17 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/137/17
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Романішина В.Л.,
- ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду 04 січня 2017 року надійшов адміністративний позов ТОВ “РЕСТАЙМ” до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення м/п “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/000092/2 “Про коригування митної вартості товарів”.
- визнати протиправною і скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/00176.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що первинні документи позивача, надані до митного оформлення не містили будь-яких розбіжностей, які б могли вплинуть на митну вартість товару Жодних обставин та доказів на підтвердження недостовірності митних документів в рішенні про коригування митної вартості не наведено.
Також позивач вказує, що митним органом необґрунтовано та без урахування додаткових документів застосовано резервний метод визначення митної вартості.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення м/п “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/000092/2 “Про коригування митної вартості товарів ”.
Визнано протиправною і скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/00176.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Одеська митниця ДФС звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської митниці ДФС , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ТОВ “РЕЙСТАЙМ” (код за ЄДРПОУ40074984) здійснює наступні вид господарської діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах
10 вересня 2016 року між ТОВ “РЕСТАЙМ” (Покупець) та фірмою "XIAMEN TOPLLION TRADING CO.,LTD" (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № XTT-R201606-01 (а.с.20-21,153-156).
Згідно п. 1.1. контракту № XTT-R201606-01 продавець зобов'язався продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом, що додається до кожної окремої поставки товару та є невід'ємною частиною дійсного контракту.
Відповідно до п. 1.2., п. 2.1-2.4 контракту № XTT-R201606-01, кількість, ціна та якість товару вказується в інвойсі, що додається до кожної окремої поставки товару. Покупець сплачує вартість товару в розмірі 100% після поставки товару, але не пізніше 31.12.2016 року. Умови поставки та ціни та на товар вказано в інвойсі що додається. Остаточна вартість поставки вказується в інвойсі після фактичного завантаження товару. Ціни включають вартість експортного пакування та маркування, страхування та фрахту до м. Одеси. Продавець повинен передати Покупцю наступні документи поштою на вказану юридичну адресу: Коносаменту 3-х екземплярах, Інвойс із зазначенням номера контракту, пакувальний лист, сертифікат походження форма А, копія експортної декларації, страховий поліс. Пунктом 3 контракту визначено, що продавець протягом 14 днів з моменту отримання заказу (ордера) повинен підтвердити покупцю можливість виконання його умов або направити покупцю отриманий заказ (ордер) з коментарями. Фірма-перевізник та її агенти, що здійснюють доставку товару за дійсним Контрактом, повинні бути узгоджені з покупцем. Продавець зобов'язаний здійснити доставку товару протягом 90 днів, з моменту підтвердження Заказу (ордера). Товар постачається продавцем на умовах - CIF, порт ОСОБА_1 (Інкотермс 2010). Перехід права власності здійснюється під час перетину товаром борту судна в порту навантаження. Покупець повинен повідомити Продавцю необхідні інструкції щодо відправлення товару, а також узгодити зразки заповнення вивантажувальних документів.
Пунктом 4 контракту № XTT-R201606-01, визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем: За якістю: відповідно до документів, що підтверджують якість товару, за кількістю: відповідно до товаросупровідних документів. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту навантаження товару на борт судна та оформлення перевізних документів.
Згідно п. 5 контракту № XTT-R201606-01, товар повинен постачатись у пакунках, що забезпечують цілість товару від будь-яких видів пошкоджень під час транспортування всіма видами транспорту з урахуванням перевалок, вантажно-розвантажувальних робіт і збереження на складі протягом усього строку придатності товару при дотриманні умов зберігання. Пакунок товару повинен бути промаркований Продавцем згідно з вимогами законодавства України, та повинен бути узгодженим Сторонами. Витрати на пакування та маркування товару входять до його, вартості. Протягом одного дня з моменту відвантаження Продавець висилає Покупцю факсом або електронною поштою копії товаросупровідних документів, а також повідомляє номер та дату коносаменту, назву судна, кількість місць, масу брутто та вартість товару.
Відповідно до п. 6 контракту № XTT-R201606-01, продавець повинен застрахувати товари, що вказано у інвойсах до дійсного контракту, на користь покупця у страховій компанії проти ризику, втрати або пошкодження, що відвантажується на умовах CIF, порт ОСОБА_1.
Після надходження товару до Одеського морського торгового порту уповноваженою особою позивача, згідно договору №2206 про надання послуг з декларування товарів від 17.02.2016 року (а.с.157-163) та договору №МБ-001/13 про надання послуг з декларування товарів (а.с.163-168) ТОВ “ГОЛ СЕРВІС” для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію №500060804/2016/003442 від 21.11.2016 року (а.с.112-117), в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: Міжнародна товаоно-транспорта накладна накладна (CMR) №13993 від 18.11.2016 року, Коносамент №XIA0208468 від 27.09.2016 року, Рахунок-фактура (інвойс), №ХТТ-R201606-01 від 21.09.2016 року, Пакувальний лист № б/н від 21.09.2016 року, страховий поліс №РУІЕ201635020088E01657 від 23.09.2016 року, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №ХTT-R201606-01 від 10.09.2016 року, ынформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено") №2761 від 27.09.2016 року, Сертифікат про походження товару форми F №G16390022202006 від 22/09/2016 року, Акт про зважування №WGТ0858 від 18.11.2016 року та інші документи.
Як встановлено судом, митним органом під час аналізу товаросупровідних документів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, не мстяться усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
- в пункті 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 № ХТТ-R201606-01 зазначено, що інвойс є невід'ємною частиною контракту, але в наданому до митного оформлення інвойсі від 21.09.2016 № ХТТ-R201606-01 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар;
- в пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 № XTT-R201606-01 перелічені документи, які повинні бути відправлені покупцю, серед яких зазначена копія митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалась;
- у наданому до митного оформлення страховому полісі від 23.09.2016 № РУІЕ201635020088Е01657 зазначено номер коносамента № ХІА0208468, який був виданий пізніше ніж вказаний страховий поліс, а саме коносамент № ХІА0208468 датований 27.09.2016;
- у графі 21 електронної митної декларації (ЕМД) зазначений транспортний засіб "МАІRА ХL", який відсутній у документах, поданих до митного контролю та митного оформлення, а саме у страховому полісі та основному транспортному документі - коносаменті зазначений інший транспортний засіб "СМА CGM CALLISTO", тобто можливо надані відомості щодо вартості страхування вантажу до митного оформлення не в повному обсязі;
- відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" у графі 54 наводиться електронна адреса, що використовується для передавання електронних митних декларацій та інших електронних документів митним органам і отримання від митних органів зворотної інформації, проте у графі 54 наявна адреса, яка не відповідає електронній адресі, з якої надійшла електронна митна декларації (ЕМД) та електронні документи, що суперечать нормам наказу та може викликати сумніви щодо легітимності наданих до митного контролю та митного оформлення документів.
На підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- виписки з бухгалтерської документації;
- каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.
На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано листом від 24.11.2016 року №б/н надано прайс-лист від 10.09.2016 року б/н та виписка з бухгалтерської документації від 23.11.2016 року б/н.
За результатами перевірки митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 50060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року (а.с.18-118-119) в якому, зокрема зазначено, з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО “Інспектор-2006” та ЄАІС ДФС. Відповідно до вимог ч.5 та ч.4 ст.57 Митного кодексу України проведена консультація з декларантом. 24.11.16 року декларантом листом від 24.11.2016 року було повідомлено про відсутність інформації щодо вартості оцінюваних товарів. Стосовно товару № 1 (артикул РWO016399) в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 8,7000 дол. США за пару (митна декларація від 06.09.2016 року 500060804/2016/002714). Стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статі 59 МКУ метод за ціною договору щодо ідентичних товарів застосувати неможливо. Натомість, стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статті 60 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 6,9952 дол. США за пару (митна декларація від 24.02.2016 року № 500060001/2016/001435).
На підставі вищевказаного рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 500060804/2016/000176 (а.с.19) із наступних причин: фіскальним органом прийнято рішення про коригування митної вартості 500060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року.
В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до Одеської митниці для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах).
Також суд дійшов висновку про те. що відповідачем неправомірно застосовані положення ст.ст. 57, 64 МК України, оскільки приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості, митним органом не надано пояснень, чому в даному випадку не могли бути застосовані попередні методи визначення митної вартості, зокрема за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів. Відповідач необґрунтовано не прийняв до уваги додаткові документи, подані ТОВ “РЕСТАЙМ” в порядку ч. 8, 9 ст. 55 Митного кодексу України.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Митному кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа".
В апеляційній скарзі митний орган посилається на те, що документи, надані “РЕСТАЙМ” , містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим методом лише тоді, коли надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Суд зазначає, що вищенаведений аналіз обставин прийняття рішення відповідачем свідчить про те, що в первинних документах, наданих позивачем до митного оформлення були відсутні будь-які розбіжності, які б могли вплинути на митну вартість товарів. При цьому митна вартість товару правомірно заявлена позивачем до декларування, оскільки визначена на підставі первинних документів. Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в митній декларації зазначив не всі складові числового значення митної вартості, або неправильно здійснив розрахунок, або вніс до декларації недостовірні чи неточні відомості, або що надані митному органу документи містили ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, в Рішенні про коригування митної вартості не наведено.
Незважаючи на додаткові документи, надані під час консультації та пізніше, та не обґрунтовуючи те, в чому саме полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, або неточності у визначеної ним митній вартості, відповідач застосував другорядний метод визначення митної вартості, а саме, резервний метод, чим порушив норми законодавства України та міжнародних договорів, які є обов'язковими для України.
Як встановлено у Стандартному правилі 3.17 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотської конвенції), яка є обов'язковою для України з 16.09.2011 р., на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства (пункт "b": Документи, які подаються до декларації на товари).
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з І переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску; якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як встановлено частиною 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення і рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових : складових до ціни договору" від 24.05.2012 № 598, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" і зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може і бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються | (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком І та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд вважає, що відповідачем були неправомірно застосовані положення частини 3 статті 53 МК України, якою передбачено зобов'язання декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, оскільки підставою для прийняття такого рішення послужили не розбіжності в документах щодо ціни товару, а інші розбіжності, що жодним чином не пов'язані з визначенням митної вартості оцінюваних товарів. В своєму рішенні Відповідач не довів наявність обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив жодної із обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.
Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та не приймає до уваги як підставу для прийняття оскаржуваного рішення посилання на те, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 21.09.2016 № ХТТ-R201606-01 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар, оскільки у ньому наявне посилання на контракт на виконання якого він складений; в свою чергу у розділі 12 контракту № ХТТ-R201606-01 є посилання на банківські реквізити продавця.
При цьому, посилання Одеської митниці ДФС на те, що в пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2016 № XTT-R201606-01 перелічені документи, які повинні бути відправлені покупцю, серед яких зазначена копія митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалась, також не приймається до уваги судом як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень, адже виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу Одеська митниця ДФС не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контролю за виконанням цивільно-правових угод. Також, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення не є тим документом, що підтверджує митну вартість товарів, відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України.
Згідно Інкотермс 2010 СIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.
В свою чергу, враховуючи вищевикладене, оскільки згідно умов контракту № ХТТ-R201606-01 постачання товарів здійснювалось на умовах CIF, порт ОСОБА_1, тобто в ціну товару ввійшла проплата продавцем пакування, маркування, страхування та транспортування товару до цього пункту доставки, суд не примає до уваги посилання відповідача на те, що у наданому до митного оформлення страховому полісі від 23.09.2016 № РУІЕ201635020088Е01657 зазначено номер коносамента № ХІА0208468, який був виданий пізніше ніж вказаний страховий поліс, а саме коносамент № ХІА0208468 датований 27.09.2016; - у графі 21 електронної митної декларації (ЕМД) зазначений транспортний засіб "МАІRА ХL", який відсутній у документах, поданих до митного контролю та митного оформлення, а саме у страховому полісі та основному транспортному документі - коносаменті зазначений інший транспортний засіб "СМА CGM CALLISTO", тобто можливо надані відомості щодо вартості страхування вантажу до митного оформлення не в повному обсязі.
Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з посиланням позивача у адміністративному позові на те, що не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення посилання митного органу на те, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" у графі 54 наводиться електронна адреса, що використовується для передавання електронних митних декларацій та інших електронних документів митним органам і отримання від митних органів зворотної інформації, проте у графі 54 наявна адреса, яка не відповідає електронній адресі, з якої надійшла електронна митна декларації (ЕМД) та електронні документи, що суперечать нормам наказу та може викликати сумніви щодо легітимності наданих до митного контролю та митного оформлення документів, оскільки, дійсно, дана розбіжність не стосується числових значень, що могли б вплинути на ту чи іншу складову митної вартості товарів.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем неправомірно застосовані положення ст.ст. 57, 64 МК України, оскільки приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідачем не надано пояснень, чому в даному випадку не могли бути застосовані попередні методи визначення митної вартості, зокрема за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів. Відповідно до пунктів 6 та 8 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна і вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, в рішенні про коригування митної вартості товарів 50060804/2016/000092/2 від 24.11.2016 року встановлено, що стосовно товару № 1 (артикул РWO016399) в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 8,7000 дол. США за пару (митна декларація від 06.09.2016 500060804/2016/002714); стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статі 59 МКУ метод за ціною договору щодо ідентичних товарів застосувати неможливо. Натомість, стосовно товару № 3 в органі доходів та зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статті 60 МКУ застосовується метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 6,9952 дол. США за пару (митна декларація від 24.02.16 № 500060001/2016/001435)
Вказані доводи відповідача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Одеською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягу партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Окрім цього, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Обов'язковою умовою правомірності дій митниці щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів є дотримання встановленої законом процедури, зокрема, проведення консультацій та обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) щодо товару №3, відповідач зазначає,що він до даних правовідносин не може застосовуватись у зв'язку із відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що митним органом було порушено послідовність застосування методів визначення митної вартості та надані позивачем документи оцінені митним органом неналежним чином.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення м/п “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС від 24 листопад 2016 року №500060804/2016/000092/2 “Про коригування митної вартості товарів ” та картки відмови №500060804/2016/00176 від 24 листопад 2016 року.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий: Т.М.Танасогло
Суддя: В.Л. Романішин
Суддя: О.В.Яковлєв