Справа № 643/13025/16-ц Головуючий суддя І інстанції Харченко А. М.
Провадження № 22-ц/790/5617/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.
Категорія: відшкодування моральної шкоди
12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів колегії: ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
за участю секретаря Колесник О.Е.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 6882 грн. 95 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 302,66 грн., інфляція від простроченої суми заборгованості у розмірі 1077,67 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 13263,28 грн. та забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача. Вирішити питання щодо судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.05.2014 р. на площадці біля ТРЦ «Караван» ОСОБА_4 безпричинно накинувся на нього та став бити по обличчю та тілу гумовим кийком, чим причинив йому тілесні ушкодження, а також завдав шкоди належному йому автомобілю «Daewoo Nexia».
Вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України, останнього було звільнено від відбуття покарання з випробувальним строком на 1 рік 8 місяців.
В рамках вказаного кримінального провадження заявлений ним цивільний позов задоволено частково: стягнуто 1882,95 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
02.04.2015 р. Апеляційний суд Харківської області змінив вирок Київського районного суду м. Харкова в частині відшкодування моральної шкоди, збільшивши її до 5000 грн. Тобто загальна сума відшкодування склала 6882,95 грн.
На сьогоднішній день рішення суду не виконано, виконавчий лист про відшкодування шкоди, завданої злочином, знаходиться на виконанні у Московському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Посилаючись на те, що від дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02.04.2015 р. пройшло майже 18 місяців, вважав, що з відповідача згідно вимог ч.2 ст. 625 ЦК України необхідно стягнути індекс інфляції від суми боргу, починаючи з 13.04.2015 до 08.10.2016, а також 3% річних від цієї суми.
Окрім матеріальної шкоди він, позивач, отримав і моральну шкоду, оскільки нескінченно страждав, весь час думав про цей жахливий вчинок відповідача, що досі заважає займатися повсякденною роботою і сім'єю, постійно нервує, став дратівливим. Моральну шкоду, яка заподіяна йому відповідачем, що полягає у моральних стражданнях, які він зазнав з вини ОСОБА_4, оцінив у 5000 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 липня 2017 року закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення суму боргу в розмірі 6882,95 грн..
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані вимоги ст. 625 ЦК України, не прийнято розрахунок індексу інфляції та не взято до уваги, що до сих пір він не може вести нормальний спосіб життя, став дратівливим, що порушує нормальний спосіб життя та спричиняє йому моральну шкоду яку він оцінює у 5000 грн..
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що дія частини другої статті 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, а тому підстав для стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції 1077 грн. 67 коп. та трьох процентів річних від простроченої суми 302 грн. 66 коп. не має. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог позивача про наявність такої шкоди у зв'язку з непогашенням відповідачем суми боргу, стягнутої за судовим рішенням.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2014 р. ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, та засуджений до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбуття покарання з випробуванням, строком 1 рік 8 місяців, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1882 грн. 95 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В решті позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 02.04.2015 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково: вирок Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2014 р. щодо ОСОБА_4 змінений в частині вирішення цивільного позову щодо моральної шкоди і збільшений розмір її відшкодування до 5000 гривень. В решті вирок залишено без змін.
На підставі судового рішення було видано виконавчий лист, який пред'явлено стягувачем ОСОБА_3 до виконання.
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадженнявід 14.03.2016 р. головного державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, відкрите виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 640/13575/14-к, виданого 25.02.2016 Київським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 6882,95 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 виходив із того, що рішення суду не виконується, ОСОБА_4 жодних платежів не здійснює, а тому є всі підстави для стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 302,66 грн., інфляція від простроченої суми заборгованості у розмірі 1077,67 грн., та завдану невиконанням рішення моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
При цьому вимоги ч. 5 ст. 11 ЦК України про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Указана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходив із того, що при наявності у справі судового рішення, яким вже було встановлено розмір завданої шкоди та відповідно стягнуто її, такий розмір шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України.
Указана правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-3019цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс 1, які відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України обов'язкові для застосування судами України.
Крім того, позивачем на виконання вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди через неналежне виконання рішення суду ОСОБА_4, тому підстав для її стягнення не має.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95р.№4 (із змінами та доповненнями) відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово,якшо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки судовим рішенням на користь позивача вже була стягнута моральна шкода з відповідача за його неправомірні дії, повторно вона стягнута бути не може.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: