19 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/21902/16-а
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О. суддів - Бойка А.В.., Єщенка О.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу патрульного Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліції Попеску Олександра Васильовича на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до патрульного Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліції Попеску Олесандра Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності .
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до патрульного Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліції Попеску Олесандра Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови працівника патрульної поліції з-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліцій Попеску Олександра Васильовича АР № 100357 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, скасування рішення Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Одесі №ф-1576/41/13/02-2016 від 27.10.2016 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 від 07.10.2016 р. та залишення постанови АР № 100357 без змін.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що патрульний Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліції Попеску Олександр Васильович під час винесення постанови не дотримався вимог ст.. 245,280, 251 КУпАП, оскільки, на думку позивача, постанова не містить інформації про докази правопорушення. Також зазначив, що на його думку справа про адміністративне правопорушення мала розглядатись за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, а саме вул. Ак. Королова, 5, де розташоване Управління патрульної поліції м. Одеси.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року позов задоволено. Скасовано винесену 12 вересня 2016 року патрульним Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенантом поліції Попеску Олександром Васильовичем постанову АР №100357 від 12.09.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винесена постанова є необґрунтованою, винесена без повної правової оцінки фактів і обставин правопорушення, а тому підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з Постановою суду патрульним Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенантом поліції Попеску Олександром Васильовичаем подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що факт скоєного позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом зробленим нагрудною камерою поліцейського на підставі ЗУ «Про Національну поліцію», а тому висновок про незаконність постанови АР № 100357 є необґрунтований.
До суду апеляційної інстанції надійшло заперечення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги з огляду на наступне.
12.09.2016 року під час патрулювання відведеного квадрату в Приморському районі м.Одеси близько 08 год. 45 хв. ІПП 3-ї роти 2-го батальйону Непомнящим О.О., Писаренко О.О., Бойченко В.О. та Попеску О.В. було зафіксовано порушення вимог ПДР, яке полягає в тому, що водій транспортного засобу «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пров. Місячний, не виконав вимог дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч», перетнув вул. Середньофонтанську через подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, та проїхав на вул. Транспортну, де був зупинений працівниками патрульної служби, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, в зв'язку з чим ІПП Попеску О.В. було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії АР № 100357, за ч.1 ст. 122 КУпАП у відношенні позивача ОСОБА_3.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України "Про Національну поліцію " , Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожня розмітка 1.3 це «(Подвійна суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху»
Підпункт 8.5 Правил дорожнього руху визначено,що : «Дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює». Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється (п.34 ПДР)
Підпунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці правила несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
За приписами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція).
При цьому, у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що оскаржувану постанову відповідачем винесено за порушення позивачем пункт 1.3 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
За приписами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція).
При цьому у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що оскаржувану постанову відповідачем винесено за порушення позивачем пункт 1.3 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зважаючи на викладене, посилання суду першої інстанції на необхідність відповідачем складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно із ст. 254 КУпАП є помилковими та такими, що спростовуються наведеними вище нормами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, позивач не заперечує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у його присутності на місці вчинення адміністративного правопорушення з дотриманнях передбачених КУпАП та Інструкції вимог.
Факт скоєного позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом зробленим нагрудною камерою поліцейського на підставі ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію» (камера DSJX300184_000184)
Крім того в запереченнях на апеляційну скаргу, які було надано позивачем на адресу апеляційного суду 17.10.2017 року позивач зазначає, що він отримав можливість ознайомитися із відеозаписом.
Отже, зазначений відеозапис, спростовує пояснення позивача, викладені в позовні заяві про відсутність в діях позивача правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Судом першої інстанції належної оцінки викладеним фактичним обставинам справи та доказам, які мають істотне значення для справи, надано не було, що призвело до винесення неправомірного рішення.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу патрульного Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліції Попеску Олександра Васильовича - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до патрульного Національної поліції 3-ї роти 2-го батальйону лейтенанта поліції Попеску Олександра Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач: О.О. Димерлій
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко