13 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаВолкова О.Ф.,
суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., −
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби автомобільних доріг у Львівській області про визнання дій протиправними,
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19 вересня
2016 року частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправними дії посадової особи Служби автомобільних доріг у Львівській області щодо погодження генерального плану забудови сіл Ластівка, Свидник та Коротище Турківського району Львівської області та дії щодо погодження схеми вулично-дорожньої мережі сільського та зовнішнього транспорту. В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову в позові.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 травня 2017 року залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.
11 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року у зазначеній адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС).
Відповідно до частини другої статті 2392 КАС Верховний Суд України своєю ухвалою від 7 вересня 2017 року заяву залишив без руху, вказав на її недоліки та надав ОСОБА_4 строк до 27 вересня 2017 року для їх усунення.
28 вересня 2017 року до Верховного Суду України надійшли матеріали на усунення недоліків заяви.
Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року (справа № 813/5829/15, К/800/26941/16) та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року (справа № 458/711/14, 6-23017св15), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судами касаційної інстанції, зокрема, пункту 2 частини першої статті 1 та частини другої статті 17 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Також, додано копію постанови Верховного Суду України від 29 червня
2016 року (справа № 6-1376цс16).
Проте аналіз судових рішень Вищого адміністративного суду України, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Так, у справі, рішення в якій, просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_5 про визнання протиправними дій Служби щодо погодження генерального плану забудови сіл Ластівка, Свидник та Коритище Турківського району Львівської області та схеми вулично-дорожньої мережі сільського та зовнішнього транспорту, оскільки вчинені дії не породжують жодних правових наслідків для суб'єктів правовідносин та позивача як власника земельної ділянки або будинку, що розташовані у селі Коритище Турківського району Львівської області, і не мають обов'язкового характеру. Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів про порушення прав позивача внаслідок погодження генерального плану забудови сіл Ластівка, Свидник та Коротище Турківського району Львівської області та погодження схеми вулично-дорожньої мережі сільського та зовнішнього транспорту.
Натомість, у справі, рішення від 19 квітня 2017 року в якій, надано на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, який виходив з того, Служба та прокуратура Львівської області вправі самостійно визначати наявність чи відсутність порушення іншими суб'єктами норм чинного законодавства і в разі встановлення такого - обирати спосіб захисту прав та інтересів громадян і держави в межах своїх дискреційних повноважень, у зв'язку з цим жодних підстав для визнання в судовому порядку протиправною бездіяльності, яка полягає у неподанні позовів до суду щодо усунення перешкод у користуванні дорогою, та зобов'язання відповідачів подати такі позови немає. Також суд зазначив про те, що згідно з доводами позивача, право його та його малолітнього сина на користування дорогою порушено не відповідачами, а ОСОБА_6 та
ТОВ «Таор Карпати», а отже, позивач вправі самостійно звернутися до вказаних осіб з позовом про усунення перешкод.
З викладеного вбачається, що рішення касаційного суду, додане на обґрунтування заяви, ухвалене за інших правовідносин, іншої правової ситуації та нормативного регулювання, не містить протилежних висновків щодо осіб, які мають право звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні дорогою, а отже і не підтверджує наявність неоднакового застосування одних й тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Крім того, висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в оскаржуваній ухвалі, не суперечать правовому висновку, що міститься у доданій заявником постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року, оскільки Верховний Суд України у цій постанові вирішував питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 330, 387, 388 ЦК України, до спірних цивільних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави.
Також не можна вважати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року таким рішенням, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, з огляду на те, що цим судовим рішенням не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в силу неповноти встановлення обставин справи, а відтак, це рішення суду касаційної інстанції не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.
Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.
За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.
Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до Служби автомобільних доріг у Львівській області про визнання дій протиправними, за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня
2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Ф. Волков
Судді: М.І. Гриців
О.Б. Прокопенко