11 жовтня 2017 року Справа № 910/39/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовк І.В. (головуючий, доповідач),
Грек Б.М.,
Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року у справі № 910/39/17 за позовом приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 19234,32 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що здійснивши виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2015 року (поліс №АІ/6858871), позивачем на підставі положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було набуто право регресної вимоги до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (страхувальника за вказаним полісом), у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року (суддя Привалов А.І.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року (судді: Сулім В.В., Коротун О.М., Гаврилюк О.М.) рішення суду першої інстанції скасовано; у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова у справі є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем в якості страховика та відповідачем в якості страхувальника було укладено Поліс №АІ/6858871, яким було застраховано автомобіль "Daewoo", державний номер НОМЕР_2 , строк дії Поліса з 14.02.2015 року до 13.02.2016 року включно.
З постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.08.2015 року у справі №761/22119/15-п вбачається, що 07.07.2015 року о 20:20 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Daewoo", державний номер НОМЕР_3 , по вул. Печенізькій, 6 у м. Києві, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки "Ford", державний номер НОМЕР_4 , у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Ford", державний номер НОМЕР_4 .
На підставі страхового акта № ОЦ/177/000/16/0725 від 19.02.2016 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19234,32 грн. власнику пошкодженого автомобіля, що підтверджується наявним у справі платіжне доручення № 53 від 19.02.2016 року.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повідомлення страховика про настання спірної ДТП, позивач звернувся листом від 29.09.2016 року до відповідача з регресною вимогою, однак відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Предметом даного судового розгляду є вимоги страховика до страхувальника про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не спростував факту невиконання вимог, встановлених у п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо повідомлення страховика про ДТП.
Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що пп 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; водій транспортного засобу відповідача, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року №6-284цс15).
Суд касаційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.
Відповідно до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону N 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Із внесенням змін Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" у статтю 33 Закону N 1961-IV було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП було викладено уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону N 1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 цього Закону, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесено не було.
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону N 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначеного обов'язку, він має підтвердити це документально.
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
За змістом наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.
Разом з тим за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов'язку щодо повідомлення страховика про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.
Отже, ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суди повинні з'ясовувати чи було повідомлено страховика про ДТП, а в разі відсутності такого повідомлення - встановити з яких причин, чи можна вважати такі причини поважними та чи є документальне підтвердження цих причин.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 року у справі № 6-1613цс16 (753/16740/15-ц).
Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили дійсних обставин спору, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, не дослідили повно і всебічно спірні правовідносини між сторонами, не надали вказаним правовідносинам належної правової оцінки, та дійшли передчасних та суперечливих висновків як про відмову в позові, так і про його задоволення.
За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року скасувати, і справу № 910/39/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді Б.Грек
С.Могил