11 жовтня 2017 року м. Кремінна
Справа № 414/1944/17
Провадження № 2-о/414/239/2017
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Безкровного І.Г.,
за участю секретаря Нагорянської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, заінтересована особа - Кремінський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті свого батька ОСОБА_3 у м. Кипуче (минула назва - Артемівськ) Перевальського району Луганської області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви він зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Представник заявниці ОСОБА_2 з метою отримання відповідного свідоцтва про смерть звернувся до Кремінського районного відділу актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, але отримав відмову у реєстрації смерті ОСОБА_3, оскільки ним було надано медичні документи, оформлені закладами, розташованими на тимчасово окупованій території України, що ставить під сумнів їх легітимність. Встановлення даного факту заявниці потрібно для оформлення спадщини. Посилаючись на вищевказане, заявниця просить встановити факт смерті її батька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, причина смерті: ішемічна хвороба серця.
Заявниця та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, начальник Кремінського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області Дашдамірова А.В. надала суду письмову заяву, в якій вказала, що проти заяви не заперечує та просить розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.
Суд, розглянувши заяву, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази як окремо, так і в їх сукупності, приходить до наступного.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно ч. 1 ст. 2571 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 та інших актів законодавства. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1064 від 22.08.2007.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть);
- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть);
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
-повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05.11.2014 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов'яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.
Відповідно до п.п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.
Як вбачається з постанови Верховної Ради України „Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей" від 12.05.2016 місто Артемівськ Луганської області було перейменовано на місто Кипуче.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Рубіжне Луганської області та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Кипуче (минула назва - Артемівськ) Перевальського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (наразі взята на облік як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_2), та є донькою ОСОБА_3 Зазначені обставини підтверджуються копіями паспорту заявниці, довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № 6802 від 19.01.2015 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5, 6, 8).
Представник заявниці ОСОБА_2 звернувся до Кремінського районного відділу актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області із заявою про реєстрацію смерті ОСОБА_3 на території України, проте листом за № 2114/17.17-63 від 10.10.2017 йому було відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_3 з тих підстав, що ОСОБА_2 пред'явлено документи, оформлені закладами, розташованими на території, непідконтрольній законній українській владі (а.с. 17).
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015, до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.
Таким чином, м. Кипуче Перевальського району Луганської області розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області.
Заявницею ОСОБА_1 надано суду лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті № 30 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, виданих «Державною установою «Перевальська центральна багатопрофільна лікарня» так званої «Луганської Народної Республіки», згідно з якими громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року за адресою: АДРЕСА_1, причина смерті: ішемічна хвороба серця (а.с. 9, 10).
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Неможливість отримати у місті Кипуче Луганської області необхідні документи для реєстрації факту смерті заявниці виникла внаслідок розташування цього населеного пункту на тимчасово окупованій території України та проведення у зв'язку з цим на зазначеній території антитерористичної операції.
Факт, який просить встановити заявник, має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для оформлення спадщини, яка залишилась після смерті її батька.
За таких обставин, суд вважає за необхідне встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., уродженця м. Рубіжне Луганської області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Кипуче (минула назва - Артемівськ) Перевальського району Луганської області України, причина смерті: ішемічна хвороба серця.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 58-60, 212-215, 234, 235, 256, 2571, 259, 367 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, заінтересована особа - Кремінський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту смерті - задовольнити повністю.
Встановити факт того, що громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Рубіжне Луганської області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Кипуче (минула назва - Артемівськ) Перевальського району Луганської області України, причина смерті: ішемічна хвороба серця.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.Г. Безкровний