Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/652/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
05.10.2017 м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120290000158 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Седнівка Устинівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 у відшкодування завданої моральної шкоди 10000 грн. 00 коп., матеріальної шкоди 8813 грн. 95 коп..
Також, стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 у відшкодування витрат на стаціонарне лікування 1825 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу 5440 грн. 00 коп.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 .
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджений за те, що він 17 липня 2016 року близько 03 год. 30 хв. в приміщенні літнього бару «Аннушка», що розташований по вул. О. Мазуренка в смт. Устинівка Кіровоградської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, внаслідок раптово виниклого умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , стоячи навпроти потерпілої обличчям до неї, умисно наніс один удар кулаком правої руки в праву частину обличчя потерпілій ОСОБА_6 , від якого вона впала на бетонне покриття підлоги бару. Внаслідок нанесенного удару, що був безпосереднім наслідком дії обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої і медіальної стінок правої орбіти зі зміщенням відламків, синця навколо правого ока, перелому кісток носа, осередків гратчастого лабіринту, емфіземи правої орбіти, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1225 від 19.08.2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я більше 21 дня, та які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв"язку з нанесеним обвинуваченим ОСОБА_7 ударом потерпілій ОСОБА_6 ..
В апеляції потерпіла ОСОБА_6 просить вирок районного суду щодо обвинуваченого ОСОБА_7 змінити, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди на її користь до 50000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшено розмір компенсації моральної шкоди, яка полягає в фізичному болю та душевних стражданнях, які вона перенесла після спричинення їй тілесних ушкоджень. Крім того, зазначає, що змінився її нормальний та звичайний спосіб життя, оскільки вона вимушена тривалий час лікуватись. Внаслідок чого вона пережила емоційний та психічний стрес. Так, на її думку присуджена судом першої інстанції до стягнення вказана сума не відповідає глибині та тривалості її моральних страждань.
До початку апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення його від відбування покарання призначеного вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2017 року на підставі п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2016 році», як особа яка має дитину до 18 років і вчинила злочин середньої тяжкості.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», та заперечила щодо інших апеляційних вимог, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 , які підтримали своє клопотання та заперечили щодо задоволення апеляційної скарги потерпілої, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів приходить до таких висновків.
На підставі ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду переглядається апеляційним судом у межах поданих апеляційних скарг.
Розглянувши справу в межах поданої апеляції, в якій не оспорюються фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого, встановлено що викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказах, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, і яким суд першої інстанції дав правильну та об'єктивну оцінку.
На підставі цих доказів, достатність та достовірність яких не була поставлена під сумнів вагомими доводами чи доказами стороною захисту під час судового розгляду, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 та правильно кваліфікував дії останнього за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров”я.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення, судом не встановлено.
Апеляційні вимоги потерпілої щодо необхідності стягнути з обвинуваченого на її користь у відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8813 грн. 95 коп. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп. що підтверджується матеріалами провадження.
Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх розумності і справедливості, характер порушення прав потерпілого, глибини фізичних та душевних страждань, а також ступінь вини особи, яка завдала матеріальної та моральної шкоди.
В судовому засіданні судом першої інстанції встановлено наявність регламентованого законом юридичного складу, що є підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 , а тому, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, оцінюючи характер, обсяг та ступінь моральних страждань, заподіяних потерпілій, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення моральної шкоди на суму 10000 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає необхідним апеляційну скаргу, потерпілої ОСОБА_6 про збільшення стягнутої на її користь завданої злочином моральної шкоди залишити без задоволення.
Водночас, обвинувачений ОСОБА_7 згідно вироку Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2017 року був засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винним у вчинені умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, особи визнані винним у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, вчинене ОСОБА_7 відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості.
Як вбачається із матеріалів справи та згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого відділом ДРАЦС реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції у Кіровоградській області, обвинувачений ОСОБА_7 є батьком малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і по відношенню до якої не позбавлений батьківських прав.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 , вчинив злочин середньої тяжкості, на утриманні має малолітню дитину, а тому відповідно до вимог ч.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році», він підлягає звільненню від відбування покарання призначеного вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст..ст. 75, 76 КК України.
Враховуючи зазначене клопотання ОСОБА_7 про його звільнення від відбування покарання згідно Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 404 КПК України підлягає зміні.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від відбування покарання призначеного вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2017 року на підставі п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2016 році» - задовольнити.
В порядку ст..404 КПК України вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2017 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2017 року на підставі п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченими у той же строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4