вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" вересня 2017 р. Справа № 911/2283/17
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
при секретарі Литовці А.С.
розглянувши справу № 911/2283/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції»,
м. Славутич
про стягнення 292 385,24 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр
гідроізоляції», м. Славутич
до товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум», м. Київ
про розірвання договору
Представники:
від позивача (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - довіреність № 92 від 09.08.2017;
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітум» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» (відповідач) про стягнення 292 385,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 265 219,30 грн., з огляду на наявність якої нараховані 6 436,42 грн. 3 % річних та 20 729,52 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 27.07.2017 порушено провадження у справі № 911/2283/17.
Ухвалою суду від 09.08.2017 розгляд справи, на підставі клопотання відповідача від 07.08.2017 за № 07-08/17, був відкладений.
30.08.2017 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» надійшла заява № 106 від 30.06.2017 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 265 219,30 грн. заборгованості, 7 221,17 грн. 3 % річних та 21 259,95 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, з урахуванням заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» № 106 від 30.06.2017, судом розглядаються вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» 265 219,30 грн. заборгованості, 7 221,17 грн. 3 % річних та 21 259,95 грн. інфляційних втрат.
В судовому засіданні 30.08.2017 представником відповідача наданий суду відзив на позовну заяву № 000029/2017 від 29.08.2017, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказував на відсутність обов'язку щодо оплати товару та відповідно неправомірне нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, 30.08.2017 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» про розірвання договору, оформленого видатковою накладною № 514 від 13.06.2016.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» посилалось на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Ітум» своїх зобов'язань в частині надання документів, які підтверджують якість переданого товару, що в силу чинного законодавства є умовою для розірвання договору та відповідно відсутність обов'язку щодо оплати товару.
Ухвалою суду від 30.08.2017, прийнято до розгляду зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» (позивач за зустрічним позовом/відповідач за первісним позовом) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» (відповідач за зустрічним позовом/позивач за первісним позовом) про розірвання договору, для спільного розгляду з первісним позовом, а розгляд справи відкладено.
11.09.2017 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 111 від 08.09.2017, в якому останній заперечує проти зустрічних позовних вимог, з посиланням на необґрунтованість та документальну недоведеність вимог за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 13.09.2017 розгляд справи, на підставі клопотання відповідача за первісним позовом від 11.09.2017 № 11-09/17, був відкладений.
В судовому засіданні 21.09.2017 представником позивача за первісним позовом підтримані свої вимоги за первісним позовом та заперечення на зустріну позовну заяву.
Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судове засідання 21.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки суд обмежений строками розгляду справи та встановлений ст. 69 ГПК України, двомісячний строк спливає 26.09.2017, клопотань про продовження строку розгляду спору від сторін не надано.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
Позивачем за первісним позовом, згідно з видатковими накладними № 514 від 13.06.2016 на суму 52 602,00 грн., № 646 від 13.07.2016 - 14 921,10 грн., № 670 від 19.07.2016 - 14 921,10 грн., № 682 від 21.07.2016 - 16 200,00 грн., № 791 від 17.08.2016 - 73 801,70 грн., № 691 від 25.07.2016 - 3 195,00 грн., № 712 від 01.08.2016 - 14 921,10 грн., № 796 від 11.08.2016 - 5 360,00 грн., № 771 від 11.08.2016 - 950,00 грн., № 772 від 11.08.2016 - 950,00 грн., № 1162 від 09.11.2016 - 19 497,00 грн., № 1202 від 16.11.2016 - 1 260,00 грн., № 1391 від 21.12.2016 - 154 422,00 грн., № 23 від 17.01.2017 - 3 494,00 грн., № 221 від 06.03.2017 - 1 425,00 грн., № 209 від 02.03.2017 - 29 121,00 грн., № 390 від 31.03.2017 - 34 870,00 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем за первісним позовом прийнято товар, всього на загальну суму 441 911,00 грн.
Вказані видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками сторін.
Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Також, в якості доказу передання товару, позивачем за первісним позовом надані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з зазначеними видатковими накладними.
Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Зважаючи не викладене, судом оцінені податкові накладні, що складені позивачем за первісним позовом, як докази відображення господарських операцій за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.
Матеріали справи містять копії рахунків на оплату відповідачем за первісним позовом товару за № 489 від 13.06.2016, № 619 від 12.07.2016, № 644 від 19.07.2016, № 650 від 19.07.2016, № 660 від 22.07.2016, № 661 від 22.07.2016, № 706 від 01.08.2016, № 738 від 04.08.2016, № 751 від 05.08.2016, № 1253 від 09.11.2016, № 1308 від 16.11.2016, № 1554 від 21.12.2016, № 26 від 16.01.2017, № 112 від 01.02.2017, № 240 від 27.02.2017, № 495 від 30.03.2017.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом виставлявся рахунок на оплату від 19.07.2016 за № 650 на загальну суму 23 977,54 грн., проте як вказує позивач за первісним позовом, згідно з усними домовленостями між сторонами досягнуто згоди щодо поставки товару на суму 16 200,00 грн., про що свідчить підписана між сторонами видаткова накладна № 682 від 21.07.2016.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу за первісним позовом товар, на загальну суму 441 911,00 грн. та виставлені відповідні рахунки.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, вартість отриманого товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 179 571,70 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку позивача за первісним позовом, а саме: за рахунком № 660 сплачено в сумі 73 801,70 грн., за рахунком № 661 - 3 195,00 грн., за рахунком № 1308 - 1 260,00 грн., за рахунком № 489 - 30 000,00 грн., за рахунком № 751 - 950,00 грн., за рахунком № 26 - 3 494,00 грн., за рахунком № 240 - 29 121,00 грн., за рахунком № 495 - 37 750,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів надіслання рахунків, однак, як свідчить наявна оборотна-сальдова відомість надана позивачем за первісним позовом, відповідачем здійснювалась часткова оплата товару саме на підставі вказаних рахунків на оплату, де в призначенні платежу відповідачем за первісним позовом зазначались їх номери.
Таким чином відповідачем за первісним позовом залишений не сплачений товар на загальну суму 262 339,30 грн.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
В судовому засіданні 30.08.2017 представником відповідача за первісним позовом наданий суду відзив на позовну заяву № 000029/2017 від 29.08.2017, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні вимог за первісним позовом. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказував на відсутність з боку позивача за первісним позовом вимоги щодо оплати товару, а отже й обов'язку щодо його оплати та відповідно неправомірне нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
У наданих до матеріалів справи видаткових накладних на поставку товару, строк оплати товару сторонами не встановлений. Позивач за первісним позовом не звертався до відповідача з письмовою вимогою про оплату поставленого товару.
Разом з тим, відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за первісним позовом, була здійснена часткова оплата отриманого товару, що свідчить про визнання належного виконання обов'язку позивача за первісним позовом поставки товару та відповідно обов'язку щодо його оплати.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи письмових доказів, вбачається наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов'язання перед позивачем за первісним позовом, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки заборгованість відповідача за первісним позовом, в частині оплати переданого позивачем, згідно з видатковими накладними товару, на час прийняття рішення не сплачена, вимога позивача про стягнення з відповідача 265 219,30 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню частково, в розмірі 262 339,30 грн. (441 911,00 грн.-179 571,70 грн.).
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач за первісним позовом, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача 7 221,17 грн. 3 % річних, нарахованих за сукупний період з 14.06.2016 по 30.08.2017 та 21 259,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: січень 2017 - липень 2017.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивача за первісним позовом є арифметично вірним, а отже суд приходить до задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат від суми заборгованості - 262 339,30 грн., відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог за період: січень 2017 - липень 2017. Вірний розрахунок інфляційних втрат, зроблений судом, становить бульшу суму, ніж заявлено позиваче за первісним позовом, тому суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог.
Проте, здійснивши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 7 162,71 грн., розраховані судом від сум заборгованості та часткових їх оплат.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволені позову покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена зустрічна позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з нижченаведеного.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» посилається на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Ітум» своїх зобов'язань в частині надання документів, які підтверджують якість переданого товару, що в силу чинного законодавства є умовою для розірвання договору купівлю-продажу товару, оформленого видатковою накладною № 514 від 13.06.2016 та відповідно відсутність обов'язку щодо оплати товару.
Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202, ч. 1 ст. 215 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено угоду, яка за своєю природою є договором купівлі-продажу, відповідно до умов якої між товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» та товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» обумовлено поставку товару, шляхом підписання видаткових накладних, проте, які не містять зобов'язань сторін з умов передання відповідної документації, яка передує наданню відповідних документів.
Так, як вказує позивач за зустрічним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» зверталось до товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» з письмовою вимогою № 000015/2016 від 15.06.2016 про надання документів на підтвердження якості переданого товару.
Однак, самої цієї письмової вимоги або доказів її направлення позивачу (відповідач за зустрічним позовом) до зустрічної позовної заяви не додано.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Перевіривши матеріалах справи, судом встановлено, що доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом з письмовою вимогою № 000015/2016 від 15.06.2016, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, в доказ своїх вимог, матеріали справи не містять, як і не містять самого звернення.
Заперечуючи проти зустрічної позовної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю «Ітум» також звертало увагу суду на відсутність у останнього будь-яких звернень товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» із відповідною вимогою.
Таким чином, позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору купівлі-продажу, оформленого видатковою накладною № 514 від 13.06.2016 відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.
Разом з тим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за оспорюваним договором, позивач за зустрічним позовом беззастережно прийняв у відповідача за зустрічним позовом товар для його використання, на підставі видаткової накладної № 514 від 13.06.2016 та, відповідно здійснив його часткову оплату в сумі 30 000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи оборотно-сальдова відомість по рахунку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся з позовними вимогами про розірвання договору купівлі-продажу, оформленого видатковою накладною № 514 від 13.06.2016.
Однак, позивачем за зустрічним позовом взагалі не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, порушення його суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого останнім подано позов.
За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору, господарський суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» про розірвання договору купівлі-продажу, оформленого видатковою накладною № 514 від 13.06.2016 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, судові витрати, згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр гідроізоляції» (07101, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39165816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ітум» (02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1-А, код ЄДРПОУ 38808304) 262 339 (двісті шістдесят дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 30 коп. заборгованості, 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) грн. 71 коп. 3 % річних, 21 259 (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат та 4 361 (чотири тисячі триста шістдесят одну) грн. 43 коп. судового збору.
Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.
4. В задоволені вимог за зустрічним позовом відмовити повністю.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 13.10.2017.
Суддя О.О. Христенко