17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/10102/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,
при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року у справі за позовом Чопського прикордонного загону до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 про примусове видворення, -
У серпні 2017 року Чопський прикордонний загін (далі - Прикордонний загін) звернувся до суду із позовом до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 (далі - Громадянин) в якому просив на підставі ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI) примусово видворити з України Громадянина ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, позивач подав до суду клопотання, в якому просив затримати відповідача з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року клопотання Прикордонного загону задоволено. Затримано Громадянина ІНФОРМАЦІЯ_1, та поміщено до ПТПІ, з метою забезпечення його примусового видворення за межі України - на строк до 6 (шести) місяців.
Не погодившись із постановленною ухвалою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати. В апеляційній скарзі покликається на те, що Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_2 про реадмісію громадян обох держав» (далі - Угода-1) ратифіковано Угоду-1, підписану у м.Нью-Йорк 25.09.2007. Зазначає, що громадяни ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_2 підлягають видворенню за процедурою, визначеною ст.29 Закону №3773-VI та вищезазначеною Угодою-1. А відтак, підстави для затримання відповідача є відсутніми, у зв'язку з неможливістю застосування до останнього видворення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином та просили про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.08.2017 в пункті пропуску «Малий Берений» Прикордонного загону, на підставі ст.3 «Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб» від 18.06.2007 (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб»; далі - Угода-2), Громадянин переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі, про що складено протокол зустрічі помічника Прикордонного Уповноваженого України та помічника Прикордонного Уповноваженого Словацької Республіки (далі - СР, а.с.8).
За фактом порушення відповідачем вимог ст.9 Закону України «Про державний кордон України» складено протокол про адміністративне затримання від 12.08.2017 (а.с.6).
14.08.2017 начальник відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження Прикордонного загону прийняв рішення про примусове повернення з України Громадянина, мотивуючи його тим, що документи, що підтверджують законність перебування Громадянина на території України відсутні, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, та достатніх коштів для повернення до країни походження він не має (а.с.11).
Згідно з п.3 ч.2 ст.183-7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі, адміністративний суд, визначений ч.1 цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти рішення, яким затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом №3773-VI.
За ч.1 ст.29 Закону №3773-VI передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Відповідно до ч.3 ст.29 цього Закону, іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Пунктом 1 «Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1110, встановлено, що пункт ПТПІ, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
За змістом п.12 розділу ІІ «Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 №141, іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду, зокрема, про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Таким чином, затримання іноземця та поміщення до ПТПІ, можливе з метою забезпечення виконання постанови адміністративного суду, зокрема, про примусове видворення з України.
Процедура реадмісії громадян ОСОБА_2 визначена ст.4 Угоди-1 у відповідності до положень якої Запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації. Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати. Запит щодо здійснення реадмісії відповідно до п.2 ст.1 цієї Угоди подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій Договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.
З матеріалів справи видно, що 12.08.2017 на підставі ст.3 Угоди-2 (запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, які не виконують чинних умов стосовно в'їзду на територію Запитуючої держави або перебування на ній або припинили виконувати такі умови, якщо надано докази відповідно до ст.7 цієї Угоди того, що такі особи: незаконно в'їхали на територію держав-членів безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держав-членів) відповідач був переданий на територію України у встановленому Угодою порядку за незаконний перетин державного кордону у складі групи осіб з України в СР на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Новоселиця». Документи, що посвідчують особу закордонний паспорт Громадянина серії С2850721, яким підтверджується що він є громадянином ОСОБА_2 (а.с.10).
Звернення позивача до суду з клопотанням про затримання Громадянина було зумовлене поданням позову про його видворення за межі України і для забезпечення такого видворення.
В розрізі викладеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач був прийнятий державою Україна на підставі ст.3 Угоди-2, тому він не підлягає видворенню згідно з ст.30 Закону №3773-VI та ст.183-7 КАС, а відповідно до ст.29 Закону №3773-VI та Угоди-1 до нього має бути застосована реадмісія.
Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, позивачем визначена законодавством процедура реадмісії застосована не була, тому підстави для затримання Громадянина та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України відсутні.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, про відмову у задоволенні клопотання Прикордонного загону про затримання відповідача, з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадняства, які незаконно перебувають в Україні, для забезпечення примусового видворення за межі території України строком до шести місяців.
Керуючись статтями 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання Чопського прикордонного загону про затримання громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його примусового видворення за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текст виготовлений 20 жовтня 2017 року.