Справа: № 758/4897/17 Головуючий у 1-й інстанції: Супрун Г.Б. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
18 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу відповідача - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік;
зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії на умовах і порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, а саме з 18 січня 2017 року.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2000 року позивачу призначено пенсію за вислугу строків служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб», що підтверджується посвідченням серії П № 217742.
Після призначення пенсії за вислугу строків служби позивач продовжував трудову діяльність до 01 червня 2016 року: працював у Луганській митниці та ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», що підтверджується копією трудової книжки.
18 січня 2017 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві для призначення іншого виду пенсії - пенсії за віком.
Відповідач призначив пенсію за віком, проте для обчислення пенсії врахована заробітна плата за весь період страхового стажу за даними персоніфікованого обліку яка визначена з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що позивачу призначено пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього призначення пенсії.
Тобто, відповідач, здійснивши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, застосував показник заробітної плати за 2007 рік, який було враховано при призначенні попереднього виду пенсії - пенсії за вислугу років.
До призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію за вислугу років, як військовослужбовець, призначену на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію за цим Законом обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) т премії в розмірах, установлених законодавством.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що при обчисленні пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за основу береться грошове забезпечення, яке, в свою чергу, складається з окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Натомість, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Так, при розрахунку попереднього виду пенсії не застосовується показник середньої заробітної плати в галузях економіки України. Натомість, застосовуються інші показники.
Отже, формула розрахунку раніше призначеної пенсії не містила такої складової як «середня заробітна плата (дохід), що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії», а тому висновок про необхідність застосування для призначення позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, є помилковим.
Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Сторонами не заперечується, що у спірних правовідносинах мало місце призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки позивачу призначається інший вид пенсії за іншим законом у 2017 році, то має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, то для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не ті формули та граничні розміри коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року - залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено 18.10.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Безименна Н.В.
Желтобрюх І.Л.