Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" жовтня 2017 р.Справа № 922/3199/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА М2", м. Харків
про стягнення 5117,14 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №007Др-43-1216 від 30.12.2016;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 09.10.2017
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА М2" грошових коштів в сумі 5117,14 грн., з яких: основний борг в сумі 3662,46 грн., пеня в сумі 834,49 грн., 3% річних в сумі 94,57 грн. та інфляційні втрати в сумі 525,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №1141124E65GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 01.01.2016 щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання газу за січень-травень 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 3662,46 грн., а також заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 834,49 грн. на підставі п. 6.2.1 договору, 3% річних в сумі 94,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 525,62 грн. згідно ст. 625 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11 жовтня 2017 року об 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Представник відповідача 09 жовтня 2017 р. надав клопотання (вх. №33040), в якому просить суд припинити розгляд справи №922/3199/17 про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором №1141124E65GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 01.01.2016, у зв'язку зі сплатою суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат.
Представник позивача 11 жовтня 2017 р. надав супровідним листом (вх. №33300) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.
Позивач в судовому засіданні 11.10.2017 повідомив, що відповідачем було сплачено суму основного боргу, проте підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку зі сплатою суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
01.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА М2" (надалі - Споживач) було укладено договір №1141124E65GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. розділу І "Предмет Договору" (з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2016 до Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Згідно з п.1.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2016 до Договору) річний плановий обсяг постачання газу в 2017 р. - до 3,6 тис. куб.м
Відповідно до п.1.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2016 до Договору) сторони погодили планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 0,6 тис. куб.м., лютий - 0,7 тис. куб.м., березень - 0,5 тис. куб.м. , квітень - 0,3 тис. куб.м., жовтень - 0,3 тис. куб.м., листопад - 0,5 тис. куб.м. та грудень - 0,7 тис. куб.м.
В пункті 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Відповідно до п. 2.9.1. Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 2.9.2. Договору на підставі отриманих від Споживача даних таабо даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
Згідно з п. 2.9.3. Договору Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 2.9.4. Договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Згідно з п.2.9.5. Договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання - передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.
Згідно з п.3.2. Договору ціна газу становить 6896,70 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1379,34, всього з ПДВ 8276,04 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Згідно з п.4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
4.2.3. остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п.4.3. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.
Згідно з п.11.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2016 до Договору) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач на виконання умов Договору у січні 2017 року поставив відповідачу природного газу 0,619 тис.м.куб. на суму 5791,56 грн. згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00002982 від 31.01.2017, у лютому 2017 року позивач поставив відповідачу природного газу 0,704 тис.м.куб. на суму 7531,06 грн. згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00006967 від 28.02.2017, у березні 2017 року позивач поставив відповідачу природного газу 0,150 тис.м.куб. на суму 1544,33 грн. згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00011133 від 31.03.2017, у квітні 2017 року позивач поставив відповідачу природного газу 0,153 тис.м.куб. на суму 1439,17 грн. згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00016420 від 30.04.2017 та у травні 2017 року позивач поставив відповідачу природного газу 0,003 тис.м.куб. на суму 28,22 грн. згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00018962 від 31.05.2017.
Відповідачем не спростовано споживання природного газу в обсягах зазначених у вищенаведених актах.
Як свідчать матеріали справи відповідач станом на 11 вересня 2017 року розрахувався за спожитий природний газ за спірний період в повному обсязі, що підтверджується роздруківкою банківської виписки по рахунку позивача, копією платіжного доручення № 97 від 11.09.2017 на суму 10000 грн. та акту звіряння взаємних розрахунків за період 9 місяців від 05.10.2017.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно пункту 1 статті 202, пункту 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.
Згідно п.1, п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 21.09.2017.
Проте, як вищевстановлено 11.09.2017 відповідач сплатив суму заборгованості за спірним договором в розмірі 10000,00 грн. за спожитий у січні - травні 2017 року природний газ.
У п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин та приймаючи до уваги те, що на момент порушення провадження у даній справі (22.09.2017) був відсутній предмет спору в частині основного боргу в сумі 3662,46 грн., оскільки відповідачем було сплачено суму основного боргу, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3662,46 грн.
За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позивачем правомірно та обґрунтовано нараховано пеню в сумі 834,49 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено правомірність та правильність нарахування інфляційних втрат в сумі 525,62 грн. та 3% річних в сумі 94,57 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача з позовом до суду сплатив пеню в сумі 834,49 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №104 від 28.09.2017, сплатив 3 % річних в сумі 94,57 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №105 від 28.09.2017, сплатив інфляційні втрати в сумі 525,62 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №106 від 28.09.2017.
Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення суми пені в розмірі 834,49 грн., 3% річних в сумі 94,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 525,62 грн., що разом становить 1454,68 грн. підлягає припиненню відповідно до приписів п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору), оскільки вказана сума боргу сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1145,16 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 527, 530, 532, 611, 625 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 216, 217, 230, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позову частково.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА М2" суми основного боргу в розмірі 3662,46 грн.
В решті частині позову в сумі 1454,68 грн. провадження у справі припинити.
Повне рішення складено 17.10.2017 р.
Суддя ОСОБА_3