за участю представників:
фізичної особи - підприємця
ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
ОСОБА_6 і
ОСОБА_7 - ОСОБА_8, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 грудня 2016 року у справі № 909/1168/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконними рішень,
У жовтні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - Коломийська міськрада), в якому (з урахуванням доповнень) просила визнати незаконними та скасувати рішення Коломийської міськради від 18 вересня 2014 року № 1906-46/2014 та № 1906-47/2014 про надання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно площею 1 479,0 кв. м та 4 388,0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення Коломийської міськради прийнято з порушенням вимог статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) щодо визначення права на земельну ділянку пропорційно до часток осіб у праві власності на будівлі або споруди.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області
від 18 листопада 2014 року залучено до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області
від 5 жовтня 2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року, позов
ФОП ОСОБА_4 задоволено.
Вищий господарський суд України постановою від 27 грудня
2016 року скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року, припинив провадження у справі.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_4, пославшись на пункти 1, 2 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) і зазначивши про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права щодо правил підвідомчості, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 27 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року.
На обґрунтування своїх доводів ФОП ОСОБА_4 долучила до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 4 грудня 2014 року у справі № 904/1137/14, від 11 вересня 2014 року у справі № 921/138/14-г/13, від 21 січня 2015 року у справі № 910/2333/14.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 9 грудня 2002 року
ОСОБА_4 було придбано нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, що складає 572/10000 частки будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, для використання у комерційних цілях.
20 грудня 2007 року рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 виділено у користування земельну ділянку площею 572 кв. м.
У вересні 2012 року ОСОБА_4 придбано з прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна ще 5410/10000 часток нежитлових приміщень за зазначеною вище адресою загальною площею 699,2 кв. м.
Таким чином, ОСОБА_4 є власником 5982/10000 часток нежитлових приміщень загальною площею 772,90 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Співвласниками нежитлових приміщень за цією ж адресою є ОСОБА_7, яка володіє 3526/10000 частками нежитлових приміщень, та ОСОБА_6, який володіє 290/10000 частками нежитлових приміщень.
Загальна площа земельної ділянки, яку використовував попередній власник нежитлових приміщень (державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування"), становила 10 000,9 кв. м.
За письмовими заявами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Коломийською міськрадою було прийнято рішення від 18 вересня
2014 року № 1906-46/2014 та № 1907-46/2014 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1 479 кв. м та 4 388 кв. м відповідно, розташованих за адресою:
АДРЕСА_1.
Вважаючи зазначені рішення незаконними, вказавши на те, що Коломийська міськрада при прийнятті цих рішень порушила принцип пропорційного розподілу земельних ділянок між співвласниками нежитлових будівель, що призвело до порушення прав позивача, якому належить 5982/10000 (772,90 кв. м) часток нежитлових приміщень, на відведення більшої частини земельної ділянки, якою користуються усі співвласники, ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду із зазначеним позовом.
У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України, скасувавши постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 5 жовтня 2015 року, які дійшли висновку про задоволення заявлених позовних вимог, припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України) і зазначив, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір по суті з порушенням правил його підвідомчості господарським судам, оскільки прийняття відповідачем оскаржуваних рішень є наслідком здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій, а окремо заявлений позов про визнання незаконними рішень Коломийської міськради про надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок за межами спору про право цивільне вказує на публічно-правовий характер такого спору, який підвідомчий адміністративним судам;
- спір у справі не стосується захисту прав фізичної особи - підприємця на придбане нерухоме майно, спір виник не між господарюючими суб'єктами, а між фізичними особами та органом міцевого самоврядування щодо оскарження дій останнього в процедурі розпорядження землею.
У справах №№ 904/1137/14, 921/138/14-г/13, 910/2333/14 за позовами про визнання недійсними і скасування розпорядження голови райдержадміністрації про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу земельної ділянки, рішень міськрад про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на судові рішення у яких посилається заявник на підтвердження підстав для розгляду справи Верховним Судом України, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що справи за участю державних органів та органів місцевого самоврядування у спорах, що виникають із правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам (постанови від 4 грудня 2014 року, від 11 вересня 2014 року, від 21 січня 2015 року).
Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права щодо правил підвідомчості.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм процесуального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить з такого.
За змістом положень статей 1, 41 , 12, 13 ГПК місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті
1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З огляду на положення статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо спорів у правовідносинах, коли розгляд таких справ не проводиться за правилами іншого судочинства.
Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, вирішується залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК.
Так, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
При вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати, що виходячи з положень статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, 2, 8, 133 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Спори за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Господарським судам при вирішенні питання підвідомчості спору, що виник із земельних правовідносин, слід аналізувати не лише предмет і склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.
Посилання ФОП ОСОБА_4 на порушення положень статті 120 ЗК як на правову підставу заявлених позовних вимог вказує на приватноправовий характер спору.
Таким чином, правова оцінка правовідносин, що виникли між сторонами у справі, свідчить, що між сторонами виник спір про право сторін на користування земельною ділянкою.
Про приватноправовий характер правовідносин сторін у справі свідчить і той факт, що рішенням Коломийської міськради від 17 серпня 2017 року № 1835-24/2017 вже затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано в оренду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,1479 га і 0, 4388 га за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на викладене висновок Вищого господарського суду України при припиненні провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, є помилковим і підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови від 27 грудня 2016 року в справі, яка розглядається.
Водночас Вищий господарський суд України, припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК, вказав на те, що позивачка набула право власності на нежитлові будівлі як фізична особа, спір між нею і Коломийською міськрадою щодо розмірів земельних ділянок, на які надано співвласникам дозволи на складання проектів відведення земельних ділянок, виник як спір між фізичною особою та органом владних повноважень, який реалізує повноваження власника, а не як спір між господарюючим суб'єктом та органом місцевого самоврядування, що також виключає можливість розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Аналогічних висновків щодо приватноправового характеру правовідносин сторін у спорі та необхідності розгляду справи в порядку цивільного судочинства дійшов Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в ухвалі 4 грудня 2014 року, якою відмовив в прийнятті аналогічного позову ОСОБА_4, поданого в порядку адміністративного судочинства. Ця ухвала залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року.
Керуючись пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII та статтями 11114 , 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Виключити з постанови Вищого господарського суду України від
27 грудня 2016 року у справі № 909/1168/14 висновок про підвідомчість адміністративним судам спору за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконними рішень Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 18 вересня 2014 року
№ 1906-46/2014 і № 1907-46/2014.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий І.С. Берднік
судді: А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок