ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 жовтня 2017 року Справа № 923/710/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування", м. Київ
до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон
про стягнення 3923 грн.05 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №275 від 12.06.2017;
від відповідача - ОСОБА_2 - представник, дов. №02/08-08/1413 від 31.08.2017
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 3923 грн. 05 коп.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.08.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.08.2017. Двічі ухвалами суду від 29.08.2017 та від 21.09.2017 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.
Строк вирішення спору продовжено до 17.10.2017 ухвалою суду від 21.09.2017 за клопотанням відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав та доводив, що позовні вимоги позивачем не доказані належними доказами. Зокрема, він зазначив, що згідно із Довідкою про ДТП №84825824 від 01.02.2016, складеної та наданої Державтоінспекцією Херсонського МУ УМВС України, автомобіль Fiat nuovo doblo отримав наступні механічні пошкодження: задня ліва частина.
Згідно ж Рахунку-фактури №СФ-0000079 від 11.02.2016 та Акту виконаних робіт №РН-0000268 від 31.03.2016 роботи по ремонту, в тому числі, проводилися і правої сторони автомобіля, що не підтверджено її пошкодження саме внаслідок ДТП.
Так само і не підтверджено тяжкість пошкодження, чи всі деталі та вузли які були замінені працівниками СТО підлягали такій заміні, хоча могли б бути відремонтовані (відреставровані).
Відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження, оскільки спір виник з цивільних правовідносин та не стосується ведення підприємством відповідача господарської діяльності, не випливає з господарських відносин між сторонами, то спір не підвідомчий місцевому господарському суді.
Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки позов поданий позивачем належно у відповідності до ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд
02.12.2015 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ «Еволюція» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0934483.405. Предметом Договору страхування є страхування імпортного засобу «Fiat nuovo doblo» д/н НОМЕР_1 (надалі - Застрахований ТЗ).
Судом встановлено, що 01.02.2016 о 15 годині 15 хвилин на площі Перемоги в м. Херсоні відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого ТЗ «Fiat nuovo doblo» д/н НОМЕР_1, та автомобілем НОМЕР_2 за керуванням ОСОБА_3.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.02.2016.
В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований ТЗ «Fiat nuovo doblo » д/н НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ДАІ.
Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого Застрахованого ТЗ звернувся до ПрАТ «СК Альфа Страхування» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. З метою визначення вартості збитку пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, проведено його огляд, про що складено Акт огляду колісного транспортного засобу, та складено Акт виконаних робіт, відповідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого Застрахованого ТЗ складає 66 468,00 грн.
Судом встановлено, що 06.05.2016 Позивачем складено розрахунок страхового відшкодування, згідно якого вартість ремонту складає 66 468,00 грн. розмір збитку складає 55 023,05 грн.; франшиза складає 1100,00 грн; відсоток виплати - 100%; - 53 923,05 гривень.
Судом встановлено, що 06.05.2016 ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» складено страховий акт по справі №0153.206.16.01.01 на 53 923,05 гривень.
Судом встановлено, що 13.05.2016 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника через СТО в розмірі 53 923 грн.05 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 9338 від 13.05.2016.
Згідно ст. 27 ЗУ "Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток".
Згідно ст. 1187 ч.2 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1191 ч. 1 Цивільного кодексу України "особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, є право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».
Винуватцем ДТП, що сталася 01.02.2016 о 15 годині 15 хвилин на площі Перемоги в м. Херсоні за участю страхованого ТЗ «Fiat nuovo doblo» д/н НОМЕР_1, та автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, визнано ОСОБА_3.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «СК «ПРОВІДНА» згідно Полісу 4359549, останнє несе відповідальність за шкоду майну в межах ліміту відповідальності - 50 000,00 грн., при цьому франшиза складає 0,00 грн.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки фактичний розмір шкоди, завданий пошкодженням Застрахованого ТЗ, складає 53923,05 гривень, а розмір відповідальності СК ПРОВІДНА за шкоду майну складає 50 000,00 грн., то особа, відповідальна за завданий збиток має відшкодувати Позивачу різницю у розмірі 3923,05 грн. = 53 923,05 грн. - 50 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну цім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до Поліса АЕ/4359549 страхувальником виступає Відповідач, ДТП сталося в робочий час та згідно Постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.02.2016 водій-винуватець ДТП працював водієм у Відповідача, тому останній як роботодавець має відшкодувати Позивачу 3 923,05 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення різниці у сумі 3 923 грн.05 коп. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Вирішуючи спір щодо відшкодування в порядку регресу витрат, здійснених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, суд враховує таке.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, законами України "Про страхування", "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, передбаченим статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (пункт 32.4 статті 32); шкодою, пов'язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); сумою франшизи, розрахованою за правилами пункту 12.1 статті 12.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До матеріалів справи позивач надав звіт № 36/02/2016 про оцінку вартості (розміру) збитків внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу «Fiat nuovo doblo», 2012 року, реєстраційний номер д/н НОМЕР_1, який складався 15.02.2016. Згідно звіту експертом була визначена вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала суму 81 456 грн.82 коп.
Відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи у сумі 3 923 грн.05 коп.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.
Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2 Стягнути з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (73000, м. Херсон, площа ім. Ю.Тутушкіна, буд. 9, ЄДРПОУ 03355726) на користь Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19, код ЄДРПОУ 30968986) 3923,05 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.10.217
Суддя Л.М. Немченко