Справа № 739/1429/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/1029/2017
Категорія - в порядку виконання вироку. Доповідач ОСОБА_2
17 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
засудженого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання, суд вказав, що чинним законодавством передбачена можливість заміни покарання більш м'яким тільки у виді позбавлення волі на певний строк, тоді як для пом'якшення такого виключного виду покарання як довічне позбавлення волі, кримінальним законом передбачене помилування шляхом заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання та замінити невідбуту частину покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м'який вид покаранням у вигляді позбавлення волі на визначений термін, мотивуючи тим, що призначене йому покарання не має строку і не передбачає можливості умовно-дострокового звільнення, а також права на звільнення з місць позбавлення волі після відбуття певного строку.
Вказує, що фактично його визнано нездатним до виправлення та позбавлено можливості реабілітації, на відміну від осіб, що засуджені до позбавлення волі на певний строк. Даний факт, на думку засудженого, свідчить про порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань та протирічить практиці Європейського суду з прав людини.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги про заміну покарання на більш м'яке, прокурора, який заперечував проти аргументів засудженого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу засудженого залишити без задоволення.
26 січня 2006 року вироком апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ст. 28 ч. 2 ст. 263 КК України та засуджений за сукупністю злочинів до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок суду набрав законної сили та звернутий до виконання. Фактично ОСОБА_6 перебуває в місцях позбавлення волі протягом 12 років.
Відповідно до ст. 82 КК України, особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена на більш м'яке покарання, за умови відбуття встановленого у ч. 4 названої статті, строку покарання, та зразкової поведінки засудженого, який стає на шлях виправлення. Такого права не мають особи засудженні до арешту, громадських робіт, виправних робіт, а також особи, засуджені до довічного позбавлення волі.
Разом з тим, ч. 2 ст. 87 КК України, передбачає помилування осіб засуджених до довічного позбавлення волі шляхом заміни довічного позбавлення волі на строкове позбавлення волі, на строк не менше 25 років.
Аргументи засудженого, що в Україні немає механізму здійснення помилування для осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі, не відповідають дійсності. Помилування здійснюється Президентом України, при якому створена комісія з питань помилування, розроблене Положення про здійснення помилування. Та обставина, що засуджені, які відбувають покарання разом з ОСОБА_6 , від Президента не отримали помилування, не є підставою для заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на визначений термі.
По-перше, засуджений не відбув 25 років позбавлення волі, по друге-відсутні відомості, що характеризують його як особу, що стала на шлях виправлення і заслуговує на зменшення обсягу та характеру кримінально-виховного впливу на нього.
Такі положення кримінального закону узгоджуються і з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Посилання засудженого ОСОБА_6 на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства», як на підставу для застосування до нього заміни покарання більш м'яким, не заслуговують на увагу. Визнаючи порушення ст. 3 Конвенції, Європейський Суд не зобов'язав країну-відповідача звільнити засудженого до довічного позбавлення волі від подальшого відбування покарання, забезпечивши таким чином виконання обов'язку держави щодо захисту населення від небезпечних осіб та зазначивши при цьому, що для забезпечення такого права засудженого, на державному рівні повинні бути проведені реформи на законодавчому рівні і розроблений механізм перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі.
На відміну від Сполученого Королівства, в Україні законодавчо існує інститут пом'якшення покарання, особам засудженим до довічного позбавлення волі, а саме ч.2 ст. 87 КК України.
Отже, коли відсутні як фактичні обставини, так і правові підстави для заміни покарання більш м'яким, рішення районного суду відповідає вимогам кримінального, так і кримінально-процесуального закону.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 537-539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року про відмову йому у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13