11 жовтня 2017 рокусправа № 187/613/17 (2-а/0187/12/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Царичанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17)
за позовом ОСОБА_1
до Царичанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
третя особа Управління соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до Царичанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі по тексту - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо з 01 листопада 2016 року виплати пенсії Позивачу та невиплаті пенсійних виплат з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2017 року;
- зобов'язати Відповідача здійснити виплату належної пенсії за весь минулий час, а саме з моменту припинення її виплати, тобто з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2017 року.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року відкрито провадження по справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17).
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що підстави для припинення виплати пенсії визначені виключно приписами ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але жодна з них в даному випадку Відповідачем застосована не була. Зазначено, що використання Відповідачем приписів постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 року свідчить про вихід за межі наданих повноважень та порушення норм діючого законодавства, що порушує конституційні права Позивача на соціальний захист.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17) поновлено ОСОБА_1 строк на подачу позовної заяви до Царичанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа Управління соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії.
Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17) позовну заяву ОСОБА_1 до Царичанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа Управління соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Царичанського об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення з 01 листопада 2016 року виплати пенсії ОСОБА_1, 11 листопада 1936 року народженнята невиплаті пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2017 року.
Зобов'язано Царичанське об'єднане управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, належної йому пенсії за час з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2017 року.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме пенсії. Припинення виплати Позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач - Царичанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17) та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що з огляду на приписи Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, факт скасування довідки внутрішньо переміщеної особи 31.10.2016 року та зверненням Позивача із заявою про відновлення виплати пенсії повторне призначення останньої відбулось згідно вимог чинного законодавства з 21.04.2017 року.
Позивач - ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Зазначено, що доводи Відповідача є такими, що протирічать положенням спеціального закону щодо причин та підстав для припинення виплати пенсії.
Сторони по справі та третя особа, були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, проте своїх представників у судове засідання не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без представників сторін та третьої особи.
У судовому засіданні, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований у Донецькій області, Мар'їнському районі, АДРЕСА_1. (а.с.9)
З 11.11.1991 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на постійній основі, що підтверджується копією свідоцтва про призначення пенсії № 36396, виданого 03.01.1992 року (а.с.13).
Відповідно до довідки від 12.12.2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перемістився із зареєстрованого місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
01.10.2014 року Позивача було прийнято на облік, як внутрішньо переміщену особу зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Вказані обставини Відповідачем не заперечуються.
З довідки від 21.04.2017 р. за № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є вул. Колгоспна, 10, у с. Чаплинка Петриківського району Дніпропетровської області (а.с.11).
Відповідно до довідки від 26.04.2017 р. № 000018549, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває за адресою: вул. Центральна, 17, у с. Чаплинка Петриківського району Дніпропетровської області (а.с.12).
Останнє зарахування пенсії на рахунок ОСОБА_1 відбулося 17.10.2016 року, що підтверджено копією виписки по його картковому рахунку за період з 01.08.2016 року по 15.05.2017 року, яку видано ГУ з обслуговування клієнтів від 15.05.2017 року (а.с.14).
Позивач зазначає, що жодного повідомлення про вказані обставини ОСОБА_1 не отримував.
01.10.2014 року Позивача було прийнято на облік, як внутрішньо переміщену особу зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішенням Комісії щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 31.10.2016 року (протокол № 7) було скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та знято його з обліку, як внутрішньо переміщену особу з 01.11.2016 року, через фактичне не проживання останнього за вказаною адресою (а.с.18-19).
Листом № 1459/03/25 від 02.06.2017 року щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1, адресованого адвокату ОСОБА_2, повідомлено, що Позивачу було припинено виплату пенсії зв'язку з тим, що він за вказаною ним адресою фактично не проживає (а.с.17).
Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 748 від 06.06.2017 року, вбачається, що робоча група здійснила перевірку фактичного місця проживання ОСОБА_1, під час якої було встановлено факт не проживання особи за вказаною адресою. Управлінням проведено всі необхідні дії для фізичної ідентифікації ОСОБА_1, за результатами яких рішенням Комісії від 31.10.2016 року, протоколом № 7, довідку № 124000158 від 12.12.2014 року було скасовано. 21.04.2017 року від ОСОБА_1 до Управління надійшла заява про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі чого було видано довідку № НОМЕР_2 від 21.04.2017 року. Повторно 25.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою зі зміною фактичного місця проживання на адресу: вул. Центральна, 17. с. Чаплинка Петриківського району Дніпропетровської області. Робочою групою було здійснено перевірку фактичного місця проживання заявника, складено відповідний акт, а рішенням Комісії від 16.05.2017 року було прийнято рішення про відновлення соціальних виплат ОСОБА_1 з моменту звернення. (а.с.23).
Визнання протиправними дій Відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 листопада 2016 року та зобов'язання здійснити відповідні виплати за період з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2017 року і було предметом судового розгляду.
Надаючи правову оцінку діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Статтею 49 Закону №1058 визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першої цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до норм Закону №1058 припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону №1058.
Оскільки виплата пенсії Позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність таких дій відповідача, з чим погоджується колегія суддів.
Посилання заявника апеляційної скарги на постанову КМУ від 08.06.2016 року №365 є безпідставним, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку - Законом №1058.
Такий підхід при застосуванні норм права узгоджується з принципом законності, відповідно до якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч.4 ст.9 КАС України).
Посилання Відповідача на те, що Позивачу встановлено статус внутрішньо переміщеної особи, а тому зміна останнім фактичного місце проживання є підставою для припинення виплати пенсії, є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, у тому числі отримання пенсії.
Отже, встановивши обставини справи, які свідчать про те, що єдиною підставою для припинення виплати пенсії Позивачу стало не проживання ОСОБА_1 за вказаною ним адресою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірному випадку встановлено факт порушення відповідачем конституційного права Позивача на соціальний захист.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17) у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Царичанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі № 187/613/17 (2-а/0187/12/17) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено - 12 жовтня 2017 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов