12 жовтня 2017 року Справа № 923/109/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіХодаківської І.П.,
суддівПоляк О.І.,
Яценко О.В.,
розглянувши
касаційну скаргуМіського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
на постанову від 31.05.2017 Одеського апеляційного господарського суду
у справі№923/109/17 господарського суду Херсонської області
за позовомМіського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
доМіського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства"
простягнення 138487,92 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Маковецький Д.Ю. (дов. від 17.02.17)
Предместнікова Д.О. (дов. від 09.03.17)
Від відповідача - Горлін М.О. (дов. від 21.08.17)
Глоба К.М. (дов. від 14.02.17)
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (далі МКП "ВУВКГ м. Херсона") про стягнення заборгованості в сумі 138487,92 грн. за договором № 53-16/16 від 04.11.2016 на відшкодування витрат за спожиту електроенергію.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.03.2017 (суддя Ярошенко В.П.) позов задоволено частково, стягнуто з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" 46807,19 грн. заборгованості. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог лише щодо стягнення з відповідача на користь позивача 46807,19 грн. заборгованості.
Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у складі: Гладишевої Т.Я., Головея В.М., Савицького Я.Ф. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
МКП "Херсонтеплоенерго" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2016 між Управлінням комунальної власності міської ради (позичкодавець) та Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (користувач) укладено договір № 1891 безоплатного користування (позички) комунального майна міської територіальної громади, за умовами якого позичкодавець передає, користувач приймає у безоплатне користування (позичку) окреме індивідуально визначене майно, що використовується у підкачуванні холодної води на об'єктах, за переліком згідно з актом, на підставі рішення міської ради від 31.08.2016 №376.
Згідно п. 2.1. договору вступ користувача у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта прийняття-передачі окремого індивідуально визначеного майно.
Розділом 7 договору встановлено, що користувач зобов'язаний укласти тимчасовий договір на компенсацію (відшкодування) витрат (за показниками встановлених лічильників) за спожиту активну та реактивну електричну енергію насосно-силовим обладнанням для підвищення тиску холодної води.
Договір діє з 20 жовтня 2016 року до 01 січня 2017 року (п. 9.1 договору).
Додатковими угодами до договору від 23.12.2016 №1 та від 06.04.2017 №2 пункт 9.1 договору викладався в інших редакціях, згідно яких строк дії договору було продовжено до 01.10.2017.
На виконання рішення Херсонської міської ради № 376 від 31.08.2016 "Про вдосконалення роботи з управління об'єктами питного водопостачання" 04.11.2016 між Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (сторона-1) та Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (сторона-2) укладено договір № 53-16/16 на відшкодування витрат за спожиту електроенергію.
Розділу 1 Договору (Предмет договору) передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 забезпечує доступ до споживання насосно-силовим обладнанням для підвищення тиску холодної води, що використовується у підкачуванні холодної води стороною-2 (далі - Обладнання сторони-2) на об'єктах, зазначених в додатку № 1 до цього договору, електричної енергії, прийнятої від енергопостачальної організації за договором № 2719 від 28.04.2004 про постачання електричної енергії за умови дотримання стороною-2 Правил користування електричною енергією, Правил улаштування електроустановок, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, інших нормативно-правових актів, діючих в Україні, а сторона-2 своєчасно відшкодовує стороні-1 вартість спожитої електричної енергії на умовах, що визначаються цим договором.
У пункті 2.1.1. Договору передбачено, що сторона-1 зобов'язується забезпечити надання доступу до споживання Обладнанням сторони-2 електричної енергії, прийнятої стороною-1 від енергопостачальної організації відповідно до Договору № 2719 від 28.04.2004 та виставлених постачальником електричної енергії рахунків та/або інших нарахувань, які передбачені Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що сторона-1 зобов'язується у термін до 23 числа (включно) кожного місяця надавати стороні-2 рахунок та акт виконаних робіт (наданих послуг) на відшкодування витрат за спожиту Обладнанням сторони-2 згідно показів встановлених приладів обліку активну, реактивну електроенергію (плата за перетікання реактивної електроенергії) з урахуванням втрат в електричних мережах/трансформаторах, визначених згідно з додатком № 2 "Розрахунок втрат електричної енергії".
Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3. Договору сторона-2 зобов'язується щомісячно 15 числа поточного місяця надавати стороні-1 звіт про обсяг споживання активної, реактивної електроенергії, складений на підставі показників приладів обліку електричної енергії, встановлених на Обладнанні сторони-2. У разі, коли термін зняття показників приладів обліку електричної енергії та доведення їх значень до сторони-1 припадає на вихідний або святковий день, зняття та доведення їх значень до сторони-1 здійснюється стороною-2 у найближчий робочий день; на умовах, передбачених договором № 2719 від 28.04.2004 про постачання електричної енергії, відшкодовувати стороні-1 витрати за спожиту Обладнанням сторони-2 активну електроенергію, реактивну (плата за перетікання реактивної електроенергії) на підставі показників приладів обліку електричної енергії, встановлених на Обладнанні стороні-2, з урахуванням втрат в електричних мережах/трансформаторах, визначених згідно з додатком №2 "Розрахунок втрат електричної енергії".
Згідно з п. 2.2.5 Договору сторона-2 зобов'язується повернути стороні-1 один примірник оригіналу акта виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником сторони-2 та скріпленого печаткою, протягом 3 робочих днів після його отримання від сторони-1.
Розділом 6 Договору сторони узгодили, що відшкодування витрат за спожиту Обладнанням активну, реактивну електроенергію (плата за перетікання реактивної електроенергії) здійснюється стороною-2 шляхом 100-відсоткової поточної оплати на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 19 жовтня 2016 року, і діє до 01.01.2017 (п. 9.1 Договору).
26.12.2016 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору з протоколом розбіжностей, якою сторони погодились внести зміни до п. 9.1 Договору, визначивши, що договір діє до 01.04.2017.
Листами від 05.12.2016 № 2721-09, від 14.12.2016 №2840-16, від 23.12.2016 № 2911-09 позивач направив відповідачу рахунок на оплату № 1749 від 30.11.2016 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1863 від 30.11.2016 на суму 68346,86 грн.; рахунок на оплату № 2298 від 31.12.2016 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2324 від 31.12.2016 на суму 70141,06 грн., однак відповідач не сплатив зазначених рахунків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 138487,92 грн. При цьому, відповідач не підписав вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), як передбачено п. 2.2.5 Договору.
Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами (від 02.11.2016 № 02/04-11/1251, від 08.11.2016 № 02/04-11/1288, від 24.11.2016 № 02/04-08/1337) з проханням надати доступ його працівникам на об'єкти, а саме надати дублікати ключів, коди доступу до охоронної сигналізації об'єктів.
25.11.2016 працівникам МКП "ВУВКГ м. Херсона" було надано доступ до об'єктів з метою експлуатації, виконання аварійних, ремонтних та налагоджувальних робіт на насосно-силовому обладнанні з мережами, що використовуються для підкачування холодної води, але МКП "Херсонтеплоенерго" не було складено двосторонній акт з фіксацією початкових показників електролічильників на обладнанні для підкачування холодної води, у зв'язку з чим відповідач самостійно склав акт початкових показників електролічильників на обладнанні для підкачування холодної води в момент допуску МКП "ВУВКГ м. Херсона" на об'єкти, а також звіт про обсяги споживання активної електроенергії станом на 15.12.2016 та направив зазначені документи позивачу для підписання листом від 27.12.2016 № 02/04-11/1506/1.
Відповідач направив позивачу лист від 27.12.2016 № 02/04-11/1504, яким повернув без підписання акт здачі-приймання робіт за грудень 2016 року та зазначив, що позивач в порушення договору № 53-16/16 до 25.11.2016 не допускав працівників відповідача до об'єктів, тому просить виставити рахунки на оплату, починаючи з 25.11.2016.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо відшкодування витрат за спожиту електроенергію позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що в силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарськими судами встановлено, що оскільки позивач виконав належним чином своє зобов'язання за договором № 53-16/16, надавши працівникам відповідача доступ до насосно-силового обладнання з мережами, що використовується для підкачування холодної води з метою експлуатації, виконання аварійних, ремонтних та налагоджувальних робіт, лише 25.11.2016, то фактичне відшкодування витрат за зазначеним договором можливе саме з 25.11.2016 по 15.12.2016 (дати складання звіту про споживання електроенергії відповідно до п. 2.2.2 Договору), що становить 46807,19 грн. і обгрунтовано задовольнив позов саме в цій частині.
Що стосується суми 138487,59 грн., судами встановлено недоведеність позивачем заборгованості відповідача за договором від 04.11.2016 № 53-16/16 за спожиту електроенергію саме в сумі 138487,59 грн., оскільки відповідно до умов договору спожита відповідачем електроенергія підлягає оплаті на підставі звітів МКП "ВУВКГ м.Херсона" про обсяг споживання електроенергії, складених на підставі показників приладів обліку електричної енергії, встановлених на Обладнанні сторони-2, а відповідач отримав доступ до відповідних лічильників лише 25.11.2016.
Слід також зазначити, що первісні показники приладів обліку електроенергії умови договору не містять.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" залишити без задоволення.
Постанову від 31.05.2017 Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/109/17 господарського суду Херсонської області залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді О. Поляк
О. Яценко