Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №812/543/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді: Ястребової Л.В,
суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.
секретар Терзі Д.А.
за участі представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 р. у справі № 812/543/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
У квітні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" (надалі - позивач, ПАТ "Краснодонвугілля" ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.08.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» та застосування штрафних санкцій (т.1, а.с. 3-10).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" відмовлено (т.2, а.с. 79-84).
Позивач, вважаючи таке судове рішення необґрунтованим та таким, що прийнято без достатнього з'ясування всіх обставин справи, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про не підтвердження фактичного здійснення операцій ПАТ «Краснодонвугілля» з ПП «Монарх-Лугторг» щодо постачання дизельного пального за договором № 419/379-У/11-15КУО від 20.11.2015 року у листопаді 2015 року не узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами, адже поставка товару підтверджується первинними документами, а саме, актом № 107 про приймання нафтопродуктів за кількістю від 20.11.2015 року, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за № 2011027 від 20.11.2015 року, видатковою накладною № 27-20/11 від 20.11.2015 року та податковою накладною № 59 від 20.11.2015 року, яка була зареєстрована в ЄРПН, які, у розумінні ст. 198 ПК України є доказами операції по реальному здійсненню господарської діяльності з вищевказаним контрагентом, а також належним виконанням зобов'язань за укладеним договором. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що надати сертифікати відповідності ПАТ «Краснодонвугілля» не має можливості, оскільки, у т.ч. вся документація підприємства залишились на непідконтрольній Українській владі території Луганської області, які було захоплено представниками так званої «ЛНР» та вказує, що відповідні сертифікати не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, а тому, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції і, крім того, зазначає, що відповідні сертифікати не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а тому, їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Крім того, апелянт посилається на п. 6.1.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яким передбачено, що у разі встановлення невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів, що надійшли вимогам нормативно-правових документів, вантажоодержувач зупиняє подальше приймання і складає акт, у якому зазначає кількість нестандартної продукції і перелік показників якості, згідно з якими встановлено невідповідність якості вимогам нормативних документів, зазначаючи, при цьому, що у даних правовідносинах такий акт не склався і взагалі, наявність/відсутність актів приймання продукції за якістю не повинна пов'язуватись з правильністю обчисленням податкових зобов'язань та формування податкового кредиту (т.2, а.с. 93-97).
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Позивач, ПРАТ “Краснодонвугілля” є юридичною особою, , ідентифікаційний код юридичної особи - 32363486, місцезнаходження юридичної особи: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.54, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.57-67, 174-175).
Відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, а також, відповідно до наказу СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС від 15.07.2016 №74, посадовою особою СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС) проведено документальну позапланова невиїзна перевірка ПРАТ “Краснодонвугілля” з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з ПП “Монарх-Лугторг” за період з 01.11.2015 року по 30.11.201 року.
За результатами проведення зазначеної перевірки податковим органом складено Акт від 05.08.2016 №46/28-05/32363486, яким встановлено порушення ПРАТ “Краснодонвугілля” п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 завищено податковий кредит у сумі 134208 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 134208 грн., у тому числі за грудень 2015 року у сумі 134 208 грн. по взаємовідносинам з ПП “Монарх-Лугторг” (т.1 а.с.12-17).
Згідно з п.п 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, а також на підставі висновків акту перевірки від 05.08.2016 №46/28-05/32363486, СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС, 23 серпня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (код платежу - 14060100) на загальну суму - 167 759,53 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 134207,62 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33551,91 грн (т.1 а.с.11).
До податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій (т. 1, а.с. 11 звр.).
Позивач, користуючись своїм правом адміністративного оскарження, звернувся до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС зі скаргою за вих. № 1-12/689 від 02.09.2016 року про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.08.2016 року (т. 1, а.с. 162-167), однак рішенням ДФС України від 29.11.2016 року за вих. № №9709/10/28-10-10-4-33 скаргу позивача залишено без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т.1, а.с169-172).
В подальшому, позивач звертався безпосередньо до Державної фіскальної служби України зі скаргою про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Луганську МГУ ДФС № НОМЕР_1 від 23.08.2016 року (т.1, а.с. 173-178), яка, за результатами розгляду також залишена без задоволення, а вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 179-183).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських взаємовідносин з ПП “Монарх-Лугторг”, а контролюючий орган, в свою чергу, у процесі перевірки встановив обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованим контрагентом, спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті та створив, фактично, штучну видимість здійснення господарських операцій з названим контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ПП “Монарх-Лугторг” було:
- ненадання документів, передбачених Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року №271 121, а саме: актів приймання нафтопродуктів за формою №14-НК. відсутністю платника за податковою адресою; відсутністю складських приміщень;
- незначною кількістю трудових ресурсів, що фізично не могли б виконати зазначені вище реалізовані товари (роботи, послуги):
- невідповідність товарно-транспортних накладних; відсутність сертифікатів відповідності;
- відповідно до Тимчасового порядку, факт перевезення даного товару є неможливим.
Відповідно до матеріалів справи, 20 листопада 2015 року між позивачем та ПП “Монарх-Лугторг” укладено договір №419/379-У/11-15КУО.
Пунктом 1.1 розділу 1 цього договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти матеріали на умовах, передбачених цим договором (т. 1, а.с. 22-25).
На виконання умов договору № 419/379-У/11-15КУО від 20.11.2015 року сторонами складено специфікація № 852/1/11-15 про постачання товару - «Керосин ТС-1 (РТ, Jet) ГСТУ у кількості 25 тон на загальну суму - 786249,90 грн., у т.ч. ПДВ - 131041,65 грн. (а.с.26).
За наслідками виконання договору ПП “Монарх-Лугторг” на адресу позивача виписано податкову накладну № 59 від 20.11.2015 року (т.1, а.с. 19, 176-177).
Відповідно до прибуткового ордеру № 107, який складено 20.11.2015 року, на склад ГСМ СП «КУП» надійшло томливо для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 25.6 тон на суму 671038,08 грн. (т.1, а.с. 21).
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 2011027 від 20.07.2015 року, керосин ТС-1, об'ємом 32410 м3 поставлявся автопідприємством ФОП ОСОБА_4, автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3, замовник ПП “Монарх-Лугторг”, грузопостачальник ПАТ «Краснодонвугілля» (т. 1, а.с. 20).
Оплата за товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 20492 від 23.11.2015 року на суму 805 245,70 грн. (т.1, а.с. 188).
20 січня 2016 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року (а.с. 25-27).
З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а саме, з рядку 56, розділу ІІ «Податковий кредит» вбачається, що позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі - 134 207,62 грн. по контрагенту ПП “Монарх-Лугторг” (індивідуальний податковий номер - 360061512366) (т.2, а.с. 23-24).
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як вже зазначалось вище, позивач, на підтвердження тієї обставини, що господарська операція відбулась, тобто фактично, «Керосин ТС-1» було поставлено позивачу надано: договір поставки, специфікацію, податкову накладку, товарно-транспортну накладну, прибутковий ордер, платіжне доручення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, сторонами належним чином не виконано умови договору, що підтверджується наступним.
Відповідно до п.2.3 договору постачання від 20.11.2015 №419/379/У/11-15КУО якість, упаковка та маркування ресурсів повинні відповідати нормам, встановленим сертифікатом виробника, діючим стандартам (ТУ, ДСТУ) для даного виду ресурсів, а також спеціальним технічним вимогами, якщо такі встановлені угодою сторін, зазначеним в специфікаціях.
Гарантія відповідності ресурсів вимогам п.2.3 підтверджується сертифікатом або паспортом постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), які надсилаються покупцю на кожну партію поставки ресурсів (п.2.4 договору).
П.3.2 договору передбачено, що поставка ресурсів здійснюється відповідно до підписаної сторонами специфікації тільки за листом-заявкою покупця визначеними партіями та у визначені строки, які не перевищують загальний строк поставки по договору.
Відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики “Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні” від 01.02.2005 №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746, товари з кодом 2710 підлягають обов'язковій сертифікації.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем всупереч вказаним умовам договору не було надано ані до перевірки, ані до суду в ході розгляду справи відповідний сертифікат або паспорт постачальника чи виробника, що унеможливлює визначення походження придбаних та використаних нафтопродуктів. Крім того, суду також не надано листи-заявки згідно п.3.2 договору.
Також, суд звертає увагу, що а самому акті приймання нафтопродуктів за кількістю №107 від 20.11.2015 року зазначено про відсутність додання до накладних копії паспорта (т.1 а.с.18).
Відповідно до договору, юридичною та фактичною адресою сторін зазначено: покупець ПРАТ “Краснодонвугілля” - м.Сєвєродонецьк та постачальник ПП “Монарх-Лугторг” - м.Сєвєродонецьк.
Як встановлено судо першої інстанції, всі виробничі потужності ПРАТ “Краснодонвугілля”, в тому числі рухоме та нерухоме майно, складські приміщення ті ін. перебувають за місцем фактичного знаходження підприємства у м. Краснодон (Сорокине) Луганської області, тобто на тимчасово не підконтрольній українській владі території. Крім того, придбаний у ПП “Монарх-Лугторг” керосин, згідно його ж пояснень, знаходився на зберіганні у складських приміщеннях ПРАТ “Краснодонвугілля” за фактичною адресою (адресою знаходження майна) підприємства та був використаний у власній господарській діяльності.
Порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей здійснюється відповідно до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей від 12.06.2015 №415ог (далі Порядок), затвердженого Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) .
Додатком № 6 даного Порядку передбачені заборонені для переміщення до/та з неконтрольованих територій товарів з наступними кодами УКТЗЕД:
- 271012 - бензини спеціальні, легкі дистиляти;
- 271020 - інші нафтопродукти;
- 271019, 271020 - середні дистиляти, гас;
- 271019 - паливо пічне побутове, паливо рідке (мазут).
Під час розгляду справи, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що постачання товару (Керосін ТС-1) фактично через лінію зіткнення не здійснювалось, однак жодних документів щодо підтвердження цих обставин представником позивача надано не було.
Відповідно до умов договору № 419/379У/11-15 КУО, а саме, розділом 11 «Юридичні і фактичні адреси і реквізити сторін», адресою позивача визначено: 93404, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, вул.. Енергетиків, 54. (підконтрольна українській владі територія).
Крім того, колегія суддів вважає за можливе зазначити про таке.
Наказом Міністерства палива та енергетики України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики “Про затвердження Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України” від 04.06.2007 №271/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за №762/14029 затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція №271/121).
Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску.
Відповідно до п.п.6.1.4 Інструкції №271/121 перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно:
- відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділу 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань;
- перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок;
- зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою № 3-НК і провести приймально-здавальні випробування;
- порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту;
- записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.
Позивачем суду відповідний журнал реєстрації проб суду надано не було.
Крім того, п.п.6.1.19 Інструкції №271/121 визначено, що за даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано:
- назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження;
- номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення;
- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією;
- найменування і місцезнаходження вантажовідправника;
- дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника;
- номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості;
- дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів;
- номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту;
- умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта;
- стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції;
- за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах;
- відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів,номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування;
- номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів;
- висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ;
- інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.
Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю (п.п.6.1.20 Інструкції №271/121).
Разом з тим, ПРАТ “Краснодонвугілля” суду не надано акти приймання продукції за якістю за формою №14-НК.
Посилання представника позивача на ту обставину, що надати сертифікати відповідності ПАТ «Краснодонвугілля» не має можливості, оскільки, у т.ч. вся документація підприємства залишились на непідконтрольній Українській владі території Луганської області (м. Краснодон, вул.. Комсомольська, буд. 5), яку було захоплено представниками так званої «ЛНР», про що порушено кримінальну справу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позапланова невиїзна перевірка проводилась контролюючим органом у період з 01. 08.2016 року по 03.08.2016 року, під час проведення якої позивач мав можливість надавати пояснення та всю необхідну документацію на підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентом ПП “Монарх-Лугторг”, а факт захоплення майна ПРАТ “Краснодонвугллія” мав місце значно пізніше в часі, а саме в березні-квітні 2017 року.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та її вартісні показники.
З огляду на відсутність необхідних вищевказаних документів, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 134208 грн., по взаємовідносинам з ПП “Монарх-Лугторг” підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується також з висновком податкового органу, що у позивача були відсутні підстави для відображення наслідків господарської операції з ПП “Монарх-Лугторг” в податковому обліку, у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та підстави для його скасування, в даному випадку - відсутні.
Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 20 жовтня 2017 року.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 р. у справі № 812/543/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді: І.А. Васильєва
ОСОБА_5