17 жовтня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого - судді Кулянди М. І.,
суддів: Міцнея В.Ф., Половінкіної Н.Ю.,
секретар Чубрей І.І.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2017 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної медичної установи «Міська дитяча клінічна лікарня м. Чернівці» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
Позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 73 від 25 липня 2017 року, виданого адміністрацією міської дитячої клінічної лікарні м.Чернівці щодо зміни істотних умов праці. Також просила заборонити адміністрації міської дитячої клінічної лікарні м.Чернівці видавати накази відносно ОСОБА_1, окрім наказів про лікування та відпустки, до розгляду даної справи по суті.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник Комунальної медичної установи «Міська дитяча клінічна лікарня м. Чернівці» вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід №22-ц/794/1122/17 Головуючий у 1-й інстанції Стоцька Л.А.
Категорія 30 Доповідач Кулянда М.І.
відхилити, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам, а тому не може бути застосований судом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на нормах процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вимога позивача зупинити дію наказу № 73 від 25 липня 2017 року, виданого адміністрацією міської дитячої клінічної лікарні м.Чернівці є такою, що суперечить загальним підставам прийняття заходів забезпечення позову в цивільному процесі. Крім того, на момент її подання суду першої інстанції виходила за межі заявлених позовних вимог та предмета доказування по справі, і стосувалася наказу, який ще не діяв.
Також позивач просив суд першої інстанції заборонити адміністрації міської дитячої клінічної лікарні м. Чернівці видавати накази відносно ОСОБА_1, окрім наказів про лікування та відпустки, до розгляду справи по суті. Однак, така заборона буде втручанням у внутрішню діяльність установи.
На підставі наведеного та керуючись ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 серпня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_4
Судді: (підпис) ОСОБА_5
(підпис) ОСОБА_6
З оригіналом згідно: