номер провадження справи 18/134/15-7/57/16-32/134/16
04.10.2017 Справа № 908/5230/15
За позовом Приватного підприємства "МЕТИЗИ-94" (69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд.2) до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення 21377,65 грн. Суддя Колодій Н.А. Представники: Від позивача не з'явився Від відповідача не з'явився
Суть спору:
Приватне підприємство "Метизи-94" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 16 356,78 грн. штрафу, 1 141,08 грн. пені, 216, 41 грн. 3% річних та 3 897,39 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати товару, поставленого відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 0801/Т від 01.08.2014.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.2015 у справі № 908/5230/15 з урахуванням додаткового рішення від 09.12.2015 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: Скакун О.А., Радіонова О.О., Колядко Т.М.), позов задоволено частково, вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП "Метизи-94" 1 141,07 грн. пені, 6 356,36 грн. штрафу, 216,41 грн. 3 % річних та 3 663,80 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016р. та рішення господарського суду Запорізької області від 25.11.2015р. у справі № 908/5230/15, матеріали передані на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 11.05.2016р. (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) прийнято справу до провадження, присвоєно провадженню номер 18/134/15-7/57/16, розгляд справи призначено на 09.06.2016 р.
Ухвалами суду розгляд справи двічі відкладався.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 р. призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновків судової почеркознавчої експертизи. Матеріали справи направлені на адресу Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
02.09.2016 р. матеріали справи повернуто до господарського суду Запорізької області.
24.10.2016 р., відповідно до пунктів 2.3.3., 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи закінчення повноважень судді Кутіщевої-АрнетН.С., справу № 908/5230/15 передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою суду від 26.10.2016 р. справу прийнято до розгляду, справі присвоєно провадження номер 18/134/15-7/57/16-32/134/16, розгляд справи призначено 23.11.2016 р.
Ухвалою суду від 23.11.2016 р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2016 р.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тими обставинами, що 01.08.2014 р. між Приватним підприємством "Метизи-94" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поставки № 0801/Т (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник передає (постачає) або зобов'язується передати (поставити) покупцю, а покупець приймає або зобов'язується прийняти та оплатити товар (сітка, дріт, метизи в асортименті) на умовах цього договору (п. 1.1 договору). У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних на поставку товару № РН-0003075 від 11.09.2014 на суму 4041,60 грн., № РН-0003076 від 11.09.2014 на суму 570,60 грн., № РН-0003077 від 11.09.2014 на суму 1 902,00 грн., № РН-0003078 від 11.09.2014 на суму 2 829, 60 грн. та копія товарно-транспортної накладної від 11.09.2014 на загальну суму 9 343,80 грн. Згідно з наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок відповідач здійснював перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Метизи-94" в оплату товару за платіжними дорученнями: № 162 від 23.10.2014 на суму 2 000,00 грн.; № 119 від 13.08.2015 на суму 2 000,00 грн.; № 135 від 01.09.2015 на суму 5 343,80 грн. Порушення відповідачем передбачених договором строків оплати поставленого товару стало підставою для звернення ПП "Метизи-94" до господарського суду з даним позовом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що товар був поставлений без здійснення його попередньої оплати відповідачем, тому у даному випадку підлягає застосуванню визначений пунктом 4.2 договору порядок оплати товару, тобто протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що видаткові накладні, на які посилається позивач як на доказ передачі товару покупцю, він не підписував, товар за вказаними видатковими накладними не отримував, тому у нього відсутні грошові зобов'язання перед позивачем. З метою підтвердження своїх заперечень відповідач звертався до судів першої та апеляційної інстанцій з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання про те, ким виконаний підпис на спірних видаткових та товарно-транспортній накладних.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2016р. призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновків судової почеркознавчої експертизи.
19.07.2017р. експертною установою були повернуті матеріали справи з висновком судового експерта від 19.07.2017р. № 4-175 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеною в справі за № 908/5230/15.
В своїх висновках, Науково-дослідницький експертно-криміналістичний центр Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області зазначив, що підписи виконані від імені ОСОБА_2 , які містяться: в графах «Оримав (ла)» в видатковій накладній № РН-0003075 від 11.09.2014, в видатковій накладній № РН-0003076 від 11.09.2014, в видатковій накладній № РН-0003077 від 11.09.2014, в видатковій накладній № РН-0003078 від 11.09.2014, в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) ФО-П ОСОБА_2 (П.І.Б., посада, підпис, печатка)» в товарно-транспортній накладній № - 11 Вересня 2014, виконані ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою. Відповісти на питання в категоричній формі не виявилось можливим через обмежений об'єм почеркової інформації, що міститься в спірних підписах.
Провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 19.09.2017р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, оголошено перерву до 04.10.2017р.
03.10.2017р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява по зменшення розміру позовних вимог.
В заяві позивач просить суд, стягнути з відповідача 16356,36 грн. штрафу, 1141,08 грн. пені, 3663,80 грн. інфляційних втрат та 216,41 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом встановлено, що заява відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.
Також, в заяві позивач просить суд розглянути справу без участі представника ПП "МЕТИЗИ-94" за наявними матеріалами у справі.
Від відповідача 04.10.2017 р. за допомогою електронних засобів зв'язку судом отримано клопотання, в якому, останній, просить суд, розглянути справу без участі представника ФОП ОСОБА_2
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.
Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Приватне підприємство "Метизи-94" (постачальник, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець, відповідач у справі) 01.08.2014 р. уклали договір поставки № 0801/Т (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник передає (постачає) або зобов'язується передати (поставити) покупцю, а покупець приймає або зобов'язується прийняти та оплатити товар (сітка, дріт, метизи в асортименті) на умовах цього договору.
Якщо найменування, кількість та ціна товару не вказані в п.1.1, або сторони вирішили змінити їх, то вони визначаються в рахунках постачальника та/або видатковій накладній. Можливе виставлення рахунку за допомогою факсимільного зв'язку. Термін дії рахунку 3 доби, якщо інше не вказано в рахунку. При цьому специфікацією та протоколом узгодження цін є: якщо передує оплата перед постачанням товару, то сплачений покупцем рахунок постачальника; якщо передує постачання товару, то видаткова (товарно-транспортна) накладна (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що загальна сума договору з ПДВ складає 100000,00 грн. (сто тисяч грн.) або суму всіх видаткових накладних (товарно-транспортних) в залежності від того, яка подія відбулася раніше.
Згідно з п. 4.1 - 4.2 договору встановлено, що покупець здійснює 100% передплату на підставі рахунку постачальника. Якщо п. 4.1 передбачена повна передплата, а покупець отримав неоплачений товар, то він зобов'язаний сплатити його на протязі 1-го банківського дня з моменту отримання.
На виконання умов договору позивач 11.09.2014 р. поставив відповідачу товар (сітку в асортименті) на загальну суму 9343,80 грн., про що свідчать видаткові накладні №№ РН-0003075 на суму 4041,60 грн., РН-0003076 на суму 57060 грн., РН-0003077 на суму 1902,00 грн., РН-0003078 на суму 2829,60 грн.; на оплату товару виставив рахунки №№ СФ-0004110 від 02.09.2014р., СФ-0004218 від 08.09.2014р., СФ-0004219 від 08.09.2014р., СФ-0004220 від 08.09.2014 р.
Поставка товару відбулася без попередньої оплати, тому відповідач, враховуючи положення п. 4.2, повинен здійснити розрахунок протягом 1-го банківського дня з моменту отримання товару.
У зв'язку з порушенням строків оплати поставленого товару, позивач на адресу відповідача 27.08.2015 р. спрямував вимогу № 24215 від 26.08.2015 р. про сплату заборгованості за поставлений товар, сплату штрафних та компенсаційних санкцій.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару в установлені договором строки не здійснив. Відповідно до банківських виписок та зведених меморіальних ордерів, що містяться в матеріалах справи, покупець оплату товару здійснив наступним чином: 23.10.2014 р. сплатив 2000,00 грн., 13.08.2015 р. - 2000,00 грн. та 01.09.2015 р. - 5343,80 грн.
Внаслідок порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що він не отримував товар за видатковими накладними №№ РН-0003075 на суму 4041,60 грн., РН-0003076 на суму 57060 грн., РН-0003077 на суму 1902,00 грн., РН-0003078 на суму 2829,60 грн.; на оплату товару виставив рахунки №№ СФ-0004110 від 02.09.2014 р., СФ-0004218 від 08.09.2014 р., СФ-0004219 від 08.09.2014 р., СФ-0004220 від 08.09.2014 р.
Позивач в свою чергу надав суду оригінали видаткових накладних на загальну суму 9343,80грн.
У зв'язку з запереченнями ОСОБА_2 факту підписання видаткових накладних № РН-0003075 від 11.09.2014р., № РН-0003076 від 11.09.2014р., № РН-0003077 від 11.09.2014р., № РН- 0003078 від 11.09.2014р. та товарно-транспортної накладної від 11.09.2014 р. суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставив питання про те, ким виконаний підпис на спірних видаткових та товарно-транспортній накладних.
В своїх висновках, експертна установа відповісти на питання ким виконаний підпис на спірних видаткових та товарно-транспортній накладних не змогла через обмежений об'єм почеркової інформації, що міститься в спірних підписах.
Згідно зі ст. 32 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеності факту поставки товару ОСОБА_2 за видатковими накладними №№ РН-0003075 на суму 4041,60 грн., РН-0003076 на суму 57060 грн., РН-0003077 на суму 1902,00 грн., РН-0003078 на суму 2829,60 грн.; на оплату товару виставив рахунки №№ СФ-0004110 від 02.09.2014 р., СФ-0004218 від 08.09.2014 р., СФ-0004219 від 08.09.2014 р., СФ-0004220 від 08.09.2014 р.
Крім того, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2 в добровільному порядку сплатив суму заборгованості по спірним накладним, але з порушенням терміну оплати.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманого товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.
За порушення відповідачем строків оплати поставленого товару позивач, враховуючи положення пункту 5.2 та п. 5.3 договору, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути 1141,08 грн. пені за період прострочення з 13.09.2014р. по 11.03.2015 р. та 16356,36 грн. штрафу за 22 періоди.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 5.2 договору встановлено, що за прострочення оплати, або поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У разі якщо прострочення оплати, поставленого товару складає більше 15 календарних днів від терміну згідно п. 4.1 та п. 4.2, то, за вимогою постачальника, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% за кожні 15 календарних днів прострочення (пункт 5.3 договору).
Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме - в розмірі 1141,07 грн. за період з 13.09.2014 р. по 11.03.2015 р. (180 днів), в частині стягнення 0,01 грн. пені, суд відмовляє в задоволенні позову.
Перевіривши правильність нарахування суми штрафу в розмірі 16356,36 грн., суд вважає їх вірними.
Разом з тим, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Несвоєчасне отримання постачальником вартості переданого відповідачу товару дійсно мало для позивача певні негативні наслідки, а саме поставило в невигідні для здійснення підприємницької діяльності умови, за період прострочення значно виросли ціни на закупівлю сировини, ціну товару, що вплинуло на розрахунки з контрагентами; сплату податків. До того ж вартість товару на час її сплати відповідачем, в порівнянні з належним строком оплати, значно виросла, що призвело до недоотримання позивачем прибутку, так як ціна деякого товару та формування ціни на нього залежать від курсу валюти, ціна іншого товару зросла у вартості майже у 2-3 рази. Однак, зважаючи на негативні наслідки для позивача, в тому числі суд виходив з того, що відповідач виконав своє грошове зобов'язання, хоча із запізненням; збільшення закупівельних цін на аналогічний товар в 2-3 рази та залежність ціни на певні види товару від коливання курсу валют компенсуються нарахованими позивачем компенсаційними та штрафними санкціями, а також повністю покривають збитки позивача та нівелюють негативні наслідки від невчасної оплати товару відповідачем. Беручи до уваги, що сума штрафу є надмірно великою, оцінивши в сукупності надані сторонами документи та обставини справи, суд з власної ініціативи вважає за можливе зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф за порушення строків оплати отриманого товару у розмірі 6356,36 грн., в іншій частині вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 10000,00 грн. - суд відмовляє (10000,00 грн. сума, на яку зменшено штраф - необґрунтовано заявлена сума штрафу).
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 216,41 грн. 3% річних за період з 13.09.2014 р. по 31.08.2015 р. та 3663,80 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по липень 2015 року включно.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Перерахувавши належну до стягнення суму 216,41 грн. 3% річних за період з 13.09.2014р. по 31.08.2015 р. та 3663,80 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по липень 2015 року включно, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за спірний період підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заперечення відповідача не знайшли документального підтвердження, спростовані вищевикладеними обставинами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині зменшених судом штрафних санкцій - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Метизи-94" (69006, місто Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, код ЄДРПОУ 24911663, р/р 26006500053593 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) 1141,07 грн. (одну тисячу сто сорок одну грн. 07 коп.) пені, 6356,36 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят шість грн. 36 коп.) штрафу, 3663,80 грн. (три тисячі шістсот шістдесят три грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 216,41 грн. (двісті шістнадцять грн. 41 коп.) 3% річних, 1204,81 грн. (одну тисячу двісті чотири грн. 81 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "13" жовтня 2017 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.