12 жовтня 2017 рокусправа № 804/2748/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 804/2748/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування наказу та скасування постанов, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:
- скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 392-81 від 27.02.2017 р.;
- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 80/4.1-12/260 від 29.03.2017 р.;
- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 80/4.1-12/259 від 29.03.2017 р.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комплекс “СПАСЬКИЙ” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування наказу № 392-81 від 27.02.2017 р., скасування постанов № 80/4.1-12/259, № 80/4.1-12/260 від 29.03.2017 р. - задоволено частково.
Скасовано постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафів за № 80/4.1-12/259, № 80/4.1-12/260 від 29.03.2017 р.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з рахунків бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул.Казакова, буд.3, ідентифікаційний код 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комплекс “СПАСЬКИЙ” (51263, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Спаське, вул. Козинця, буд. 81, ідентифікаційний код 31190269) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5238 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім грн.).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача судових витрат та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що умови ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо не застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання у разі виконання ним у повному обсязі та у встановлений строк припису суперечать приписам Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Зазначено, що в ході проведеної перевірки було встановлено факт невиплати зазначеним у відповідному акті працівникам індексації заробітної плати, а тому накладення відповідних штрафів є обґрунтованим та правомірним. При цьому зазначено, що відповідач звільнений від сплати судового збору, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення з останнього.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та стягнення судових витрат і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «СПАСЬКИЙ» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Спаське, вул. Козинця, буд. 81, що підтверджується копією статуту позивача (а.с.12-16).
27.02.2017 р. Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області був прийнятий наказ № 392-П «Про призначення позапланової перевірки» за змістом якого на підставі листа Новомосковського ОУПФУ Дніпропетровської області від 07.02.2017 р. № 1298/07/14 за згодою Держпраці на проведення перевірки від 22.07.2016 р. № 7738/4/4.1-ДП-16 посадовій особі відповідача з 03.03.2017 р. по 10.03.2017 р. доручено провести позапланову перевірку додержання законодавства про працю ТОВ «АПК Спаський», що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.36).
Так, на підставі вказаного наказу, посадовою особою відповідача у період з 03.03.2017 р. по 10.03.2017 р. була проведена позапланова перевірка позивача за результатами якої був складений акт перевірки за № 80/4.1-12 від 10.03.2017 р. за висновками якого, встановлені порушення вимог трудового законодавства, що підтверджується копією відповідного акту перевірки (а.с. 22-35).
На підставі вказаного акту перевірки, посадовими особами відповідача було прийнято припис про усунення виявлених порушень від 10.03.2017 р. за № 80/4.1-12-58 зі строком його виконання до 10 квітня 2017 р. (а.с.37-38).
Відповідно листа позивача за вих. № 24 від 28.03.2017 р., який був отриманий відповідачем 29.03.2017 р. (вх. № 4021 від 29.03.2017 р.), на виконання вимог припису, позивачем усунуті виявлені порушення та забезпечено виконання вимог вищевказаного припису з наданням копії підтверджуючих документів (а.с.56-101).
Разом з тим, 29.03.2017 р. уповноваженими особами відповідача були прийняті постанови про застосування до позивача штрафних санкцій за виявлені вище порушення, а саме:
- постанову про накладення штрафу № 80/4.1-12/259 від 29.03.2017 р. за порушення ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди», ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 142 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн. (а.с.20-21).
- постанову про накладення штрафу № 80/4.1-12/260 від 29.03.2017 р. за порушення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078, ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» на позивача накладено штраф у розмірі 352000 грн. (а.с.17-19).
Визнання протиправними та скасування вказаних наказу та постанов про накладення штрафу і було предметом судового розгляду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано вимоги припису від 10.03.2017 р. за № 80/4.1-12-58 щодо установлених відповідачем порушень. В той же час, наказ про проведення перевірки вичерпав свою дію та його скасування не призводить до ефективного захисту прав та обов'язків позивача.
Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 804/2748/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалась, а тому колегією суддів у відповідності до приписів ст. 195 КАС України не переглядається.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанов про накладення штрафу № 80/4.1-12/259 від 29.03.2017 р. та № 80/4.1-12/260 від 29.03.2017 р. з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення).
Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства (підпункт 1 пункту 4 Положення).
Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, крім іншого, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 7 пункту 6 Положення).
Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункту 6 Положення).
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством,
Відповідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно абз. 4 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078із змінами, внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (далі по тексту - Порядок №1078), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу
Згідно з абз. 8 п.4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за результатами проведеної перевірки був прийнятий припис про усунення порушень, виявлених під час перевірки від 10.03.2017 р. за № 80/4.1-12-58 зі змісту якого видно, що позивачеві наданий строк для усунення порушень та забезпечення виконання вимог припису до 10.04.2017р. про що необхідно письмово інформувати про виконання припису Управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Я. Мудрого, 46а, кім. 1 (а.с.37-38).
Також, позивачем на виконання вищевказаного припису були вчинені ряд дій, направлених на виконання припису відповідача, у тому числі і по виплаті індексації заробітної плати працівникам підприємства за грудень 2016р., а саме: Пришедько Д,О., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також інші дії на виконання припису відповідача, що підтверджується відповідними копіями видаткових касових ордерів від 23.03.2017 р., відомостей на отримання заробітної плати та індексації, положення про оплату праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, копіями наказів, протоколами загальних зборів трудового колективу від 20.03.2017 р.(а.с.56-101).
Вказані документи на виконання припису відповідача була направлені за адресою відповідача, яка зазначена у приписі (м. Дніпропетровськ, вул. Я.Мудрого, 46а, кім.1) та прийняті відповідачем за вх. № 4021 від 29.03.2017 р., що підтверджується відповідною відміткою відповідача на листі позивача № 24 від 28.03.2017 р. (а.с.56).
Відповідно до приписів ч. 9 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Частиною 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи, що позивачем 29.03.2017р., тобто у строк, встановлений у приписі (до 10.04.2017 р.), було забезпечено виконання припису відповідача від 10.03.2017р., у відпо відача були відсутні обґрунтовані правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за оспорюваними постановами № 80/4.1-12/259, № 80/4.1-12/260 від 29.03.2017 р. за результатами перевірки від 10.03.2017 р. з урахуванням вимог ч. 11 ст. 7 Закону № 877, якою передбачено, що у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно суперечності висновків суду першої інстанції Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1985-ІV та Конвенції № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1986- ІV, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 17 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, особи, які порушують або ухиляються від дотримання правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, підлягають негайному переслідуванню без попередження. Проте національне законодавство може передбачити винятки щодо таких випадків, коли має робитися попереднє повідомлення для того, щоб виправити становище або вжити запобіжних заходів.
Аналогічна норма зазначена і у ст. 22 Конвенції № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.
Таким винятком у законодавстві України, щоб виправити становище або вжити запобіжних заходів, є саме припис.
Пунктом 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що припис - обов'язкова до виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкта господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Відповідно до пункту 9 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Таким чином, застосування приписів ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не суперечать положенням вищезазначених Конвенцій.
В той же час, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не врахував, що за Довідкою про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", доданої до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір", якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.
Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині питання щодо розподілу судових витрат з прийняттям нової постанови в цій частині, в решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 804/2748/17 в частині присудження судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 5238 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - скасувати та прийняти нову в цій частині.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комплекс “СПАСЬКИЙ” (судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5238 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім грн.).
В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 804/2748/17 - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко