11 жовтня 2017 рокусправа № 214/2984/16-а(2-а/214/21/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2
на постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2017 р. у справі №214/2984/16-а (2-а/214/21/17)
за позовом ОСОБА_2
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дії суб'єктів владних повноважень, стягнення заборгованості по щорічній до 5 травня разовій допомозі за 2016 рік. В позові просив визнати протиправними дії відповідача щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2016 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість по щорічній до 5 травня разовій допомозі за 2016 рік відповідно до ст. 13 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 6440 гривень 00 коп. Ухвалою суду від 20.01.2017 було залучено співвідповідачем по даній справі - Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Дніпропетровської облдержадміністрації (а.с. 1-4).
Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2017 р. у справі №214/2984/16-а (2-а/214/21/17) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (а.с. 125-129).
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що станом на час виникнення спірних правовідносин Кабінет Міністрів України мав право регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити (а.с. 133-137).
07.09.2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має статус інваліда війни 2 групи, і відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на отримання разової грошової допомоги щорічнодо 5 травня, зазначені обставини підтверджуються посвідченням №037334 (а.с. 16).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку не у Криворізькому центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, а в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому нарахування та проведення виплати недоотриманої щорічної разової грошової допомоги здійснюється Дніпропетровським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49123), про що надано лист-відповідь Управління праці та соціального захисту населення (а.с. 13).
Також встановлено, що ОСОБА_2, як інваліду війни, ІІ групи, нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік в розмірі 2600,00 грн. (а. с. 15).
Листом від 10 травня 2016 року №2304/0/192-16, Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА повідомив позивача про те, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2016 році здійснена управлінням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, в розмірі 2600,00 грн., що відповідає чинному законодавству України (а. с. 15).
Не погоджуючись з розміром щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено позивачу щорічну одноразову допомогу до 5 травня за 2016 рік в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Згідно з прийнятим 25 січня 2012 року рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2012, яким встановлено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються Законами України, а також нормативно-правовими актами відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
У 2016 році виплата допомоги позивачу здійснювалась згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, якою установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 2975 гривень; II групи - 2600 гривень; III групи - 2310 гривень.
Таким чином, станом на час виплати позивачу вказаної соціальної виплати Кабінет Міністрів України мав право регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено щорічну разову допомогу до 5 травня в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2017 р. у справі №214/2984/16-а (2-а/214/21/17) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текс рішення виготовлено - 13 жовтня 2017 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова