"09" жовтня 2017 р. Справа № 922/1362/15
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
при секретарі Курченко В.А.
за участю :
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (вх. № 2250 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2016 у справі № 922/1362/15
за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"
до ФО-П ОСОБА_1
про стягнення коштів
06.03.2015 Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу у розмірі 33430,18 грн, пені у розмірі 12858,97 грн, три відсотки річних у розмірі 1547,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 8612,22 грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання з оплати боргу за спожиту теплову енергію на потреби опалення належного на праві власності нежитлового приміщення.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 (судді: Новікова Н.А. - головуючий, Аріт К.В., Кухар Н.М.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 (Білоусова Я.О. - головуючий суддя, суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 скасовано; справу повернуто до Господарського суду Харківської області для направлення до Господарського суду Луганської області за територіальною підсудністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 922/1362/16 Господарського суду Харківської області скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні 09.08.2017.
Відповідач надіслала відзив (вх. 04.08.2017) на апеляційну скаргу, в якому наводить обґрунтування своєї позиції у справі та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, є законним та прийнятим при належному дослідженні обставин справи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Плахова О.В., який приймав участь при призначенні апеляційної скарги до розгляду, визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.
Від позивача надійшли письмові пояснення (вх. 9095 від 31.08.2017), в яких він наводить обґрунтування своєї позиції у справі.
Розгляд справи відкладався.
Від позивача надійшло клопотання (вх. 10238 від 06.10.2017), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача за наявними у справі матеріалами.
В судове засідання 09.10.2017 позивач та відповідач уповноважених представників не направили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, на те, що розгляд справи відкладався, представники сторін приймали участь в судових засіданнях з розгляду апеляційної скарги, висловлювали свою позицію у справі та надавали письмові пояснення, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та з урахуванням встановленого процесуальним законом строку розгляду справи та клопотання позивача (щодо розгляду скарги без участі його представника) судова колегія вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вимоги, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права в межах статті 101 ГПК України, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу у розмірі 33430,18 грн, пені у розмірі 12858,97 грн, три відсотки річних у розмірі 1547,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 8612,22 грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання з оплати боргу за спожиту теплову енергію на потреби опалення належного на праві власності нежитлового приміщення.
Відповідач не надав суду першої інстанції пояснення по суті позовних вимог, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2015 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача вартість спожитої теплової енергії у розмірі 33430,18 грн, 3% річних у розмірі 1547,92 грн, інфляційних у розмірі 8612,22 та 1827,00 грн судового збору; в частині стягнення пені в розмірі 12858,97 грн відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 рішення господарського суду залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди дійшли висновку, що відповідач використовував теплову енергію без достатньої правової підстави, а відтак, відповідно до вимог статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, стягненню підлягає вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 по листопад 2014, як відшкодування за безпідставно набуте майно, задовольнивши також вимоги про стягнення річних та інфляційних сум, нарахованих на основний борг.
Постановою Вищого господарського суду від 14.03.2016 касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоцентраль" задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі № 922/1362/15 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2015 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
На думку судової колегії господарського суду касаційної інстанції в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не перевірили обґрунтованість наданого позивачем розрахунку вартості послуг та його відповідності документам, якими повинно встановлюватися теплове навантаження за змістом пункту 9 Правил користування тепловою енергією; також господарські суди не надали оцінки розбіжностям у поданих позивачем розрахунках ціни позову в частині строків та розміру здійсненої відповідачем оплати та з наявними у справі платіжними документами, в зв'язку з чим їх висновки про доведеність суми позовних вимог є передчасними.
За результатами нового розгляду, господарський суд Харківської області прийняв рішення 19.12.2016, яким відмовив у позові повністю.
Приймаючи зазначене рішення від 19.12.2016, господарський суд Харківської області виходив з того, що в розрахунку максимальних часових та річних навантажень про опалення до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 62 том 1), за яким і здійснювалось нарахування вартості наданих відповідачу послуг з теплопостачання у спірний період, позивачем відповідно до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94 застосовується формула СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети", яка згідно із наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008 №568, втратила чинність з липня 2009 року у зв'язку із набранням чинності ДБН В.2.5-39-2008, а відтак здійснення розрахунку вартості теплової енергії після 2009 року по вказаній формулі є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016 скасовано; справу повернуто до Господарського суду Харківської області для направлення до Господарського суду Луганської області за територіальною підсудністю.
Постановою Вищого господарського суду від 27.06.2017 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 922/1362/16 Господарського суду Харківської області скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Вищий господарський суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою територіальна підсудність справ, розгляд яких розпочинається після видання такого розпорядження, за змістом частини другої статті 3 Закону визначається за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України; однак за приписом частини третьої тієї ж статті місцеві та апеляційні суди, які розпочали розгляд справ відповідно до частини першої статті 1 Закону, після видання Головою Вищого господарського суду України розпорядження про відновлення роботи відповідних місцевих або апеляційних судів у зв'язку із закінченням АТО продовжують розгляд таких справ, тобто не передають їх за підсудністю до господарських судів, діяльність яких відновлено.
Отже, положеннями вказаного Закону установлено особливий порядок визначення територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції, що стосується як позовів, що подаються після призупинення роботи визначених господарських судів, так і справ, розгляд яких не завершено станом на момент відновлення роботи таких судів.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу призначено до розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить приміщення фотографії, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційни номер 32668893, яке обладнане системою централізованого опалення, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку; постачання теплової енергії до приміщення відповідача підтверджується актами про включення теплоустановок у цьому будинку від 27.10.2012 № 000000537, від 13.10.2013 № 000001727, від 27.10.2014 № 0507.
В періоди з жовтні 2012 по квітень 2013, з жовтня 2013 по квітень 2014, з жовтня 2014 по листопад 2014 ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" здійснювалась поставка теплової енергії у вигляді гарячої води до вищезазначеного нежитлового приміщення, яке належить відповідачу на праві власності.
Опалювальний сезон 2012-2013 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров"я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім"ї, молоді та спорту" від 11.10.2012 № 1307 з 16.10.2012; завершено опалювальний сезон на підставі розпорядження міського голови "Про завершення опалювального періоду 2012-2013 р." від 03.04.2013 № 135 з 04.04.2013. Опалювальний сезон 2013-2014 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров'я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім'ї, молоді та спорту" від 25.09.2013 № 777 з 15.10.2013; завершено опалювальний сезон на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про завершення опалювального періоду 2013-2014 р." від 25.03.2014 № 205 з 07.04.2014 р. Опалювальний сезон 2014-2015 років розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про початок опалювального сезону 2014-2015 р." від 10.10.2014 № 590 з 12.10.2014.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та підтверджується поясненнями представників сторін, договір на постачання теплової енергії між ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та ФОП ОСОБА_1 укладено не було.
Так, як свідчать матеріали справи, позивач листами від 21.09.2011 № 16-6-920, від 27.01.2013 № 08-06-1322 звертався до відповідача з пропозиціями укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, направляв на його адресу відповідні проекти договорів, проте згоди між сторонами досягнуто не було, договір не укладено.
Факт поставки теплової енергії та її отримання відповідачем не заперечується.
Однак, сторонами не досягнуто згоди щодо обсягу отриманої теплової енергії та у зв'язку з цим і розміру оплати за неї.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.1999 між позивачем та ТОВ "Регіна-2" укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 229, згідно якого позивач прийняв на себе обов'язок з постачання теплоенергії в нежитлове приміщення, яке знаходиться АДРЕСА_1 в кількості 10 Гкал на рік, а останній оплачувати її.
Зміна власника нежитлового приміщення, яке знаходиться АДРЕСА_1 з ТОВ "Регіна-2" на ФОП ОСОБА_1, стала підставою для звернення ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до ФОП ОСОБА_1 із пропозицією укладення з нею, як власником договору на постачання теплової енергії. Договір від 21.07.1999 розірваний за згодою сторін 19.09.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 229, за умовами якого здійснювалось постачання теплової енергії до приміщення фотосалону по АДРЕСА_1, річна кількість теплоенергії, необхідна для опалення приміщення, встановлювалась 10 ГКал, а за умовами, викладені в проекті договору, запропонованому ФОП ОСОБА_1 річна кількість теплоенергії визначена - 23 ГКал.
Відповідач з посиланням на необґрунтованість такого одностороннього збільшення обсягу необхідної теплової енергії порівняно з попереднім договором відмовився від підписання проекту договору у запропонованій позивачем редакції.
В матеріалах справи містяться платіжні доручення, які свідчать про те, що відповідач сплачувала за теплову енергію, яка постачалась до приміщення фотосалону по АДРЕСА_1, та належить їй на праві власності, у заявлені позивачем періоди, однак оплата здійснювалась нею з розрахунку річної кількості теплової енергії 10 Гкал. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем. Сторони підтверджують, що вказані платежі відповідача враховані позивачем, що відображено в акту взаємних розрахунків від 26.04.2016.
Отже, спір у даній справі стосується саме обсягу поставленої позивачем до нежитлового приміщення фотосалону по АДРЕСА_1 теплової енергії, за постачання якої позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.
Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності; теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність договору між сторонами, не є підставою для звільнення споживача послуг від оплати заборгованості за фактично поставлену теплову енергію, а зобов'язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Однак, як вставнолено вище, відповідач здійснював оплату за теплову енергію у зазначені позивачем періоди, що не заперечується позивачем. Сторонами не досягнуто згоди саме в обсязі поставленої теплової енергії, що впливає на розмір належної до сплати суми коштів за її постачання.
Розраховуючи вартість спожитих відповідачем послуг, позивач виходив з фактично спожитого обсягу теплової енергії, визначеного згідно з тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді, посилаючись на абзац 2 пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, при цьому визначав обсяг спожитої теплової енергії та обсяг її вартості, виходячи із положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" в межах 23 Гкал/рік.
Згідно частини 2 пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді. Також умови проведення розрахунків, визначені пунктом 23 наведених Правил, передбачають здійснення у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, розрахунку обсягу фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 9 наведених вище Правил теплові навантаження об'єкта теплоспоживання (максимальне проектне з опалення, вентиляції, кондиціонування, інших технологічних потреб і середньогодинне, середньодобове та максимальне з гарячого водопостачання) повинно бути визначено під час розроблення технічних умов для приєднання.
За роз'ясненнями, наданими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (лист від 21.05.2015) формування витрат теплоти на потреби опалення та гарячого водопостачання житлових споруд визначається відповідно до Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні"; кількість відпущеної споживачу теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірним тепловим навантаженням житлового будинку з дотриманням відповідних державних будівельних норм.
Таким чином, визначення обсягу спожитої теплової енергії та обсягу її вартості з положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та Керівного технічного матеріалу 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" є підставним.
Як встановлено вище, відповідно до договору про постачання теплової енергії з попереднім власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 з опалювальною площею 109,4 кв м, позивачем здійснювався розрахунок постачаємої теплоенергії, виходячи з 10 Гкал на рік.
Розмір приміщення за адресою АДРЕСА_1, а отже і опалювальна площа не змінились.
Пунктами 8 та 9 зазначених вище Правил користування тепловою енергією закріплено, що Для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.
Під час розроблення технічних умов повинні бути визначені: джерело теплової енергії та місце приєднання до теплових мереж;
теплові навантаження об'єкта теплоспоживання (максимальне проектне з опалення, вентиляції, кондиціювання, інших технологічних потреб і середньогодинне, середньодобове та максимальне з гарячого водопостачання);
параметри теплоносія, гідравлічний режим у місці приєднання до теплової мережі з урахуванням зростання теплових навантажень в системі теплоспоживання;
обґрунтовані вимоги щодо збільшення пропускної здатності діючих теплових мереж, а також розширення або реконструкції установок для хімічного очищення води та конденсату джерела теплової енергії;
кількість, якість, режим відкачування поверненого конденсату, вимоги до його очищення споживачем;
доцільність використання вторинних енергоресурсів;
необхідність будівництва резервного джерела теплової енергії або резервної магістральної теплової мережі з урахуванням підвищення надійності постачання теплової енергії споживачеві;
вимоги щодо: - обліку теплової енергії, контрольно-вимірювальних та автоматичних регулювальних приладів;
- захисту систем теплоспоживання від раптового підвищення тиску і температури теплоносія та теплових мереж від корозії;
- впровадження нових технологій прокладання теплових мереж, зокрема використання попередньо ізольованих труб;
- розміщення та монтажу приладів комерційного обліку теплової енергії на окремі будинки, будівлі (споруди).
Враховуючи вищенаведене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про необхідність доведення позивачем збільшення обсягу постачаємої теплоенергії.
Так, згідно Правил, а саме, п. 9 Правил обсяг постачаємої теплоенергії визначається під час розроблення технічних умов для приєднання.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідних технічних заходів та розроблення технічних умов, як того вимагають Правила.
Відповідно до статті 33 ГПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно статті 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, на думку колегії суддів позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування та розмір заявлених до стягнення вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому підстави для її задоволення відсутні.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив повний та об'єктивний розгляд справи, висновки, викладені в рішенні відповідають обставинам справи, та зроблені на підставі вірного застосування норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, отже підстави для його скасування відсутні.
Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харкіської області від 19.12.2016 у справі № 922/1362/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 17.10.2017
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Суддя Здоровко Л.М.
Суддя Лакіза В.В.