33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"09" жовтня 2017 р. Справа № 918/1186/16
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом
Приватного підприємства-фірми "ВІВ"
до WECO Group LTD
про стягнення заборгованості в сумі 1 820, 40 Євро, що станом на 11.10.2016 року за офіційним курсом НБУ становить 52 469 грн. 61 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
В судовому засіданні 9 жовтня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
02 листопада 2016 року Приватне підприємство-фірма "ВІВ" (далі - ППФ "ВІВ", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до WECO Group LTD (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 820, 40 Євро, що станом на 11.10.2016 року за офіційним курсом НБУ становить 52 469 грн. 61 коп.
Ухвалою суду від 04 листопада 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/1186/16, розгляд якої призначено на 24 квітня 2017 року.
Разом з тим, станом на 24 квітня 2017 року у суду були відсутні докази належного повідомлення WECO Group LTD, як відповідача у справі № 918/1186/16 про час і місце розгляду вказаної справи.
Ухвалою суду від 24 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 9 жовтня 2017 року.
Станом на 9 жовтня 2017 року у суду відсутні докази належного повідомлення відповідача у справі № 918/1186/16 про час і місце розгляду вказаної справи.
Згідно ст. 15 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р. Якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
Згідно п. 6 ч. 1 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 р. N 2052-III Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага, з такими заявами та застереженнями до статті 15 Конвенції: якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ухвала суду від 24 квітня 2017 року було передано способами, передбаченими вказаними Конвенцією, та те, що сплинув термін, який суд визначив як достатній для даної справи, та те, що судом не було отримано будь-якого підтвердження вручення відповідачу ухвали суду, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його, це розцінюється судом як належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участі. Суд вжив всі передбачені зазначеними Конвенцією залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що неявка представника в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. Спір відповідно до положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.
Представник позивача у судове засідання 9 жовтня 2017 року не з'явився, однак належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується особистим підписом директора Приватного підприємства-фірми "ВІВ" на ухвалі суду від 24 квітня 2017 року про відкладення розгляду справи (а.с. 38).
Оскільки належних доказів в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
6 квітня 2016 року між 02 березня 2015 року між ППФ "ВІВ" (далі - Продавець) та WECO Group LTD (далі - Покупець) було укладено контракт № 06/04 (а.с. 16-20), відповідно до п. 1 якого продавець продає, а Покупець купує товари згідно інвойсу на кожну поставку товару до цього контракту.
Відповідно до п. 3 Контракту Покупець замовляє товар на умовах FCA або DAP місце доставки. Згідно інвойсів на кожну партію товару окремо згідно правил Інкотермс-2010. Конкретне місце доставки та одержувач буде зазначатись в інвойсі на кожну поставку товару. Продавець зобов'язаний усно чи через електронну пошту узгодити дату відвантаження. Продавець зобов'язаний усно чи письмово повідомити Покупця, якщо він затримується з відвантаженням товару. Окрім цього Продавець зобов'язаний на вимогу Покупця компенсувати всі збитки, які Покупець зазначає через затримку.
Згідно п. 4 Контракту ціни на товари вказуються в інвойсі на кожну поставку товару до контракту. Орієнтовна загальна вартість контракту становить 50 000 Євро. за домовленістю сторін вартість контракту може бути змінена. При умовах поставки DAP ціна товару є залежною від транспортних витрат і може змінюватись.
За пунктом 5 Контракту після отримання товару впродовж 3 днів із вирахуванням готівкою оплати за транспорт. Валюта розрахунку євро.
Контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. з правом пролонгації (п. 9 Контракту).
Контракт підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені відтисками печаток юридичних осіб.
На виконання умов Контракту ППФ "ВІВ" продало WECO Group LTD товар - дрова колені твердолистяних порід 29,6 куб.м. на загальну суму 1 820,40 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою від 01.06.2016 р. № 1 (а.с. 21).
Як вбачається з матеріалів справи WECO Group LTD отримало зазначений вище товар 06.06.2016 року, що підтверджується відміткою на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR серії А 291357 (а.с. 22).
Про належне виконання ППФ "ВІВ" своїх зобов'язань за Контрактом щодо продажу товару також свідчить відсутність з боку WECO Group LTD претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов даного контракту.
Судом встановлено, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості товару, не виконав, а відтак за останнім рахується заборгованості в розмірі 1 820,40 Євро, що за курсом НБУ станом на 11.10.2016 року становить 52 469 грн. 61 коп.
Крім того, судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія від 05.08.2016 р., в якій ППФ "ВІВ" просило оплатити заборгованість по оплаті товару в розмірі 1820,40 Євро (а.с. 23).
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору (стаття 3 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Статтею 123 ГПК України передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно п. 8 Контракту всі суперечки, які виникають між сторонами, повинні улагоджуватись доброзичливо шляхом переговорів. Якщо сторони не прийдуть до згоди, то суперечки і непорозуміння по контракту чи у зв'язку з ним, які залишились неврегульованими в результаті безпосередніх переговорів, направляються для остаточного вироку в арбітраж у відповідності і належно до правил інтернаціонального торгового арбітражу.
Враховуючи вищезазначене до спірних правовідносин слід застосовувати норми матеріального та процесуального права України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На день прийняття рішення відповідачем не надано доказів оплати суми заборгованості в розмірі 1820,40 Євро, що за курсом НБУ станом на 11.10.2016 року становить 52 469 грн. 61 коп.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства-фірми "ВІВ" до WECO Group LTD про стягнення заборгованості в сумі 1 820, 40 Євро, що за курсом НБУ станом на 11.10.2016 року становить 52 469 грн. 61 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову в сумі 1 378 грн.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з WECO Group LTD 2 Landsdowne Road, GB London W1J6HL, Company No 9831538) на користь Приватного підприємства-фірми "ВІВ" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Рівненська, 107, код ЄДРПОУ 30923950) заборгованість сумі 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять), 40 Євро, що за курсом НБУ станом на 11.10.2016 року становить 52 469 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 61 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2017 року.
Суддя Політика Н.А.