Головуючий у 1 інстанції - Мартинюк В. Б.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа № 419/2542/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року у справі № 419/2542/17 за позовом ОСОБА_2 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним, скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язання призначення пенсії за вислугу років,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Новоайдарського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому просила визнати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.04.2017 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років протиправним, скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 з часу звернення, тобто з 20.04.2017.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року у справі № 419/2542/17 позовні вимоги були задоволені, внаслідок чого: визнано протиправним рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років; скасовано рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.04.2017 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язано Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, відповідно до вимог ч. 5 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII з часу звернення, тобто з 20.04.2017 р.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.
З метою оформлення пенсії за вислугу років 20 квітня 2017 року позивач звернулась до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області. Проте, відповідачем у призначенні пенсії за вислугу років відмовлено.
З копії трудової книжки ОСОБА_2 серія БТ-І № 3229399, вбачається, що позивачка з 19.06.1996 р. по 02.09.2002 р. служила в органах внутрішніх справ безперервно - 6 років 2 місяці 13 днів; 03.09.2002 р. прийнята помічником прокурора Новоайдарського району на підставі наказу № 977 від 03.09.2002 р.; 22.11.2005 р. призначена на посаду слідчого прокуратури Новоайдарського району, на підставі наказу № 1402 від 22.11.2005 р.; 11.02.2011 р. прийняла присягу працівника прокуратури, відповідно до ст. 46 ЗУ «Про прокуратуру»; 09.10.2013 р. призначена на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління прокуратури Луганської області, на підставі наказу № 1727 к від 09.10.2013 р.; 15.10.2014 р. призначена на посаду старшого прокурора прокуратури Новоайдарського району Луганської області, на підставі наказу №1892 к від 15.10.2014 р.; 16.07.2015 р. призначена на посаду прокурора прокуратури Новоайдарського району Луганської області, на підставі наказу № 878 к від 16.07.2015 р.; 15.12.2015 р. призначена на посаду прокурора Новоайдарського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, на підстав наказу № 1652 к від 14.12.2015 р.
З вищенаведеного вбачається, що на момент звернення позивача до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, позивачка мала право на пенсію за вислугу років, відповідно до вимог частини 5 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р., оскільки позивач має необхідний стаж роботи на прокурорських посадах - 14 років 7 місяців 18 днів, за наявності загального (страхового) стажу роботи - 32 роки 2 місяці 17 днів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13,14) та довідкою прокуратури Луганської області від 19.04.2017 р. (а.с. 11). З 12.03.2017 позивач досягла 55 - ти річного віку.
ОСОБА_2 має вислугу років, яка дає право на пенсійне забезпечення, безпосередньо працює на час звернення за пенсією в органах прокуратури, що обумовлює наявність правових підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697.
На час прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року та з 01.06.2015 року до 15.07.2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, статтею 50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.
Однак, у призначенні пенсії за вислугу років позивачу було відмовлено з тих підстав, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується копією рішення комісії.
Проте, з 15.07.2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIII, статтею 86 якого на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.
Будь - які зміни до статті 86 вказаного Закону, в частині відсутності права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем на сьогоднішній день не внесено та не прийнято.
Відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIII (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Згідно з ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».
Отже, положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України, право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 рік - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Відтак, відповідачем безпідставно застосовані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року при відмові у призначенні позивачу пенсії, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини, позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
На момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року та дії зазначених в ньому Прикінцевих положень, чинним був Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який з 15.07.2015 року втратив свою чинність і з цього дня вступив в дію Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію з 15.07.2015 року.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізаціє права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій гарантій).
У рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року справа № 1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України). За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116).
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужене шляхом внесення змін до законодавства.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що з 01.06.2015 року згідно пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року (далі закон - № 213) у зв'язку з неприйняттям закону про призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», «;Про державну службу», «;Про судоустрій та статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, втратили чинність.
При цьому, колегія суддів зазначає, що на момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII та дії зазначених в ньому прикінцевих Положень, в Україні діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який з 15.07.2015 року втратив свою чинність і з цього дня вступив в дію інший одно-предметний Закон України «Про прокуратуру». Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію тільки з 15.07.2015 року.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років безпідставно, всупереч вимогам ст. 58 Конституції України поширює дію старого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на новий Закон України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, не зважаючи на те, що жодної прямої вказівки про надання зворотної дії в часі у цьому закону не передбачено.
Крім того, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальний законом та на сьогоднішній день повинен застосовуватися органами Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 цього Закону за наявності на день звернення з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року вислуги років не менше 23 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років, і введений в дію після прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Виходячи із вищевикладеного, встановлено, що на момент звернення до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області ОСОБА_2 мала право на пенсійне забезпечення, відповідно до вимог ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, оскільки позивач має необхідний стаж роботи на посадах прокурорів 14 років 7 місяців 18 днів, а також страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 32 роки 2 місяці 17 днів, після досягнення жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - тобто після досягнення 55 років (після 12.03.2017), пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року у справі № 419/2542/17- залишити без задоволення.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року у справі № 419/2542/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя О.О. Чебанов
Судді І.В. Сіваченко
ОСОБА_3