ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2017 року м. Київ№ 826/7935/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва з урахуванням уточнених позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виражається у безпідставній відмові скласти обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, що передбачено ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010р., з подальшим внесенням змін в свідоцтво про народження доньки позивача - ОСОБА_2;
- зобов'язання відповідача згідно п. 2.1, 2.6 розділу ІІ Правил скласти відповідний висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010р. та внести зазначені зміни в свідоцтво про народження доньки позивача - ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 02.01.1986р. складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції міста Києва, змінивши національність мати (ОСОБА_1) з «росіянки» на «німку», таким чином відновивши дійсну національність позивача.
Ухвалою суду від 22.06.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому нормами частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ відносить справи про захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Судом, під час розгляду справи, встановлено, що фактично, позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити, що національність ОСОБА_1 «німка», а не «росіянка».
Пунктом 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно змісту ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення, крім іншого, факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 257 ЦПК України встановлено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження у справі №826/7935/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалу направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Клименчук