Справа № 735/673/17 Провадження № 22-ц/795/1801/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Корзюк Т. П. Доповідач - Скрипка А. А.
11 жовтня 2017 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Лакізи Г.П., Харечко Л.К.
при секретарі:Халимон Т.Ю.
за участю:представника позивача - Шубенок В.А., відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Коропського районного центру зайнятості на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 року у справі за позовом Коропського районного центру зайнятості до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди,
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 18.08.2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Коропського районного центру зайнятості до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі Коропський районний центр зайнятості просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Коропський районний центр зайнятості вказує на помилковість висновку суду першої інстанції відносно того, що статус безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю відповідачу відбулось з 23.12.2016 року, оскільки статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності відповідної роботи з першого дня реєстрації в органах державної служби зайнятості, тобто, 19.12.2016 року. При цьому, у заяві про надання статусу безробітного від 19.12.2016 року ОСОБА_6 повідомив та засвідчив особистим підписом, що він не працює та не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів. Доводи апеляційної скарги зазначають, що при розгляді по суті вимог позовної заяви суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що на дату звернення до Коропського районного центру зайнятості ОСОБА_6 відносився до категорії зайнятого населення і не мав права на реєстрацію, як такого, що шукає роботу, та на присвоєння йому статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач станом на дату надання йому статусу безробітного належав до категорії зайнятого населення та приховав зазначені відомості від спеціалістів центру зайнятості. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при розгляді даної справи по суті не прийняв до уваги положення статті 36 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття'', статті 44 Закону України ''Про зайнятість населення''. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_6 працював у виборчій комісії не під час перебування на обліку у центрі зайнятості, а на день надання статусу безробітного, при цьому він мав виконати свої зобов'язання за цивільно-правовим договором, і не будучи вже зайнятою особою, звернутись до центру зайнятості за наданням відповідних виплат та послуг. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги тих обставин, що ОСОБА_6 не повідомив спеціаліста центру зайнятості про своє працевлаштування, що спричинило безпідставне надання йому статусу безробітного з 19.12.2016 року та безпідставну виплату допомоги по безробіттю за період з 26.12.2016 року по 28.02.2017 року у розмірі 2 548 грн.39 коп.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 19.12.2016 року ОСОБА_6 звернувся до Коропського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с.7). Як вбачається з витягів із наказів про прийняті рішення Коропським районним центом зайнятості (а.с.10), ОСОБА_6 наказом від 23.12.2016 року №НТ161223 надано статус безробітного з 19.12.2016 року, наказом від 26.12.2016 року №НТ161226 ОСОБА_6 призначено допомогу по безробіттю з 26.12.2016 року по 20.12.2017 року, виплату допомоги по безробіттю розпочато з 26.12.2016 року. Наказом від 03.03.2017 року №НТ170303 ОСОБА_6 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітних з 01.03.2017 року у зв'язку з працевлаштуванням за наймом на умовах трудового договору (контракту).
Як вбачається із акту №34 від 23.05.2017 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.11), в результаті перевірки (звірки) з Пенсійним фондом України встановлено, що ОСОБА_6 перебував на обліку, як безробітний, у Коропському районному центрі зайнятості з 19.12.2016 року по 01.03.2017 року. За результатами звірки з ПФУ виявлено перебування у трудових відносинах у грудні 2016 року за договором цивільно-правового характеру.
Відповідно до повідомлення комунальної установи Коропської районної ради "Трудовий архів Коропського району'' Чернігівської області від 28.04.2017 року № 01-19/19 (а.с.12), ОСОБА_6 приймав участь у виборах з 18.12.2016 року по 19.12.2016 року, виконував обов'язки заступника голови виборчої комісії с.Лукнів. За вказаний період ОСОБА_6 отримав 448 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Коропського районного центру зайнятості до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2 548 грн. 39 коп., суд першої інстанції з врахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вимог заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з нормами матеріального права, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Приписами частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" регламентовано, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам " та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Частиною 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи із положень ч.1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову службу чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що 18.12.2016 року та 19.12.2016 року ОСОБА_6 виконував обов'язки заступника голови дільничної виборчої комісії с.Лукнів та отримав за вказаний період 448 грн. (а.с.12-13).
Приписами ч.3 статті 28 Закону України "Про місцеві вибори" регламентовано, що за рішенням виборчої комісії голова, заступник голови, секретар або в разі їх відмови інші члени територіальної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб), дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше двох осіб) протягом виборчого процесу можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії на платній основі на підставі цивільно-правового договору між ними і виборчою комісією. Зазначені особи на цей період увільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи зі збереженням стажу роботи.
При цьому суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що під час укладання цивільно-правового договору трудових відносин між членом дільничної виборчої комісії та відповідною територіальною виборчою комісією не виникає, трудовий договір між ними у порядку, встановленому Кодексом законів про працю України, не укладається та не вноситься відповідний запис до трудової книжки члена виборчої комісії.
Згідно ч.14 статті 28 Закону України "Про місцеві вибори", виконання робіт, пов'язаних з підготовкою і проведенням місцевих виборів, особами, визнаними в установленому законом порядку безробітними, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів допомоги. Положеннями ч.15 статті 28 Закону України "Про місцеві вибори" визначено, що оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи у комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення їм та членам їхніх сімей, які проживають разом з ними, будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
З врахуванням приписів статей: 4,43 Закону України ''Про зайнятіть населення'', статті 28 Закону України "Про місцеві вибори", суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги заявленого позову не підлягають задоволенню. При цьому судом першої інстанції також зазначено у оскаржуваному рішенні, що з врахуванням фактичних обставин справи та норм права, які регламентують спірні правовідносини, відповідач ОСОБА_6 у хронологічний період 19.12.2016 року не мав статусу особи, яка була забезпечена роботою та належала до категорії зайнятого населення.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції не прийняв до уваги тих обставин, що відповідач ОСОБА_6 станом на дату надання статусу безробітного належав до категорії зайнятого населення та приховав зазначені відомості від спеціалістів центру зайнятості. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що виходячи із правового аналізу статті 28 Закону України ''Про місцеві вибори'', під час укладання цивільно-правового договору трудових відносин між членом дільничної виборчої комісії та відповідною територіальною виборчою комісією не виникає, трудовий договір між ними у порядку, встановленому Кодексом законів про працю України, не укладається та не вноситься відповідний запис до трудової книжки члена виборчої комісії.
Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_6 не повідомив спеціаліста центру зайнятості про своє працевлаштування у виборчій комісії с.Лукнів Коропського району, що спричинило безпідставне надання йому статусу безробітного з 19.12.2016 року та безпідставну виплату допомоги по безробіттю у період з 26.12.2016 року по 28.02.2017 року у розмірі 2 548 грн. 39 коп. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи із приписів частин: 14,15 статті 28 Закону України ''Про місцеві вибори'', відповідно до яких виконання робіт, пов'язаних з підготовкою і проведенням місцевих виборів, особами, визнаними в установленому законом порядку безробітними, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів допомоги. Оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи у комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення їм та членам їхніх сімей, які проживають разом з ними,будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Приписами п.1 ч.1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" регламентовано, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Коропського районного центру зайнятості відхилити.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: