Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 жовтня 2017 року справа №805/4284/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
ОСОБА_2
при секретарі судового засідання Борисова А.А.
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю)
відповідач: ОСОБА_4 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі №805/4284/16-а (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ» до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016 року №0000531400 та №0000541400,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016 року №0000531400 та №0000541400.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2016 року №0000531400 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 281 149 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2016 року №0000541400 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390 465 грн., з яких 312 372 грн. - сума основного платежу, 78 093 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 281 149грн.; - п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 312 372грн., у тому числі за листопад 2015 року в сумі 197855грн., за грудень 2015 року в сумі 114517грн.; -пп.14.1.36 п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів від контрагента ТОВ «ВІЄНТ ЛТД».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, письмові пояснення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.07.2013р. по 30.06.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2016р., за результатами якої складено акт № 332/05-10-14/13499136 від 30.09.2016р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016р. №0000531400 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 281 149 грн.; -№0000541400 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390 465 грн. в тому числі за податковими зобов'язаннями 312372 грн., штрафні (фінансові) санкції- 78 093грн.
Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 281 149грн.; - п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 312 372грн., у тому числі за листопад 2015 року в сумі 197855грн., за грудень 2015 року в сумі 114517грн.; -пп.14.1.36 п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено відсутність обєктів оподаткування податком на прибуток підприємства, податком на додану вартість внаслідок відображення в обліку підприємства операцій з придбання товарів від контрагента ТОВ «ВІЄНТ ЛТД».
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, обєкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
За приписами ст..135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
У відповідності до п.п. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
У п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
У п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВІЄНТ ЛТД»(Постачальник) укладено договір поставки від 05 серпня 2015 року №0508/15-2, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати позивачеві поковки з попередньою механічною обробкою до регуляторів тиску газу, ЗІПи та ремкомплекти до регуляторів тиску газу РД-64 (далі Товар).
Вищенаведений договор є чинним, не був визнаний судом недійсним.
На підтвердження виконання наведеного договору позивачем надано наступні документи: -специфікації від 05 серпня 2015 року №№1,2,3,4,5 до договору поставки №0508/15-2 від 05.08.2015 року;-рахунки на оплату: №110 від 25.10.2015 року на суму 739200грн., від 23.10.2015 року №94 на суму 288000грн., від 23.10.2015 року №93 на суму 239832грн., від 23.10.2015 року №95 на суму 169272грн., від 25.10.2015 року №109 на суму 437 928грн.; -видаткові накладні: від 17 листопада 2015 року №249 на суму 760284грн., від 24 листопада 2015 року №258 на суму 984522грн., від 25.12.2015 року №298 на суму 504000грн., від 13 вересня 2016 року №213 на суму 1 098 000грн., від 22 вересня 2016 року №219 на суму 549000грн., від 22.10.2015 року №222 на суму 148300грн.; -прибуткові накладні: від 23 жовтня 2015 року №832 на суму 239 832грн., від 23 жовтня 2015 року №833 на суму 288000грн., від 23 жовтня 2015 року №834 на суму 169 272грн., від 25 жовтня 2015 року №835 на суму 437 928грн., від 25 жовтня 2015 року №836 на суму 739200грн.;
Факт здійснення оплати за поставлені товари підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання товарів з основного складу товариства: від 29 жовтня 2015 року №13, від 02 грудня 2015 року №3, №4, №5, від 26 грудня 2015 року №26, від 18 грудня 2015 року №27, від 07 грудня 2015 року №17, від 10 грудня 2015 року №19,№22,№23, від 24 грудня 2015 року №28 від 16 листопада 2015 року №10, від 23 листопада 2015 року №22, 23, №24, №25, №26, від 26 лютого 2016 року №3, від 31 травня 2016 року №28, від 21 жовтня 2015 року №9.
За наслідками господарської операції ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» видало позивачу відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.
Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що актом перевірки підтверджено формування ТОВ «ВІЄНТ ЛТД» податкових зобов'язань за спірними господарськими операціями. Актом перевірки було встановлено обрив ланцюга постачання наведеного товару, а саме неможливість підтвердження реальності здійснення операцій придбання і, відповідно, постачання контрагентом ТОВ «Мірокон» покупцю 2 ланки ТОВ «ВІЄНТ ЛТД».
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14,пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, ст. 135, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.
Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ВІЄН ЛТД». Надані позивачем первинні документи складені з дотриманням вимог п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.99р. та п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі №805/4284/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі №805/4284/16-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 жовтня 2017 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 жовтня 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Блохін А.А.
ОСОБА_2