18 жовтня 2017 р. Справа № 816/188/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Тацій Л.В. , Яковенка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. по справі № 816/188/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53 224,92 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у 2015 році він отримав чистий дохід (прибуток) лише в шести місяцях, а відповідач безпідставно нарахував йому єдиний внесок за 11 місяців 2015 року.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Позивач направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи та надав письмові пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу та прийняти нову постанову, якою частково задовольнити його позов шляхом частково визнання протиправною та скасування вимоги від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 38 436,10 грн.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Колегія суддів зазначає, що явка позивача, його представника та представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а тому розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Великобагачанскьому відділенні ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та перебуває на загальній системі оподаткування.
Співробітниками ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області у період з 24.06.2016 по 15.07.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
За результатами перевірки складено акт №910/16-20-13-02-14/2924921938/34 від 22.07.2016 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.
На підставі цього ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 22.07.2016 року сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014331302, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн.
Позивач оскаржив вказану вимогу до Головного управління ДФС у Полтавській області, яке листом №917/16-31-10-05-11 від 08.09.2016 зобов'язало ОСОБА_2 ОДПІ призначити та провести позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, що стали предметом оскарження, а рішенням від 13.10.2016 №1082/Ф/16-31-10-05-11 відкликано вимогу ОСОБА_2 ОДПІ №Ф-0014331302 від 22.07.2016.
Відповідачем у період з 15.09.2016 по 21.09.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 23.09.2016 року №1115/16-20-13-02-14/2924921938/47, в якому зазначено про порушення платником податків вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.
На підставі цього ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 04.10.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-481-16, згідно якої сума боргу становить 59 257,74 грн. (з яких 54163,11 грн. - сума недоїмки, 4883,44 грн. - штраф, 211,19 грн. - пеня).
Вказана вимога №Ф-481-16 від 04.10.2016 вважається відкликаною у зв'язку з винесенням ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 24.10.2016 вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019301302, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн.
Не погоджуючись з вимогою ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53 224,92 грн., позивач звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого встановлено заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на 53224,92 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктами 1 та 4 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції станом на 2015 рік) встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Абзацом 1 частини другої статті 6 цього Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 №77-VIII пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" викладено у такій редакції: "Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску."
Таким чином, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі не отримання платником доходу (прибутку) в окремому місяці звітного року, такому платнику надається лише право, а не обов'язок нарахувати та сплатити єдиний внесок.
Як вбачається з акту перевірки від 23.09.2016 №1115/16-20-13-02-14/2924921938/47, позивач задекларував чистий дохід, на який нараховується єдиний внесок у 2015 році: січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, тобто за шість місяців 2015 року, а за результатами перевірки відповідач вважав, що позивач у 2015 році отримав такий дохід протягом 11 місяців (квітень - 00), що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року по справі № 816/188/17 призначено судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1) Чи підтверджуються документально доходи та витрати ОСОБА_3 Олександровича за 2015 рік?
2) Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки № 910/16-20-13-02- 14/2924921938/34 від 22.07.2016 року та акту перевірки № 1115/16-20-13-02-14/2924921938/47 від 23.09.2016 року про наявність у ОСОБА_3 Олександровича чистого оподатковуваного доходу (прибутку) у період часу: січень - березень, травень - грудень 2015 року? Якщо так, то в яких сумах ОСОБА_3 Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1) мав чистий оподатковуваний дохід (прибуток) у період часу: січень - березень, травень - грудень 2015 року?
3) Яку суму єдиного соціального внеску повинен був сплатити та фактично сплатив ОСОБА_3 Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1) за період господарської діяльності: січень - березень, травень - грудень 2015 року, враховуючи вимоги ст. 7.2. Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"?
Згідно висновку № 1/09 судово-економічної експертизи від 22.09.2017 року:
1) доходи та витрати ОСОБА_3 Олександровича за 2015 рік документально підтверджуються;
2) висновки акту перевірки № 910/16-20-13-02-14/2924921938/34 від 22.07.2016 року та акту перевірки № 1115/16-20-13-02-14/2924921938/47 від 23.09.2016р. про наявність у ОСОБА_3 Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1) чистого оподаткованого доходу (прибутку) у період часу січень-березень, травень - грудень 2015р. не підтверджуються. ОСОБА_3 Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1) у період часу січень-березень, травень-грудень 2015р. із 11 місяців мав чистий оподаткований дохід (прибуток) лише в 6 (шість) місяців, а саме: в січні прибуток в сумі 556313,79 грн., в лютому прибуток в сумі 1663669,82 грн., в травні прибуток в сумі 234548,35 грн., в червні прибуток в сумі 251495,99 грн., в липні прибуток в сумі 289607,93 грн., в серпні прибуток в сумі 478593,19 грн.;
3) ОСОБА_3 Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1) за період господарської діяльності січень-березень, травень-грудень 2015 року, враховуючи вимоги пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. 2464-УІ (зі змінами та доповненнями) за себе, як за приватного підприємця, повинен був сплатити єдиний внесок - 43109,88 грн., а фактично сплатив -28321,06 грн.
Висновок зазначеної експертизи не викликає у колегії суддів сумніву, оскільки експертом були досліджені бухгалтерські та інші первинні документи.
Згідно вказаної експертизи позивач у 2015 році: січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, тобто за шість місяців 2015 року отримав чистий дохід, з урахуванням помилок, у загальній сумі 262 549,54 грн., а тому з урахуванням розміру єдиного внеску - 34,7% та відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач повинен був сплатити єдиний внесок у сумі 43109,88 грн., а фактично сплатив такий внесок у сумі 28321,06 грн.
Таким чином, борг (недоїмка) з єдиного внеску за шість місяців 2015 року складає 14 788,82 грн. (43109,88 грн. -28321,06 грн.).
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки борг (недоїмка) з єдиного внеску складає 14 788,82 грн., тому податкова вимога від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53 224,92 грн. підлягає скасуванню в частині боргу на суму 38 436,10 грн. (53 224,92 - 14 788,82).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в частковому задоволенні позову, а тому оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскарженого судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Згідно матеріалів справи, позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 640 грн., за подання апеляційної скарги в розмірі 704 грн., витрати на правову допомогу 7000 грн., на проведення судово-економічної експертизи - 6500 грн., а всього на загальну суму 14 844 грн.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог (задоволено 72% позовних вимог), тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача документально підтверджені витрати відповідно до задоволених вимог у загальній сумі 10 687, 68 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. по справі № 816/188/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53 224,92 грн. задовольнити частково.
Визнати частково протиправною та скасувати податкову вимогу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині боргу в сумі 38 436,10 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 10 687, 68 грн. (десять тисяч шістсот вісімдесят сім грн. шістдесят вісім коп.)
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6