Справа № 396/1302/17
Провадження № 2/396/641/17
09.10.2017 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого Шепетько Володимир Іванович
з участю секретаря Корольової Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, в подальшому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди за клопотанням позивачки ухвалою суду залишена без руху, з урахуванням уточнених (змінених) позовних вимог посилається на те, що вона перебуває на посаді т.в.о. начальника слідчого відділення Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області. 30.06.2017 р. в денний час, вона знаходилась в приміщенні службового кабінету №39 по вул. В.Демченка, 7 м. Новоукраїнка Кіровоградської області. В післяобідній час до її кабінету зайшов громадянин, якого вона знає як ОСОБА_2, депутата Новоукраїської районної ради, оскільки бачила його посвідчення. Останній тримав у руках мобільний телефон та задньою частиною телефону, в місцезнаходженні камери, навів телефон на неї та повідомив, що буде здійснювати відеозйомку. На вказане вона повідомила, що в неї на столі знаходяться справи, на що ОСОБА_2 не зреагував та продовжував свої дії. Далі останній почав на підвищеному тоні висловлювати свою думку стосовно кримінального провадження, яке перебувало в неї в провадженні та яке на даний час було закритим. По спливу близько семи хвилин ОСОБА_2 вимкнув відеозйомку та покинув приміщення кабінету та вказаного ж дня відповідач в мережі Інтернет, на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» розмістив відеозапис, знятий в приміщенні її службового кабінету та публікацію такого змісту: «22.03.2017 року, в судовому засіданні Новоукраїнського районного суду прокурором Саргсян А.Г. від 22.03.2017 р. винесена постанова про скасування постанови слідчого Максименко A.C. про закриття кримінального провадження від 06.03.2017 року, яке розпочате 25.11.2015 року, що свідчить про відсутність предмету спору на час розгляду скарги судом - 22.03.2017 р. В судовому засіданні 30.06.2017 року, за скаргою на бездіяльність місцевої прокуратури від 29.06.2017 року, яка полягає у невиконанні вимого статті 214 КПК України, щодо цієї ж слідчої ОСОБА_3 у затягуванні досудового розслідування - ст.28 КПК України, де він просив місцеву прокуратуру внести відомості про злочин передбачений КК України за ст.382 КК України по відношенню до цієї ж слідчої ОСОБА_3, прокурор Саргсян А.Г. повідомив, що справа по Новоукраїнській центральній районній лікарні за ст.184 КК України (відмова у наданні першої медичної допомоги), а по-факту при лікарні працює благодійний фонд розвиток медицини, який викачує з людей останні копійки, ще від 27.03.2017 року слідчим Максименко A.C. уже закрита. Чесно кажучи мене це вразило. Ця «особа» перед Вами на відео. Справа №396/392/17 Провадження №1-кс/396/67/17. Ця *** стверджує що повідомила мене про закриття кримінального провадження у відповідності до чинного законодавства - поштою, звичайним листом. Тим самим фактично позбавила мене права оскаржити закриття кримінального провадження. Чи треба нам такий скот в правоохоронній сфері? Чиї ж інтереси вони захищають? Нехватає зла. Моя б воля...».
Далі, 01.07.2017 ОСОБА_2 в мережі Інтернет на власному каналі відеосервісу «YouTube» розмістив той ж відеозапис, знятий в приміщенні її службового кабінету та коментар до відео такого змісту: «Т.в.о. керівника СВ - тварюка».
Після цього, 03.07.2017 р. до неї зателефонував її колега ОСОБА_4 та повідомив, що переглядаючи відеосервіс «YouTube» він виявив відеозапис, опублікований ОСОБА_2 з образливим у її бік коментарем, після чого вона, зайшовши в мережу Інтернет, переконалася в цьому. Після цього на вулицях міста Новоукраїнка її зустрічні люди запитували, чи дійсно це вона зображена на відео в Інтернеті та запитували, чому її привселюдно ображають «тварюкою» та «скот».
Вважає. що розміщена інформація є недостовірною, негативною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію. Станом на 09.08.2017 року відео переглянуло 128 особи відеосервісу. Відповідач є депутатом Новоукраїнської районної ради, тобто публічною особою, використовує зазначену сторінку в соціальній мережі для висвітлення подій, у зв'язку з чим має підвищений інтерес серед користувачів соціальної мережі. Оскільки сторінка відповідача перебуває у відкритому доступі, опублікована інформація була поширена серед невизначеної кількості осіб, як соціальної мережі «Facebook», так і відеосервіс «YouTube». Після опублікування зазначеної інформації її колеги та знайомі при зустрічі задавали їй питання, розповідали чутки з цього приводу, чим ставили її у незручне становище через потребу обговорення та роз'яснення недостовірної інформації, що наклало відбиток на її діловій репутації та осоромило серед колег. Також вона відчуває погіршення самопочуття через постійні душевні переживання, адже такі публічні звинувачення ставлять під сумнів її чесність та добропорядність, що в свою чергу впливає на емоційну рівновагу, особисте життя та виконання посадових обов'язків. Також відповідачем порушено не лише її особисті немайнові права, а й правила депутатської етики, передбаченої ст.8 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад».
З метою захисту її порушених немайнових прав, вважає за необхідне зобов'язати відповідача не лише спростувати, а й видалити опубліковану інформацію щодо неї в мережі Iнтернет на власній сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» та відеосервісу «YоuТubе». Видалення зазначеної інформації є дуже важливим для неї, оскільки невизначена кількість користувачів соціальної мережі і надалі матиме змогу ознайомлюватися з нею, складаючи негативне враження про неї та поширити нові чутки, що завдасть додаткової шкоди моєї честі, гідності та діловій репутації.
Просить визнати поширені ОСОБА_2 відомості, тобто відео та коментарі до відео в соціальній мережі «Fасеbоок» та відеосервісі «YоuТubе» недостовірними та такими, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно неї та видалити опубліковану інформацію (відео та коментарі до відео) щодо неї в мережі Інтернет на власній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок» та відеосервісі «YоuТubе» на особистому каналі ОСОБА_2 та в соціальній мережі «Fасеbоок» в групі «ОТЗ-Новоукраїнка.kr.ua», спростувати написи в мережі Інтернет на тих же сайтах, на яких були розміщені образи, а саме в соціальній мережі «Fасеbоок» на сторінці ОСОБА_2 та в групі «ОТЗ-Новоукраїнка.кг.uа», а також на відеосервісі «YоuТubе» на власному каналі ОСОБА_2, публічно вибачитися переді нею через засоби масової інформації, які функціонують в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, розміщуючи оголошення, спростовуючи його образи, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію, по відношенню до неї протягом двох місяців кожного випуску видання, а також здійснити ОСОБА_2 відеозапис, на якому він визнає свої написи недостовірними та вибачитися перед нею.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала із посиланням на обставини, зазначені у позовній заяві, додатково повідомила, що відповідач ОСОБА_2, користуючись своїми статусом депутата Новоукраїнської районної ради, поширив в мережі Інтернет негативну і недостовірну інформацію про неї, як слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП у Кіровоградській області, із метою очорнити її честі, гідність і ділову репутацію. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, заявив клопотання про витребування письмових матеріалів з Новоукраїнського ВП ГУНП у Кіровоградській області, після відмови у задоволенні якого, демонстративно та без попередження, причин покинув зал судового засідання, а тому судом ухвалено про продовження судового розгляду у відсутності відповідача.
Згідно поданого письмового заперечення (а.с.32-33), відповідач ОСОБА_2 повідомив, що вважає дії позивачки ОСОБА_1, яка обіймає посаду т.в.о. начальника СВ Новоукраїнського ВП, незаконними, оскільки остання неправомірно закрила провадження у кримінальному провадженні, в якому він визнаний потерпілим. Закриття кримінального провадження заподіяло йому моральних страждань, в подальшому постанова ОСОБА_1 про закриття провадження скасована як незаконна. У зв'язку із вказаним він приходив до її службового кабінету та вимагав пояснень із приводу її процесуальної поведінки, хід розмови фіксував на мобільний телефон. Вважає, що позивач ОСОБА_1, як суб'єкт владних повноважень, вправі вимагати лише спростування недостовірної інформації і не має права вимагати відшкодування моральної шкоди. Погодився із тим, що, із крайньої необхідності, яка на думку ОСОБА_2, мала місце, йому довелося свою розмову із ОСОБА_1 записати на відеокамеру власного телефону та відеоскаргу викласти на власних сторінках в «Facebook» та «YouTube», проте стверджує, що в коментарях жодного образливого слова в сторону ОСОБА_1 він не писав.
Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.
Згідно ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу вираження думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право кореспондується із встановленим ст.68 Конституції України обов'язком неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права та свободу, честь і гідність інших людей. Вказаний обов'язок зобов'язує осіб утримуватися від поширення неперевіреної негативної інформації про будь-яку особу. Згідно ст.32 Конституції України, кожна особа має право на судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в своє особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Згідно ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, визначеними законом. Згідно ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у спосіб, в який вона була поширена. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».
У відповідності із Постановою ПВСУ «Про судову практику про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1, зазначено, що «негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації».
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі заявити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи, якщо така інформація порушує їхні особисті немайнові права. Також зазначено в Пленумі, що закон не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Таким чином, суд вважає, що для задоволення позову в суді мають бути доведені наступні обставини:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- умисне поширення такої інформації саме відповідачем або за його згодою;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Суд вважає, що сучасний науково-технічний прогрес в галузі інформації дає широкі можливості для вираження власних думок, поглядів і переконань, й одним із засобів, що сприяє цьому вираженню, є мережа Інтернет. Проте, поява додаткових можливостей створює передумови для зловживань, що в свою чергу веде до порушення особистих немайнових прав інших осіб. Особливості захисту прав осіб, порушених внаслідок поширення в мережі Інтернет недостовірної (образливої) інформації, полягають у наступному:
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість для поширення недостовірної інформації (п.12 Постанови від 27.02.2009 року №1)
При цьому для притягнення власника веб-сайту до відповідальності повинно бути доведено першочергове розповсюдження спірної інформації саме на даному веб-сайті. Так, постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р. у справі №5011-58/15308-2012 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р., згідно з якими поширену в мережі Інтернет інформацію було визнано недостовірною і зобов'язано відповідача скасувати її. Підставою для скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та прийняття рішення про відмову в задоволенні позову стало те, що позивачем не було доведено першочергове поширення спірної інформації саме відповідачем. Останнє підтверджувалось наявними у справі матеріалами стосовно попереднього розміщення вказаної інформації на інших веб-ресурсах.
Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (п.25 Постанови). Крім спростування недостовірної інформації способами захисту порушених прав також можуть бути відшкодування збитків і моральної шкоди, заподіяної таким порушенням (п.27 Постанови).
При цьому суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки:
- примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16,277 ЦК України;
- згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;
- ч.1 ст.34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (п. 26 Постанови).
На недопустимості вжиття такого способу захисту прав як зобов'язання публічно вибачитись за розповсюдження недостовірної інформації наголосив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 26.06.2013 р. у справі №6-8073св13, якою було залишено без змін рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23.01.2013 р. Водночас варто зазначити, що суд першої інстанції в своєму рішенні від 26.11.2012 р. не звернув увагу на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права і задовольнив позов.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, в тому числі гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Саме тому не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Більше того, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду (п.19 Постанови).
Досліджуючи вказані поняття в контексті їх захисту від протиправних дій з боку інших осіб слід відзначити наступне.
Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.
Судом на підставі пояснень позивача ОСОБА_1, письмових заперечень ОСОБА_2 і досліджених письмових доказів, в т.ч. й переглянутих на аудіо-диску скріншотів із вебсайту соціальної мережі «Facebook» і відео сервісу «YouTube», встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 являється публічною особою, оскільки займає посаду державного службовця - старшого слідчого у Новоукраїнському ВП ГУНП у Кіровоградській області й фактично на тимчасовій основі виконує функції - начальника слідчого відділу.
У провадженні позивача ОСОБА_1, як слідчого, перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015120230001059 від 25.11.2015 року, в якому відповідач ОСОБА_2 визнаний потерпілим. Вказане кримінальне провадження неодноразово закривалося слідчим - позивачем ОСОБА_1, проте в подальшому постанови про закриття провадження скасовувалися процесуальним прокурором.
При цьому, суд погоджується із конституційним правом відповідача ОСОБА_2 на вимагати у позивача ОСОБА_1 роз'яснення підстав, причин, наслідків і процедури здійснення нею, як слідчим, досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, як шляхом як усних, так і письмових звернень. Також, відповідач ОСОБА_2 не позбавлений права на відеофіксацію ходу спілкування із слідчим Максименко А.С. із подальшим поширенням цих розмов у будь-який спосіб, в т.ч. й шляхом розміщення в мережі Інтернет, оскільки позивач ОСОБА_1 є публічною особою, а тому її процесуальна поведінка може підлягати більш широкій критиці та обговоренню.
Отже критичне обговорення службової поведінки позивача ОСОБА_1 як відповідачем ОСОБА_2, так і іншими особами, не обмежене жодними нормами закону, проте відповідач ОСОБА_2 в цьому випадку зобов'язаний дотримуватися загальноприйнятих засад моралі та пристойності, уникати будь-яких образливих і таких, що принижують честь, гідність і ділову репутацію висловлювань стосовно особи ОСОБА_1, як громадянки України, так і публічної особи.
У письмовому запереченні відповідач ОСОБА_2 погодився із тим, що саме він виклав на власних сторінках в «Facebook» та на «YouTube» під іменем ОСОБА_2, також на сторінці ОСОБА_2 у «Facebook» відповідач вказує про належність йому особистого блогу «ОТЗ-Новоукраїнка.кг.uа», а тому суд вважає, що в даному випадку немає необхідності залучати як співвідповідача - власників вказаних вебсайтів, із метою ідентифікації та причетності відповідача до розміщення вказаних відеозаписів, тим більше, що й сама позивач ОСОБА_1 не заявляла подібних клопотань.
Згідно наявних скріншотів із вказаних веб-сайтів (а.с.9-12,90-97), суд знаходить підтвердження письмовим поясненням ОСОБА_2 про його причетність до розміщення на них відеозаписів про позивача ОСОБА_1, тим більше, що розміщені на них фото особи - користувача сторінки на вебсайтах візуально належать відповідачу ОСОБА_2, який був ідентифікований судом на підставі особистого паспорту.
Як вбачається із доданих до справи скріншотів, на сторінці «Facebook», якою користується відповідач ОСОБА_2, на відеосервісі «YouTube» https://www.youtube.com/channel/UCxcHg0uqwp2yUMBxfOqns4Q, належному ОСОБА_2, а також в групі «ОТЗ-Новоукраїнка.кг.uа» розміщено запис, на якому є посилання на відео файл із зображенням фото позивачки ОСОБА_1 і надписом біля нього - «т.в.о. керівника СВ - тварюка». Також відповідач ОСОБА_2 на своїй сторінці на «Facebook» - виклав свою позицію про діяльність позивачки ОСОБА_1 відносно закриття кримінального провадження, при цьому у кінці свого коментаря (останній абзац) над фотом ОСОБА_1 написав: «Чи треба нам такий скот у правоохоронній сфері?..».
Як вбачається із скріншотів відповідних сторінок цих вебсайтів, за дописами відповідача ОСОБА_2 на «Facebook» стежать 23 особи, за дописами в групі «ОТЗ-Новоукраїнка.кг.uа» стежать 26 осіб, на відеосторінку ОСОБА_5 на «YouTube» підписані 3 особи, у зв'язку з чим усі вказані особи мали й на даний час мають можливість переглядати інформацію про ОСОБА_1, поширену ОСОБА_2
Суд враховує, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.» Наведено також визначення публічної особи, зроблено посилання на міжнародні документи, що регулюють дане питання (Декларація про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації від 12 лютого 2004 року, Комітет ОСОБА_6 Європи; Резолюція 1165 (1998).
Суд проаналізував прецедентну судову практику ЄСПЛ із вказаного питання. Так, рішенням від 21.02.2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що, навіть, припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
Також, судом враховано позицію ВССУ у справі №569/568/15-ц від 15.03.2017 року, згідно якої позов про захист честі, гідності та ділової репутації не задоволений з огляду на те, що дії і твердження відповідача мали характер оціночних суджень і вчинялись стосовно публічної особи.
Надаючи правову оцінку вищезазначеним коментарям відповідача, розміщеним на його персональних сторінках щодо позивачки, зокрема: «т.в.о. керівника СВ - тварюка». Також відповідач ОСОБА_2 на своїй сторінці на «Facebook» - виклав свою позицію про діяльність позивачки ОСОБА_1 відносно закриття кримінального провадження, при цьому у кінці свого коментаря (останній абзац) над фотом ОСОБА_1 написав: «Чи треба нам такий скот у правоохоронній сфері?..» (а.с.9)., у суду не має підстав вважати їх оціночними чи висловленими у формі гіпербол, алегорій або сатири.
Судом було здійснено моніторинг тлумачних словників української мови, зокрема Словника української мови: в 11 тт. /АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. ОСОБА_7. - К.: Наукова думка, 1970-1980, згідно яких лексичне значення слова «тварюка» має різко негативний, образливий характер, вживається як лайливе слово http://ukrlit.org/slovnyk/тварюка, http://sum.in.ua/s/tvarjuka, тим більше, що в даному випадку застосований не більш звичний термін «тварина, твар», а явно принизливий відмінок «тварюка».
Подібне стосується й висловлювання терміну «скот», який, у випадку звертання до людини, має образливе значення http://sum.in.ua/s/skot, http://ukrlit.org/slovnyk/скот.
Отже, в даному випадку, відповідач ОСОБА_2 застосовував вказані висловлювання не задля провокацій, не з метою грубо чи агресивно підсилити свою критику чи застосувати «вульгарні фрази», а саме із прямим наміром образити позивачку ОСОБА_1
Оцінюючи суб'єктивне ставлення відповідача ОСОБА_2 до поширення образливих висловлювань відносно позивачки ОСОБА_1, суд враховує той факт, що згідно наявних скріншотів (а.с.91,97), такі висловлювання поширювалися ним не лише 29 червня 2017 року, а й в подальшому - 15 і 26 серпня 2017 року, що свідчить про усвідомлене та цілеспрямоване бажання принизити честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1
ОСОБА_2, як депутат Новоукраїнської районної ради, займаючись суспільно активною діяльністю, й поширюючи новини на своїх персональних сайтах, знаючи про кількість своїх підписників, повинен був розуміти, що поширювана ним інформація може стати доступною як для його постійних читачів, так і для невизначеної кількості осіб, так як вказані власні сторінки на вебсайтах перебувають у відкритому доступі. Також ОСОБА_2, позиціонуючи себе як свідомого громадянина України та прихильника неухильного виконання Конституції України, мав би подавати власною поведінкою взірець додержання ст.68 Конституції України, яка забороняє посягати на честь і гідність інших осіб. Крім цього, будучи депутатом Новоукраїнської районної ради, ОСОБА_2 повинен бути ознайомленим із правилами депутатської етики, які забороняють образливе чи зневажливе ставлення до інших громадян.
При цьому, не виправдовують поведінку відповідача ОСОБА_2, навіть, можливі помилки слідчого - позивача ОСОБА_1 під час винесення постанов про закриття кримінальних проваджень, в яких відповідач є потерпілим, оскільки останній не позбавлений права оскаржувати її дії у встановленому законом порядку, а не вдаватися до відвертих образ чи принижень честі та гідності ОСОБА_1
Крім цього, відповідач ОСОБА_2, маючи можливість протягом двох місяців розгляду справи добровільно видалити образливі дописи та примиритися із позивачкою, не скористався цією можливістю, продовжував й надалі поширювати принизливі коментарі у мережі Інтернет (а.с.91,97), що безперечно свідчить про його винну та усвідомлену протиправну поведінку щодо ОСОБА_1
Твердження відповідача про недоведеність факту розміщення образливих висловів в адресу позивача спростовуються загальноприйнятими правилами користування вебсервісом - соціальною мережею «Facebook» та відеосервісом «YouTube», згідно яких користувач власною сторінкою, як модератор, розміщує на них дописи, аудіо та відео файли, та самостійно може як додавати та й видаляти дописи, а також стежити за коментарями, як додаються до цих дописів. Як вбачається із скріншотів сторінок вебсайтів, образливі висловлювання позивачки ОСОБА_1 зазначені особою, яка безпосередньо розмістила відеозапис, тобто самим відповідачем ОСОБА_2
Подібний висновок суду узгоджується із правовою позицією ВССУ, який вирішував з'ясовував аналогічне питання щодо фактичного поширення відповідачем недостовірної інформації, згідно якої - «відмовляючи в позові, суди не звернули увагу на те, що спірна інформація поширена щодо квартири, яка належить позивачці на праві власності, тобто інформація безспірно ідентифікує особу, оскільки лише власник може продавати своє майно, та не перевірили, чи принижує поширена інформація честь, гідність та ділову репутацію позивачки як власника зазначеної квартири» (правова позиція ВССУ від 27.04.2017 р. у справі 6-33922 св16).
Таким чином, на підставі досліджених доказів, у зв'язку із наведеними мотивуваннями, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 вчинив навмисні дії, спрямовані на поширення в мережі Інтернет серед невизначеного кола осіб образливих висловлювань стосовно позивачки ОСОБА_1 Неправомірними діями відповідача було принижено гідність ОСОБА_1, як людини і особистості, та її честь, як фахового державного службовця, всупереч положенням ст.3 Конституції України, які визначають, що людина, її честь і гідність визнані в Україні найвищою соціальною цінністю, а також посягнув на її ділову репутацію як добросовісного працівника правоохоронного органу.
За таких обставин, судом з'ясовано обґрунтованість позовних вимог, перевірено їх реальність та доведено їх відповідність фактичним обставинам справи, висновок суду про поширення саме відповідачем негативної недостовірної інформації підтверджено дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, доводи відповідача є необґрунтованими.
Зважаючи на вищенаведене, позов підлягає задоволенню в частині визнання поширених відомостей недостовірними та такими, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язання ОСОБА_2 видалити опубліковану інформацію (відео та коментарі до відео) щодо ОСОБА_1 в мережі Інтернет на власній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок» та відео сервісу «YоuТubе» на особистому каналі ОСОБА_2, в соціальній мережі «Fасеbоок» в групі «ОТЗ-Новоукраїнка.kr.ua», а також зобов'язання ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію в мережі Інтернет відносно ОСОБА_1 у спосіб, аналогічний її поширенню,
Суд вважає безпідставними позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно неї, оскільки ця вимога стосується зобов'язання припинення дій відповідача у майбутньому, а такий спосіб судового захисту не передбачений цивільним процесуальним законодавством.
З цих же підстав не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_2 вибачитися перед нею через засоби масової інформації, які функціонують в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, розміщуючи оголошення, спростовуючи його образи, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію, по відношенню до неї протягом двох місяців кожного випуску видання, а також здійснити ОСОБА_2 відеозапис, на якому він визнає свої написи недостовірними та вибачиться перед нею, оскільки, як зазначено судом вище, спростування недостовірних відомостей здійснюється відповідачем у спосіб, аналогічний їх поширенню, що судом і задовольняється, а не в будь-який інший спосіб.
Згідно ст.88 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати слід стягнути із відповідача в її користь.
Керуючись ст.ст. 88,212-215 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Визнати поширені ОСОБА_2 відомості відносно ОСОБА_1, тобто відео та коментарі до відео в соціальній мережі «Fасеbоок» та відеосервісі «YоuТubе» недостовірними та такими, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію.
Зобов'язати ОСОБА_2 видалити опубліковану інформацію (відео та коментарі до відео) щодо ОСОБА_1 в мережі Інтернет на власній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Fасеbоок» та відео сервісу «YоuТubе» на особистому каналі ОСОБА_2 та в соціальній мережі «Fасеbоок» в групі «ОТЗ-Новоукраїнка.kr.ua».
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію в мережі Інтернет відносно ОСОБА_1 у спосіб, аналогічний її поширенню.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати за подання судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: В. І. Шепетько