АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
18 жовтня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ігнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 Брагіна І.В. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2017, −
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2017 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, прокурором Брагіним І.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2017, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст.85 КУпАП направити до Київської місцевої прокуратури №2 для вирішення питання притягнення винних у вчиненні злочину до відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016100160000023 від 25.11.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги в частині, що стосується визначення кола суб'єктів оскарження даної категорії справ, вважаю, що подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу. Зазначений перелік суб'єктів апеляційного оскарження є вичерпний.
Відповідно до ст.250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії
Разом з тим , згідно ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ч.5 ст.7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Положення ч.1 ст.287 та ч.5 ст.7 КУпАП кореспондуються з положеннями п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст.26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
Втім, згідно змісту оскаржуваної постанови, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.85 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, заходів примусового характеру, пов'язаного з обмеженням особистої свободи громадянина, до ОСОБА_3 не застосовано.Тобто, в даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч.5 ст.7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч.1 ст.287 КУпАП та ч.2 ст.294 КУпАП.
Також суд звертає увагу на те, що в даному випадку провадження здійснюється на підставі протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, а не скарги, а отже у відповідності до чинного законодавства, яке регулює відносини в сфері адміністративних правопорушень, прокурор не входить до кола суб'єктів, які наділені правом на оскарження постанов суду першої інстанції в даних справах.
Більше того, ухвалою Конституційного Суду України від 08.12.2015 за №49-у/2015 встановлено неузгодженість положень ч.5 ст.7, ст.250, ч.1 ст.287 та ч.2 ст.294 КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення і зауважено, що усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, виходячи зі змісту ч.2 ст.294 КУпАП та враховуючи, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження та її прийняття не відповідало б ані нормам національного законодавства, ані правовій позиції викладеній в вищезазначеному рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права у відповідності до конституційних приписівішень ЄСПЛ , які є джерелом права ЄС, а також зважаючи, що КУпАП не врегульовано випадків повернення апеляційної скарги з підстав їх подачі неуповноваженим суб'єктом, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин аналогію права, керуючись при цьому п.2 ч.3 ст.399 КПК України, згідно яких апеляційна скарга повертається, якщо її подано особою, яка не має прав подавати.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 Брагіна І.В. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2017 відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст.85 КУпАП, − повернути особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Ігнатов
Справа № 33/796/2587/2017
Категорія: ч.4 ст.85 КУпАП