29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" жовтня 2017 р.Справа № 924/849/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпро
до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама",
м. Хмельницький
про стягнення 268861,39 грн.
представники сторін не з'явились
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 226603,43 грн. заборгованості, яка виникла через неналежне виконання договору поставки №1103/Р від 20.02.2017 р., а також 28080,80 грн. пені, 3301,03 грн. 3% річних, 10876,13 грн. інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору №1103/Р від 20.02.2017 р. щодо строків здійснення розрахунків та посилається на ст. ст. 193, 216, 220, 231, 265 ГК України, ст. ст. 525, 526, 529, 534, 610, 611, 625, 692 ЦК України.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. На адресу суду надіслав клопотання (№3130 від 09.101.2017 р.), у якому просив розглянути справу без присутності представника позивача на підставі поданих документів. При цьому повідомив, що станом на час вирішення спору основний борг відповідача не змінився і становить 226603,43 грн.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ. Ухвала суду від 15.09.2017 р., 28.09.2017 р. повернуті на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку - "за закінченням терміну зберігання". При цьому судом враховуються положення ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
20.02.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп" (постачальник) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама" (покупець) укладено договір поставки №1103/Р, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця металопрокат (далі за текстом - товар), асортимент, кількість і ціна якого вказуються у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями.
Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс 2010", на умовах EXW - склад постачальника: м. Рівне, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, якщо інше не зазначено сторонами у специфікації/ях (п. 2.2 договору).
За умовами п. 2.3 договору строк поставки товару: протягом 5 робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами в специфікації/ях та/або рахунку на оплату.
Відповідно до п. 2.7 договору право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.
Сторони у п. 3.2 договору передбачили, що оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене у специфікації/ях (п. 3.3 договору).
Строк оплати товару встановлено в рахунку, якщо інше не зазначено у специфікації/ях. Факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. п. 3.6, 3.7 договору загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були виставлені за цим договором у період його дії. За вимогою будь-якої сторони даного договору сторони повинні звірити стан розрахунків, а також оформити та підписати акт звірки.
У п. 7.2 договору зазначено, що у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017 р. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. п. 11.1, 11.2 договору).
Закінчення строку дії договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору (п. 11.4 договору).
До договору сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 15.03.2017 р. на суму 369815,13 грн. із зазначенням умов оплати: відстрочка платежу протягом 14 банківських дні з дати поставки товару.
Специфікація №1 є невід'ємною частиною договору поставки 1103/р від 20.02.2017 р.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок № НОМЕР_1 від 15.03.2017р. на оплату товару на загальну суму 357034,42 грн.
Відповідно до видаткової накладної №218002776 від 15.03.2017р. на суму 356573,16 грн., довіреності №7 від 24.02.2017р. на отримання ТМЦ, позивач передав відповідачу товар, який зазначений у специфікації до договору, на суму 356573,16 грн.
Відповідно до банківський виписок, а також платіжних доручень №688 від 14.03.2017р. на суму 140000,00 грн., №782 від 07.04.2017 р. на суму 20000,00 грн., №808 від 20.04.2017 р. на суму 50000,00 грн., №838 від 27.04.2017 р. на суму 18000,00 грн., №909 від 26.05.2017 р. на суму 20000,00 грн., №985 від 29.06.2017 р. на суму 20000,00 грн. При цьому кошти, які сплачені відповідно до платіжного доручення №688 від 14.03.2017 р. частково були зараховані (з оплати 1969,73 грн.) позивачем в рахунок товару, поставленого згідно видаткової накладної №218002776 від 15.03.2017 р. Таким чином відповідачем здійснено оплату товару, отриманого за видатковою накладною №218002776 від 15.03.2017р., на загальну суму 129969,73 грн.
Між сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, станом за період 01.11.2016 р. - 04.07.2017 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 226603,43 грн. Акт підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.
Оскільки відповідач борг за поставлений позивачем товар в повному обсязі не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 226603,43 грн. заборгованості, 28080,80 грн. пені, 3301,03 грн. 3% річних, 10876,13 грн. інфляційних втрат.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №1103/Р від 20.02.2017 р., за умовами п. 1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язаний у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність відповідача (покупця) металопрокат, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки передав відповідачу товар на суму 356573,16 грн. згідно з видатковою накладною №18002776 від 15.03.2017 р. Відповідач оплату отриманого товару повністю не здійснив, утворивши заборгованість в сумі 226603,43 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 226603,43 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу та доказів, які би спростовували позовні вимоги, суду не подано.
Позивач також просить стягнути з відповідача 10876,13 грн. інфляційних втрат та 3301,03 грн. 3% річних згідно з поданими розрахунками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних в сумі 3301,03 грн. згідно з поданим розрахунком, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань, є правомірними, тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 10876,13 грн. інфляційних втрат суд, проаналізувавши поданий розрахунок, вважає, що правомірним буде нарахування 9460,69 грн. інфляційних втрат ( за квітень 2017р.- 2399,43 грн. нарахованих на заборгованість в розмірі 266603,43 грн., яка існувала на кінець місяця; за травень 2017р. -3205,84 грн. на заборгованість в сумі 1246603,43 грн; 3855,42 грн. за червень - серпень 2017р. на заборгованість в сумі 226603,43 грн.), оскільки при проведенні розрахунку позивачем здійснювалось нарахування інфляції на суми заборгованості, які існували менше місяця. При цьому індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць
Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 9460,69 грн. інфляційних втрат. У решті позовним вимог про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 28080,80 грн. пені.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у п. 7.2 договору передбачили, що у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.
Перевіривши правильність нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, суд доходить висновку, що остання нарахована правомірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28080,80 грн. пені підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в саме в частині стягнення 226603,43 грн. заборгованості, 3301,03 грн. 3% річних, 9460,69 грн. інфляційних нарахувань, 28080,80 грн. пені. У решті позову необхідно відмовити.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно заявленим позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпро до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама", м. Хмельницький про стягнення 268861,39 грн. задовольнити частково.
Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Рівненська брама", м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 26 (код 39839768) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5 (код 36441934) 226603,43 грн. (двісті двадцять шість тисяч шістсот три гривні 43 коп.) заборгованості, 3301,03 грн. (три тисячі триста одну гривню 03 коп.) 3% річних, 9460,69 грн. (дев'ять тисяч чотириста шістдесят гривень 69 коп.) інфляційних нарахувань, 28080,80 грн. (двадцять вісім тисяч вісімдесят гривень 80 коп.) пені, 4011,69 грн. (чотири тисячі одинадцять гривень 69 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.10.2017 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 5; 49044, м. Дніпро, а/с 2763), 4 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 26). Всім рек.