Справа № 22-ц/796/9798/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Цокол Л.І. 757/50179/16-ц Доповідач-ЧобітокА.О.
12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи,Публічного акціонерного товариства «Банк» Київська Русь» про визнання договору про іпотечний кредит недійсним,-
У жовтні 2016 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідачів та зазначала, що 29 грудня 2014 року між нею та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір про іпотечний кредит № 144136-30-14-2, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати грошові кошти в сумі 385 000 грн., а кредитоодержувач зобов'язувався повернути в порядку, на умовах, які визначені кредитним договором, а саме у строк до 10 грудня 2019 року. 06 лютого 2015 року між відповідачами було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Державна іпотечна установа прийняла від ПАТ «Банк «Київська Русь» всі права вимоги за договором № 144136-30-14-2.
Посилаючись на те, що умови кредитногодоговору№ 144136-30-14-2 порушують її права як споживача продукції та банком при укладенні договору не виконані вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,просила визнати його недійсним з підстав,передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове,яким позов задовольнити. Зазначає,що судом взагалі не було приділено жодної уваги процесу доказування і особливо об'єктивному з'ясуванню дійсних обставин справи. При укладенні спірного договору їй не було надано жодної письмової інформації про умови кредитування та про орієнтовну сукупну вартість кредиту,як не було надано і інформацію про інші платежі з зазначенням бази їх розрахунку.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір про іпотечний кредит № 144136-30-14-2, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати грошові кошти в сумі 385 000 грн., а кредитоодержувач зобов'язувався повернути в порядку, на умовах, які визначені кредитним договором, а саме у строк до 10 грудня 2019 року.
Згідно з п. 1.5 договору , детальний розпис загальної вартості платежів по цьому договору, що включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, процентів, інших супутніх платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, визначається цим договором та Додатком № 1 до цього договору.
Позичальник зобов'язується до 10 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту рівними частинами в сумі не менше 6 416,67 грн. 67 коп. та сплачувати проценти, нараховані кредитором на залишок заборгованості за Кредитом, відповідно до Графіку погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок, відкритий кредитором. Останній платіж позичальник зобов'язується здійснити не пізніше 10 грудня 2019 року. Заборгованість за кредитом зменшується у день, передбачений Графіком ( п.2.4 договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що перед укладенням цього договору він отримав від кредитора інформацію, зазначену в частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 8.9 договору).
Кожна із сторінок договору іпотечного кредиту, Графік погашення іпотечного кредиту, та Додаток № 1 , яким є Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту ДІУ, підписані власноручно ОСОБА_2 ( а.с.16-25,71,72-73).
06 лютого 2015 року між відповідачами було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Державна іпотечна установа прийняла від ПАТ «Банк «Київська Русь» всі права вимоги за договором № 144136-30-14-2.
Звернувшись з даним позовом у жовтні 2016 року, посилаючись на порушення банкомст..ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту» , ОСОБА_2 зазначала, що при укладенні договору їй не було надано окремий письмовий документ з зазначенням інформації, вказаної в частині 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 2.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість зокрема не була надана жодна письмова інформація про умови кредитування та про орієнтовну сукупну вартість кредиту, як не надана і інформація про інші платежі з зазначенням бази їх розрахунку та ін.. Отже умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком суттєвого дисбалансу договірних прав та обов'язків , направлених на погіршення положення споживача, що є підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції встановив та виходив з того, що оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, підстави до визнання якого недійсним відсутні .
Колегія суддів таке рішення суду вважає законним та обґрунтованим, відповідним нормам матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб»єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернения кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-1341цс15 від 02.12.2015 року, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Як вбачається з оспорюваного договору про іпотечний кредит, то при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то : предмет договору, строк кредитування, плата за кредит, умови його забезпечення, права та обов»язки сторін, їх відповідальність, порядок зміни процентної ставки та визначили сукупну вартість кредиту.
Зазначаючи про те, що умови договору про іпотечний кредит , укладеного нею з відповідачем містять несправедливі умови , будь-яких доказів того, що при підписанні даного договору та його умов її воля формувалась не вільно або не відповідала її волевиявленню, ОСОБА_2 не надала та на наявність таких не вказала.
В умовах договору про іпотечний кредит ,у Графіку погашення іпотечногокредиту , а також його Додатку № 1 « Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту ДІУ », які підписані ОСОБА_2 міститься повна інформація щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, яка визначена відповідачем за період з 29.12.2014 року та по 10.12.2019 року з огляду на належне дотримання строків погашення заборгованості позичальником.
Не встановлено і будь-яких обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, оскільки як вже зазначалось вище сторонами погоджено усі істотні умови при укладанні правочинів.
За вказаних обставин колегія суддів вважає,що укладаючи вищезазначений правочин, сторони діяли вільно у виборі контрагента та визначенні умов цього правочину відповідно до вимог чинного законодавства і підстави визнавати цей правочин недійсним, за вказаними вимогами позивача, відсутні.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -